61022, м. Харків, пр. Науки, 5
05.05.2026 Справа № 905/274/26
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову від 27.04.2026,
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Шейкаш Альони Ростиславівни,
до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях,
за участі Слов'янського фахового коледжу індустрії та фармації, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,
про визнання протиправним та скасування наказу про відмову у продовженні договору оренди, про визнання продовженим договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна,
27.04.2026 до Господарського суду Донецької області через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Шейкаш Альони Ростиславівни надійшла позовна заява до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, про визнання протиправним та скасування наказу про відмову у продовженні договору оренди, про визнання продовженим договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Одночасно у позові викладена заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та балансоутримувачу здійснювати будь-які дії, спрямовані на звільнення об'єкту від майна позивача та повернення об'єкту з оренди, до розгляду судом цієї позовної заяви по суті заявлених позовних вимог.
Ухвалою суду від 28.04.2026 залишено позовну заяву без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду, шляхом доплати суми судового збору в розмірі 2662,40 грн і надання до суду відповідних доказів оплати.
04.05.2026 до суду надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.
Ухвалою суду від 05.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/274/26, справу №905/274/26 визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Слов'янський фаховий коледж індустрії та фармації, підготовче засідання призначено на 25.05.2026 року.
Вирішуючи питання про доцільність застосування заходів забезпечення позову суд виходить з наступного:
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що після закінчення строку дії договору оренди забезпечувальний депозит позивача буде перераховано до державного бюджету, на позивача будуть покладені додаткові витрати, пов'язані з вивезенням та поверненням свого майна до об'єкту оренди, у разі задоволення судом позову виконання рішення суду може бути ускладнене відмовою відповідача та/або балансоутримувача від передачі об'єкту позивачу, що в свою чергу, призведе до виникнення ще одного судового спору.
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому зазначає, що 06.05.2021р. між позивачем (Орендарем), відповідачем (Орендодавцем) та Слов'янським хіміко-механічним технікумом, код ЄДРПОУ 00208775, (Балансоутримувачем) (нове найменування - Слов'янський фаховий коледж індустрії та фармації), було укладено договір №0331Д/2021 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, за умовами якого відповідач та балансоутримувач 06.05.2021р. за відповідним актом приймання-передачі передали позивачу у строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 227,6 кв.м. для використання за цільовим призначенням, визначеним у п.7.1.2 змінюваних умов договору.
В пункті 4.1. змінюваних умов договору значиться інформація про об'єкт оренди - нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 227,6 кв.м першого поверху будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Центральна, б.41, що обліковується на балансі Слов'янського хіміко-механічного технікуму.
За поясненнями позивача, в період дії договору позивач належним чином виконувала свої зобов'язання за договором, своєчасно та в повному обсязі здійснюючи передбачені ним платежі, в силу діючого законодавства позивач має право на його продовження без проведення аукціону, проте, за результатами розгляду заяви позивача від 20.01.2026 про продовження дії договору оренди №0331Д/2021 відповідач листами від 23.02.2026р. №970-03-245 та від 25.02.2026р. №970-03-260 повідомив, що наказом від 19.02.2026р. №20 прийнято рішення про відмову у продовженні договору.
Позивач зазначає, що з тексту листа відповідача від 23.02.2026р. №970-03-245 вбачається, що останній вимагає від позивача повернення об'єкту після закінчення строку дії договору.
Пунктом 12.1. змінюваних умов договору сторони визначили, що строк договору складає 5 років з дати набрання ним чинності, тобто по 05.05.2026р.
Пунктами 4.1., 4.7. незмінюваних умов договору встановлено, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний, зокрема, звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних йому речей і повернути його відповідно до акту повернення з оренди в стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом. У разі, якщо орендар відмовляється від підписання акту повернення з оренди орендованого майна у строк, визначений цим договором, або створює перешкоди у доступі до орендованого майна представників балансоутримувача або орендодавця з метою складення такого акту, орендодавець перераховує сплачений орендарем забезпечувальний депозит у повному обсязі до державного бюджету.
