вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"05" травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 10/105
Суддя господарського суду - Худенко А.А.
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
Розглянувши матеріали за скаргою представника Фізичної особи -підприємця Федорової Надії Іванівни про визнання протиправною бездіяльність Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області щодо незняття арешту з усього нерухомого майна Федорової Надії Іванівни фізичної особи-підприємця, накладеного постановою ВДВС Виноградівського РУЮ головного державного виконавця Олашин Н.В. про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_2 від 12.10.2010 та зобов'язати Виноградівський відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна Федорової Надії Іванівни фізичної особи - підприємця, що був накладений постановою ВДВС Виноградівського РУЮ головного державного виконавця Олашин Н.В. про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_2 від 12.10.2010, реєстраційний номер обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме: №12113422 від 12.10.2010 і №12113428 (спеціальний розділ) від 12.10.2010, відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10352023, 12.10.2010 та скасувати (припинити) обтяження за цими записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №10/105 від 16.11.2007 у справі №10/105 за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства ЕК «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород-Оноківці до Приватного підприємця Федорової Надії Іванівни, с. Пушкіново Виноградівського району про стягнення суми 6117,06 грн., в т.ч. 5051,33 грн. основного боргу за спожиту електроенергію, 361,09 грн. 3% річних, 804,64 грн. інфляційних та за зустрічним позовом Приватного підприємця Федорової Надії Іванівни, с. Пушкіново Виноградівського району до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород-Оноківці про стягнення 46 211,13 грн., в т.ч. 16 211,13 грн. заподіяної майнової шкоди, 30000 грн. моральної шкоди
представники:
стягувача - не з'явився
боржника - Бобонич Н.В. адвокат, ордер серія АО №1227937
від органу ДВС - не з'явився
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2007 у справі №10/105 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з приватного підприємця Федорової Надії Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» (м. Ужгород-Оноківці, вул. Головна, 57; ідентифікаційний код:00131529) суму 1065,73 грн. (в тому числі 804,64 грн. інфляційних та 261,09 грн. 3% річних) та 220 грн. відшкодування витрат по оплаті держмита. Провадження у справі в частині 5051,33грн. основного боргу припинено. Зустрічний позов залишено без розгляду.
На адресу суду надійшла скарга представника Фізичної особи-підприємця Федорової Надії Іванівни про визнання протиправною бездіяльність Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області щодо незняття арешту з усього нерухомого майна Федорової Надії Іванівни фізичної особи-підприємця, накладеного постановою ВДВС Виноградівського РУЮ головного державного виконавця Олашин Н.В. про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_2 від 12.10.2010 та зобов'язати Виноградівський відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна Федорової Надії Іванівни фізичної особи - підприємця, що був накладений постановою ВДВС Виноградівського РУЮ головного державного виконавця Олашин Н.В. про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_2 від 12.10.2010, реєстраційний номер обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме: №12113422 від 12.10.2010 і №12113428 (спеціальний розділ) від 12.10.2010, відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10352023, 12.10.2010 та скасувати (припинити) обтяження за цими записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №10/105 від 16.11.2007 у справі №10/105.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду скарги визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
За наведених обставин, скаргу у справі №10/105 прийнято до провадження та призначино її до розгляду в судовому засіданні із викликом представників сторін спору та державного виконавця на 05.05.2026
05.05.2026 в судове засідання представник стягувача та органу ДВС не прибули. Письмових пояснень по суті скарги не надали. Представник заявника скаргу підтримала.
Скаржник просить задовольнити скаргу в повному обсязі, вказуючи на те, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.03.2026 р. №466383280 Федоровій Надії Іванівні стало відомо, що на все її нерухоме майно накладено арешт та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про обтяження, зокрема: №12113422 - арешт нерухомого майна (все нерухоме майно), постанова про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_2, виданий 12.10.2010, видавник: ВДВС Виноградівського РУЮ, Головний державиконавець В ДВС Олашин Н.В. Відомості про реєстрацію до поновлення/ перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10352023, 12.10.2010 15:02:46; №12113428 (спеціальний розділ) - арешт нерухомого майна (все нерухоме майно), постанова про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_2, виданий 12.10.2010, видавник: ВДВС Виноградівського РУЮ, Головний державиконавець В ДВС Олашин Н.В.
Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10352023, 12.10.2010 15:02:46.
У зв'язку з цим, Федорова Н.І. 04.03.2026 р. звернулася до Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Виноградівський відділ ДВС) із заявою про зняття арешту, в якій зокрема просила:
- зняти арешт з усього мого нерухомого майна, накладеного постановою про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_2 від 12.10.2010 р., винісши відповідну постанову про зняття арешту;
- скасувати (припинити) обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внісши відомості про припинення обтяження за записами №12113422 та №12113428 (спеціальний розділ), що були внесені на підставі постанови про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_2, виданий 12.10.2010 р. (копія заяви додається).
11.03.2026 р. Виноградівський відділ ДВС в особі начальника відділу Романа Андрійця на заяву від 04.03.2026 р. надав Федоровій Н.І. письмову відповідь - лист від 10.03.2026р. №8323/19.2-37, в якому повідомив, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 р. «Про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства Юстиції №1699 від 28.07.2010 р.) документи знищені. Одночасно роз'яснив право на звернення до суду з позовом про вилучення запису про реєстрацію обтяження в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (копія листа додається).
Згідно з відповіддю - листом від 03.04.2026 р. №10941/19.2-37 на адвокатський запит від 29.03.2026 р. №б/н (у листі помилково вказано дату запиту 27.03.2026 р.), зокрема про надання інформації щодо виконавчого провадження, в якому була винесена постанова про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_2 від 12.10.2010 р., Виноградівський відділ ДВС повідомив, що згідно бази даних АРМ Виконавець (спецрозділ) на примусовому виконанні у ВДВС Виноградівського РУЮ перебувало виконавче провадження №20758723 з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2007 р. у справі №10/105 про стягнення з Федорової Н.І. на користь ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» 1285,73 грн. боргу. 29.06.2011 р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (редакція 1999 року). Матеріали виконавчого провадження були знищені у зв'язку із закінченням трирічного терміну зберігання.
Отже, про належність виконавчого документа до юрисдикції Господарського суду Закарпатської області (наказ №10/105) та про порушення прав саме у межах виконання наказу господарського суду Закарпатської області №10/105 від 16.11.2007 р. боржнику стало відомо лише 03.04.2026 р. з вказаної вище відповіді на адвокатський запит, що стало підставою для звернення до господарського суду з даною скаргою. Попередній лист Виноградівського відділу ДВС від 10.03.2026 р. не містив ідентифікуючих ознак виконавчого документа (номер та суду, який видав документ), що унеможливлювало звернення до Господарського суду Закарпатської області.
У ньому Виноградівський відділ ДВС лише констатував факт знищення матеріалів.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606- XIV), чинного на момент повернення документа, а також ст. 40 чинного Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, арешт, накладений на майно боржника, знімається. ВДВС Виноградівського РУЮ, повертаючи наказ у 2011 році у відповідності до п. 5 ст. 47 (стара редакція) Закону України «Про виконавче провадження», не вчинив дій щодо зняття арешту з усього нерухомого майна боржника. З огляду на сплив строків повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання та знищення матеріалів виконавчого провадження, подальше збереження арешту втратило доцільність та правову підставу.
Відповідно до пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01 листопада 2022 року) у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Виноградівський відділ ДВС у листі від 03.04.2026 р. №10941/19.2-37 підтвердив, що база даних АРМ «Виконавець» (спецрозділ) містить відомості про номер виконавчого провадження НОМЕР_2, номернаказу Господарського суду Закарпатської області №10/105 та результат виконання. Отже, Виноградівський відділ ДВС має достатньо технічних даних для ідентифікації підстав накладення арешту та його скасування, проте Виноградівським відділом ДВС не вчинено жодних дій спрямованих на зняття арешту з нерухомого майна боржника, що мотивовано знищенням документів.
На сьогоднішній день будь-які відкриті виконавчі провадження щодо боржника відсутні, що підтверджується листом Виноградівського відділу ДВС від 03.04.2026 р. №10941/19.2-37 та результатом пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП), станом на 09.04.2026.
