вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"01" травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/670/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання (помічника судді, який за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання) Маргіти М.Є.
розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» від 03.04.2026 (вх. № 02.3.1-02/3130/26) на дії державного виконавця
у справі № 907/670/23
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород
про стягнення заборгованості
За участю представників:
Скаржника (боржника) - не з'явився;
Стягувача - не з'явився;
Органу ДВС - не з'явився.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 34 813,20 грн пені, 4 290 798,30 грн - 3% річних, 12 643 866,82 грн інфляційних нарахувань та 259 241,95 грн у повернення сплаченого судового збору.
На примусове виконання вказаного рішення Господарського суду Закарпатської області судом 09 березня 2026 видано наказ.
03 квітня 2026 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на поштову адресу суду надійшла скарга від 03.04.2026 на дії державного виконавця у якій скаржник просить суд визнати протиправною дії та бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олександра Дерев'янко, що виявились у:
- визначенні у постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2026 по ВП № 80636378 в пункті 3 вказаної постанови «Стягнути з боржника виконавчий збір /основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1 722 872,02 гривня (UAN);
- винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 30.03.2026 по ВП № 80636378 у розмірі1 722 872,02 гривня (UAN);
- не вчиненні дій щодо зупинення виконавчого провадження ВП № 80636378 відразу після відкриття такого.
Ухвалою від 08 квітня 2026 року суд призначив розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» від 03.04.2026 на дії державного виконавця призначити в судовому засіданні 23 квітня 2026 р.
Ухвалою від 23 квітня 2026 року суд повідомив учасників справи про те, що наступне судове засідання з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» від 03.04.2026 на дії державного виконавця відбудеться 01 травня 2026 р.
29 квітня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» надійшли письмові пояснення від 29.04.2026 року.
01 травня 2026 року до канцелярії суду надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», у якій просить суд провести судове засідання за його відсутності.
У судове засідання 01 травня 2026 року учасники виконавчого провадження не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
При постановленні цієї ухвали судом не надається оцінка поясненням, які надійшли після постановлення цієї ухвали до дати підготовки її повного тексту, позаяк такі були відсутні у матеріалах справи на час постановлення ухвали за результатами розгляду скарги.
Розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на дії державного виконавця, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Судом встановлено, що в ході примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2026 у даній справі №907/670/23 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олександром Васильовичем Дерев'янко 30 березня 2026 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80636378 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 34 813,20 грн пені, 4 290 798,30 грн - 3% річних, 12 643 866,82 грн інфляційних нарахувань та 259 241,95 грн у повернення сплаченого судового збору.
Пунктом 3 означеної постанови від 30.03.2026 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 1 722 872,02грн.
Крім того, постановою від 30.03.2026 у виконавчому провадженні ВП №80636378 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дерев'янком Олександром Васильовичем постановлено стягнути з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчий збір у розмірі: 1 722 872,02 грн.
Судом встановлено, що боржник звертався до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дерев'янком Олександром Васильовичем із заявою №416/010-13/2026 від 31.03.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень у виконавчому провадженні ВП №80636378.
Проте, державним виконавцем не було вжито заходів щодо зупинення означеного виконавчого провадження, а вчинення заходів примусового виконання рішення продовжено, що і стало підставою для звернення боржника до суду.
Так, 03 квітня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» надійшла скарга на дії та бездіяльність державного виконавця від 03.04.2026, відповідно до якої просить суд визнати протиправною дії та бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олександра Дерев'янко, що виявились у:
- визначенні у постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2026 по ВП № 80636378 в пункті 3 вказаної постанови «Стягнути з боржника виконавчий збір /основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1 722 872,02 гривня (UAN);
- винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 30.03.2026 по ВП № 80636378 у розмірі1 722 872,02 гривня (UAN);
- не вчиненні дій щодо зупинення виконавчого провадження ВП № 80636378 відразу після відкриття такого.
Обґрунтовуючи заяву, боржник зазначив, що ТОВ «Закарпаттяенергозбут» є учасником ринку електричної енергії та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Закарпатської області. При цьому заявник посилається на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов'язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні» від 14.01.2025 № 4213-IX.
Зокрема, боржник зазначає, що вказаним Законом Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-5, який встановлює імперативну вимогу щодо тимчасового, на час дії воєнного стану в Україні, зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень у частині стягнення сум індексу інфляції, 3 відсотків річних та неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов'язаннями суб'єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
У скарзі від 03.04.2026 ТОВ «Закарпаттяенергозбут» також зауважує, що судова справа № 907/670/23 внесена до Переліку учасників ринку електричної енергії, оприлюдненого на офіційному вебсайті НКРЕКП, а тому, на переконання боржника, виконавець був зобов'язаний зупинити примусове виконання після відкриття провадження.
