61022, м. Харків, пр. Науки, 5
06.05.2026 Справа № 234/7728/21
Господарський суд Донецької області у складі
судді Лободи Т.О.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шилової О.М. від розгляду справи № 234/7728/21
за позовом ОСОБА_1 , м. Краматорськ Донецької області
до держави Україна в особі:
1) Головного управління Національної поліції в Донецькій області, м. Покровськ Донецької області,
2) Департаменту патрульної поліції, м. Київ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1) Державної казначейської служби України, м. Київ,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг-Технікс", м. Харків,
про стягнення 12 221 974,00 грн матеріальної шкоди (667 724,00 грн реальних збитків та 11 554 250,00 грн упущеної вигоди з урахуванням індексу інфляції),
без повідомлення (виклику) учасників справи,
У провадженні Господарського суду Донецької області (суддя Шилова О.М.) перебуває справа № 234/7728/21 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі: 1) Головного управління Національної поліції в Донецькій області, 2) Департаменту патрульної поліції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Державної казначейської служби України, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг-Технікс", про стягнення 12 221 974,00 грн матеріальної шкоди (667 724,00 грн реальних збитків та 11 554 250,00 грн упущеної вигоди з урахуванням індексу інфляції).
01.05.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відвід, в якій позивач вимагає добровільно скласти незаконно отримані повноваження судді та взяти самовідвід від розгляду справи № 234/7728/21 згідно з Європейською Конвенцією з прав людини та практикою Європейського суду.
Заява про відвід мотивована недовірою Господарському суду Донецької області та судді Шиловій О.М.
На думку заявника Господарський суд Донецької області привласнив статус суду, не утворений законом та не має символів державної влади та, як наслідок не може бути судом, а до судді Шилової О.М. не надійшли повноваження безпосередньо за вільним волевиявленням від єдиного джерела влади в державі Україна - народу України, а відсутність присяги судді ставить під сумнів законність набуття повноважень суддею. Заявник також вважає, що суддя Шилова О.М. упереджено ставиться до нього, оскільки в судових засіданнях ставила йому питання, які він вважає вже вирішеними в інших справах, вважає, що суддя такими питаннями та своїми зауваженнями в судових засіданнях діє упереджено щодо нього, на думку заявника проводить його допит та займає позицію відповідачів. Заявник також вказує, що в протоколи судових засідань вносяться не всі висловлювання та репліки, що лунають в залі засідання. Крім того, суд у даній справі застосував до нього максимальне стягнення, а також здійснив розгляд такого питання тим самим суддею, який був безпосереднім учасником конфліктної ситуації, що є порушенням принципу неупередженості суду та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У заявника виникли сумніви в безсторонності та неупередженості судді при розгляді справи №234/7728/21 (за об'єктивним критерієм). Він також зауважив, що заявляє не відвід суду з назвою "Господарський суд Донецької області", а саме вмотивовану недовіру суб'єкту господарювання приватного права з назвою "Господарський суд Донецької області", який не утворений законом та не має символів державної влади, а як слід, не може бути судом, так і особі Шиловій О.М, повноваження до якої не надійшли безпосередньо за вільним волевиявленням від єдиного джерела влади в державі Україна - Народу України.
Частинами 1-3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Господарський суд Донецької області (суддя Шилова О.М.) ухвалою від 01.05.2026 заяву ОСОБА_1 визнав необґрунтованою, справу №234/7728/21 відповідно до вимог абз. 1 ч. 3. ст. 39 Господарського процесуального кодексу України передав для вирішення питання про відвід судді Шилової О.М. на автоматичний розподіл для розгляду суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 для розгляду заяви про відвід судді у справі № 234/7728/21 автоматизованим розподілом визначено суддю Лободу Т.О.
Відповідно до частин 7 та 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Суд не вбачає необхідності розгляду поданої заяви про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши заяву позивача про відвід, суд зазначає, що хоча позивач у своїй заяві вказує, що він заявляє не "відвід суду" з назвою "Господарський суд Донецької області", код ЄДРПОУ 03499901, а заявляє вмотивовану недовіру суб'єкту приватного права з назвою "Господарський суд Донецької області", який не утворений законом та не має символів державної влади, а як слід не може бути судом, так і особі Шиловій О.М. (стор. 33 заяви про відвід) , а в прохальній частині вимагає добровільно скласти незаконно отримані повноваження судді та взяти самовідвід від розгляду справи № 234/7728/21 згідно з Європейською Конвенцією з прав людини та практикою Європейського суду, фактично подана заява є заявою про відвід судді Шилової О.М. від розгляду справи № 234/7728/21.