За обставин завершення виконавчого провадження, спливу строків повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, знищення матеріалів виконавчого провадження та за умови відсутності будь-якого відкритого виконавчого провадження щодо боржника, відсутні підстави для збереження арешту усього нерухомого майна боржника, накладеного на підставі постанови про арешт майна та заборони на його відчуження, серія та номер: ВП НОМЕР_2 від 12.10.2010 р., прийнятої головним державним виконавцем ВДВС Виноградівського РУЮ Олашин Наталією Василівною (реєстраційний номер обтяження №12113422 від 12.10.2010 р. і №12113428 (спеціальний розділ) від 12.10.2010 р.). Існування цього арешту обмежує право боржника на розпорядження майном та є формою непропорційного втручання держави у право особи на мирне володіння майном.
Також, судом досліджено матеріали судової справи №10/105.
Із матеріалів справи №10/105 вбачається, що 04.04.2013 за №619 начальником відділу ДВС Виноградівського РУЮ спрямовано супривідний лист із постановою про закінчення виконавчого провадження від 28.03.2013 (арк. 59 том 2), який спрямовувався на адресу суду, стягувачу та боржнику.
На аркуші 60 тому 2 справи №10/105 наявна постанова головного державного виконавця Олашина Н.В. від 28.03.2013 про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження з примусового виконання наказу №10/105 виданого 16.11.2007 про стягнення на користь обленерго 1285,73 закінчено.
Підставою вказано фактичне повне виконання рішення відповідно до виконавчого документу.
Згідно зі ст. 4 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV) (в редакції, що діяла на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на майно боржника.
За приписами ст. 5 Закону №606-XIV (в редакції, що діяла на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Статтею 55 Закону №606-XIV (в редакції, що діяла на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Відповідно до ст. 59 Закону №606-XIV (в редакції, що діяла на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) звільнення майна з-під арешту можливе у виключних випадках, зокрема якщо особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту; у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини; майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту; за наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Положеннями статті 37 Закону №606-XIV (в редакції, що діяла на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення; 2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
У разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. (ч. 1, 2 ст. 38 Закону №606-XIV в редакції, що діяла на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження).
Суд також керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та враховує Рішення ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) з якого випливають висновки:
1. Державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права,
2. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси
3. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
4. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
5. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.
Із правового аналізу норм статей 37, 55, 59 Закону №606-XIV вбачається, що державний виконавець зобов'язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №21/170-08.
Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Зокрема арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцям, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Суд також зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За приписами ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Наведені норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності, а також покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Разом з тим, під час розгляду даної скарги не вбачається за можливе встановити обставини щодо проведення державним виконавцем дій із примусового виконання рішення Господарського суду Закарпатської області, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені.
Стаття 339-1 ГПК України передбачає, що . Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Суд наголошує що даний спір стосується виключно виконання рішення у справі №10/105.
Оскільки рішення у справі 10/105 виконано та арешт з майна боржника накладений постановами (постановою) державного виконавця у цій справі має бути знятий.
Тому суд доходить висновків про наявність підстав для задоволення скарги частково, оскільки постанови державного виконавця про арешт майна суду у вказаній справі не надано, а арешт у справі 10/105 мав бути знятий після виконання рішення незалежно від того який номер виконавчого провадження був присвоєний органом ДВС та який державний виконавець у справі 10/105 накладав арешт.
Тому суд доходить висновків визнати протиправною бездіяльність Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області щодо незняття арешту з усього нерухомого майна фізичної особи-підприємця Федорової Надії Іванівни при виконанні рішення рішення у справі 10/105. Зобов'язати посадову особу Виноградівського відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна у справі №10/105 із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2007, який видано на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2007 у справі №10/105.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 234, 339, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України
1. Скаргу у справі №10/105 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області щодо незняття арешту з усього нерухомого майна фізичної особи-підприємця Федорової Надії Іванівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) при виконанні рішення рішення у справі 10/105.
3. Зобов'язати посадову особу Виноградівського відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна у справі №10/105 із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2007, який видано на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.07.2007 у справі №10/105.
4. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду, постановлена в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
5. Ухвалу надіслати сторонам спору та органу ДВС.
6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повну ухвалу складено та підписано 06.05.2026.
Суддя А.А. Худенко