Боржник вказує, що згідно зі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір за своєю правовою природою є платою за вчинення дій з примусового виконання та складовою процедури примусового виконання, яка в даному випадку підлягала зупиненню в силу імперативних вимог п. 10-5 Розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 4 ст. 27 державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених цим Законом..
Пунктом 10-5 Розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов'язаннями суб'єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті, а саме:
- постачальників універсальних послуг перед виробниками електричної енергії та гарантованим покупцем за договорами купівлі-продажу електричної енергії;
- постачальників універсальних послуг перед операторами систем розподілу за договорами про надання послуг з розподілу;
- постачальників універсальних послуг перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі;
Щодо доводів заявника про протиправність дій державного виконавця Олександра Васильовича Дерев'янка у частині визначення у постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2026 ВП № 80636378 п.3 про стягнення виконавчого збору та винесення відповідної постанови про його стягнення, суд зазначає наступне.
Відповідно до вищевикладених приписів ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Вказана норма має імперативний характер, що зобов'язує виконавця стягнути виконавчий збір при відкритті виконавчого провадження.
Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 80636378 дії державного виконавця Олександра Васильовича Дерев'янка щодо нарахування виконавчого збору, згідно з постановою про відкриття про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2026 ВП № 80636378 та стягнення такого відповідно до постанови про стягнення виконавчого збору від 30.03.2026 ВП № 80636378 відповідають вимогам чинного законодавства, а тому доводи боржника в цій частині судом відхиляються.
Судом відхиляються посилання скаржника на Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 за №2432/5 (надалі - Положення) щодо визначення постанови про стягнення виконавчого збору як виконавчої дії, позаяк приписи вказаного Положення визначають механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження (п. 1 Положення) та саме в диспозиції функціонування АСВП, ане в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» визначають перелік виконавчих дій.
В даному аспекті суд також зважає, що у даному Положенні постанова про відкриття виконавчого провадження також є виконавчою дією, а відтак, за відповідного тлумачення неможливим було б відкриття виконавчого провадження за умови прийняття судом обґрунтувань скаржника.
У будь-якому разі в даній частині неприйняття державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору було б грубим порушенням приписів ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», який має вищу юридичну силу ніж Положення, а відтак доводи боржника у цій частині судом відхиляються.
Разом з тим, суд погоджується з позицією заявника в частині бездіяльності виконавця щодо незупинення виконавчого провадження ВП № 80636378.
Як встановлено судом, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» та справа № 907/670/23 включені до Переліку учасників ринку електричної енергії, оприлюдненого на сайті НКРЕКП, що згідно з пунктом 10-5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що після виконання обов'язку щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору, державний виконавець Олександр Васильович Дерев'янко був зобов'язаний, керуючись нормами перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», невідкладно зупинити виконавче провадження ВП № 80636378.
В даному аспекті суд враховує, що відомості веб-сайту автоматизованої системи виконавчих проваджень свідчать, що 31 березня 2026 року боржник звертався до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дерев'янка О.В. із заявою від 31.03.2026 №416/010-13/2026 про зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень у виконавчому провадженні з наведених ним у цій скарзі обґрунтувань з посиланням на пункт 10-5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, державному виконавцю за всіма обставинами не могло бути невідомо про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження.
Суд також приймає до уваги, що положення пункту 10-5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» є імперативними за своїм змістом та виключають можливість їх довільного трактування, вказана норма є спеціальною, а тому підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин порівняно з загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а наявність технічних аспектів функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження, - не можуть вважатися підставою ухилення від виконання приписів Закону України «Про виконавче провадження».
В даному випадку слід звернути увагу державного виконавця на приписи п. 17 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, за якими за наявності обставин, передбачених статтею 34, пунктами 1-4, 1-5, 10-2, підпунктом 1 пункту 10-3, підпунктом 1 пункту 10-4, пунктом 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, дослідивши скаргу боржника, оцінивши подані на її підтвердження докази, суд дійшов висновку про підставність аргументів Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» в частині бездіяльності державного виконавця Олександра Васильовича Дерев'янка щодо незупинення виконавчого провадження ВП№80636378 відразу після відкриття такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, у зв'язку з встановленням часткової обґрунтованості скарги боржника суд зобов'язує державного виконавця усунути порушення у встановлений законом спосіб шляхом зупинення виконавчого провадження №80636378 не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем даної ухвали.
Також суд роз'яснює, що відповідно до ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Керуючись ст.ст. 234, 339-343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» від 03.04.2026 на дії державного виконавця, - задовольнити частково.
2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дерев'янка О.В., яка полягає у невчиненні дій щодо зупинення виконавчого провадження ВП № 80636378 на підставі пункту 10-5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
3. Зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дерев'янка О.В. усунути порушення шляхом зупинення виконавчого провадження №80636378 не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем даної ухвали відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».
4. У решті вимог скарг - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 06 травня 2026 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Р.М. Лучко