Дослідивши вказану заяву, докази, додані до заяви, та матеріали справи № 234/7728/21, суд вважає таку заяву необґрунтованою, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зазначає, що право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Положеннями ст. 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Учасниками справи може бути заявлений відвід судді з підстав, зазначених у статтях 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, наведений в цих статтях перелік підстав для відводу судді є вичерпним.
Проаналізувавши обставини, на які посилається позивач та зазначення ним про недовіру судді, суд дійшов висновку, що підставою для заявленого відводу є існування обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді згідно п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зав'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
В рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
"об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
"суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Таким чином, відвід повинен бути мотивований та обґрунтований, сумніви в неупередженості судді також повинні бути обґрунтованими.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів, суд бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких неможливо заявлення відводу. Так, згідно ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як вже зазначено, в провадженні Господарського суду Донецької області (суддя Шилова О.М.) перебуває справа № 234/7728/21 за позовом ОСОБА_1 . Розгляд вказаної справи перебуває на стадії підготовчого провадження, у підготовчому засіданні 14.04.2026 оголошено перерву до 14.05.2026 о 14:30 год.
В обґрунтування поданої заяви заявник, зокрема, посилається на те, що під час проведення підготовчого засідання по справі № 234/7728/21 суддя порушила принцип рівності сторін перед законом і діяла умисно упереджено, прискіпливо до позивача, і до процесуальних документів та доказів, що надає позивач, зайнявши бік відповідачів. Так, позивач вказує, що суддя Шилова О.М. в судовому засіданні звинуватила його в шахрайстві та в бажанні заволодіти чужою власністю. Крім того, позивач вказує, що він має зауваження до протоколів судових засідань, оскільки до них вносяться не всі висловлювання та репліки, що лунають в залі судових засідань. Також позивач в заві стверджує про упередженість судді Шилової О.М., оскільки суддею ставились питання позивачу (за його трактуванням проводився допит) стосовно фактів проведення обшуків слідчими ГУНП Донецької області 15.06.2018, однак на думку позивача такі питання є недоречними та непотрібними через те, що факт проведення несанкціонованих обшуків вже було встановлено іншими судами. Позивач вважає, що поставлення таких питань судом було спрямоване на здійснення негативного морального тиску на позивача з метою заплутати його та отримати вигідні для відповідача відповіді для звинувачення позивача з плутанні в показах та введенні суду в оману. Також позивач вказує про надання в судовому засіданні вказівок відповідачу щодо виключення підробок з числа наданих до суду доказів (стор. 31 заяви). У своїй заяві позивач стверджує про упередженість та необ'єктивність судді Шилової О.М., оскільки нею застосовано до нього максимальний розмір штрафу судом.
Як вже зазначив суд, сумніви в неупередженості судді повинні бути обґрунтованими.
Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже об'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Із змісту поданої заяви вбачається, що висловлена позивачем недовіра судді обґрунтована виключно його незгодою із процесуальними рішеннями судді під час розгляду справи та порядком ведення судового процесу.
Положеннями частини 1, 3 статті 198 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні. Головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Приписами частини 1, частини 3 статті 169 Господарського процесуального кодексу Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Суддя, відправляючи правосуддя, розглядає заявлені сторонами заяви, клопотання, за наслідком розгляду яких ухвалює відповідні процесуальні рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил.
Завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5)визначення порядку розгляду справи;6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (ч.1 ст.177 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням наведених норм, розгляд судом поданих учасниками справи заяв, клопотань, здійснення судом інших процесуальних дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи не є обставинами, які можуть свідчити про упередженість судді.
Суд зауважує, що ухвалення суддею процесуальних рішень за наслідками розгляду поданих учасниками справи заяв/клопотань не свідчить про необ'єктивне або упереджене ставлення судді до однієї із сторін чи надання переваг окремим учасникам процесу, а є формою реалізації суддею своїх повноважень у господарському судочинстві.
Згідно з ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Незгода заявника з результатами розгляду заяв та клопотань сторін, з процесуальними діями судді, пов'язаними з розглядом справи, не є обґрунтованою підставою, за наявності якої може виникнути сумнів у неупередженості судді.
У судовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання, і приєднується до справи (ч. 1 та ч. 3 ст. 223 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомитися з технічним записом судового процесу, протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня підписання протоколу у справі подати до суду письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності технічного запису або відомостей, вміщених у протоколі судового засідання.
З аналізу наведених норм вбачається, що протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання, і у випадку наявності в учасника судового процесу зауважень до протоколу судового засідання, він не позбавлений права звернутися до суду з такими письмовими зауваженнями до суду в порядку, визначеному ст. 224 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, наявність у учасника справи зауважень до протоколу судового засідання також не є обґрунтованою підставою, за наявності якої може виникнути сумнів у неупередженості судді.
Крім того, частиною 14 статті 8 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу). Технічний запис судового засідання та протокол судового засідання після закінчення судового засідання долучаються до матеріалів справи. Порядок зберігання технічного запису судового засідання та долучення його до матеріалів справи визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Під час здійснення повного фіксування судового засідання технічними засобами, а також проведення судового засідання в режимі відеоконференції протокол судового засідання створюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 4 ст. 223 Господарського процесуального кодексу України).
Частина 2 статті 223 Господарського процесуального кодексу України встановлює перелік відомостей, які зазначаються у протоколі судового засідання.
Отже, статтею 223 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила ведення протоколу судового засідання та визначено склад відомостей, які секретар судового засідання в обов'язковому порядку відображає у протоколі судового засідання.
Забезпечення повної деталізації в протоколі судового засідання усіх, без виключень, фраз учасників судового процесу, є об'єктивно неможливою за нормального перебігу судового розгляду, дискусій у судовому засіданні, реплік та зауважень, а також з врахуванням механічного введення записів в протоколі.
Позивач також зазначає про застосування до нього максимального стягнення, що свідчить про упередженість судді.
З матеріалів справи вбачається, що Господарський суд Донецької області постановою від 15.04.2026 визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-3 КУпАП, і наклав стягнення у виді штрафу в розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550,00 грн.
Вказана постанова може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З програми Діловодство спеціалізованого суду вбачається, що ОСОБА_1 скористався своїм правом та оскаржив зазначену постанову до Східного апеляційного господарського суду, обставина ухвалення такої постанови не може розглядатись як підстава для відводу судді у зв'язку з сумнівами в її неупередженості.
Суд вважає, що заявник, подаючи заяву про відвід, не навів належних доводів та допустимих доказів щодо обґрунтованості сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді.
Суд ще раз акцентує увагу, що фактично в поданій заяві заявник надає суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді, у тому числі встановленим порядком ведення судового засідання, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неповагу до суду, висловлює незгоду з діями судді щодо прийнятих процесуальних рішень по справі №234/7728/21 та оцінює такі процесуальні дії, що не може бути підставою для відводу складу суду і не свідчить про упередженість або необ'єктивність суду, чи порушення складом суду принципу безсторонності та принципу рівності сторін. Викладені у заяві припущення щодо сумнівів у неупередженості судді є суб'єктивною нічим не підкріпленою думкою позивача.
Суд не приймає до уваги доводи заявника щодо вчинення під час розгляду справи суддею дій, які містять ознаки кримінального злочину (стор.25 заяви про відвід), оскільки здійснення відповідної оцінки та кваліфікації не відноситься до повноважень господарського суду.
Суд приходить до висновку, що ті посилання, які викладені в заяві про відвід, не свідчать про упередженість судді Шилової О.М. і тому не є підставою для задоволення заяви про відвід.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність обставин, що можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності суду в процесі розгляду даної справи в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд зазначає, що не надає оцінки викладеним у заяві твердженням позивача про нелегітимність Господарського суду Донецької області та сумнівам позивача про законність набуття повноважень суддею Шиловою О.М., оскільки такі посилання не є предметом розгляду в даній справі та не відносяться до компетенції суду, який вирішує питання про відвід, а також не є тими обставинами, що можуть бути підставою для відводу судді у зв'язку з наявністю сумнівів щодо її неупередженості.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шилової О.М. від розгляду справи № 234/7728/21.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шилової О.М. від розгляду справи № 234/7728/21.
Ухвала набирає законної сили 06.05.2026, ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено та підписано 06.05.2026.
Суддя Т. О. Лобода