У зв'язку з цим позивач вважає, що у разі не забезпечення позову сплачений позивачем за договором забезпечувальний депозит може бути перерахований відповідачем до державного бюджету. Крім того, у разі задоволення судом позову позивач, який знаходиться у зоні бойових дій, але продовжує здійснювати господарську діяльність, сплачуючи при цьому до бюджетів відповідних рівнів податки та обов'язкові збори, додатково понесе витрати, пов'язані з вивезенням та поверненням свого майна до об'єкту, що негативно вплине на його і так скрутне фінансове становище.
Також позивач зазначає про те, що у разі повернення позивачем об'єкту з оренди та наступного задоволення судом позову, виконання рішення суду може бути ускладнене відмовою відповідача та/або балансоутримувача від передачі об'єкту позивачу, що в свою чергу, призведе до виникнення ще одного судового спору.
До матеріалів позовної заяви додані копії: витягу з реєстру платників Єдиного податку, договору оренди та акту приймання-передачі, заяви на продовження договору оренди, наказу від 19.02.2026 №20, листа відповідача від 23.02.2026, листа відповідача від 25.02.2026.
Дослідивши заяву про забезпечення позову суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на її обґрунтованість, а саме:
Відповідно до статей 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, зокрема шляхом заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії. Такі заходи допускаються до пред'явлення позову або на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав позивача.
Забезпечення позову є процесуальним засобом охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямоване на запобігання можливим недобросовісним діям, які можуть ускладнити реальне виконання судового рішення або ефективне поновлення порушеного права.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд оцінює розумність, обґрунтованість і адекватність заявленого заходу, його зв'язок із предметом спору, співмірність із позовними вимогами, баланс інтересів сторін та ризик порушення прав осіб, які не є учасниками справи.
При цьому обґрунтованість самого позову на цій стадії не досліджується, оскільки вона є предметом розгляду спору по суті. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд перевіряє лише наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття відповідних заходів може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення чи ефективний захист права.
Адекватність заходу забезпечення визначається його відповідністю меті, для якої він застосовується, а співмірність - співвідношенням можливих негативних наслідків від його застосування з наслідками, які можуть настати у разі невжиття такого заходу.
Відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доведення обставин, з якими пов'язується необхідність забезпечення позову, покладається на заявника. Суд не збирає докази з власної ініціативи, крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21, а також із постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22.
Суд встановив, що предметом спору у справі є вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про відмову у продовженні договору оренди, а також про визнання продовженим договору оренди №0331Д/2021 від 06.05.2021, строк дії якого спливає 05.05.2026.
З огляду на характер заявлених вимог, у разі задоволення позову судове рішення може мати наслідком збереження або поновлення права позивача на користування орендованим приміщенням. Відповідно, заявлений захід забезпечення має безпосередній зв'язок із предметом спору та спрямований на збереження фактичного стану правовідносин до вирішення справи по суті.
Позивач просить заборонити відповідачу та балансоутримувачу вчиняти дії, спрямовані на звільнення об'єкта оренди від майна позивача та повернення об'єкта з оренди, до розгляду справи по суті.
Суд враховує, що строк дії договору, визначений пунктом 12.1 договору, спливає 05.05.2026, а відповідач вже звернувся до позивача з вимогою про звільнення орендованого приміщення. За таких обставин ризик вчинення відповідачем та/або балансоутримувачем дій щодо фактичного звільнення приміщення не є абстрактним, а підтверджується наявними матеріалами.
Невжиття заявлених заходів може призвести до припинення фактичного користування позивачем спірним майном до вирішення спору по суті. У такому разі можливе рішення суду про задоволення позову може втратити ефективність як засіб реального поновлення порушеного права, оскільки позивач буде позбавлений користування об'єктом оренди ще до завершення судового розгляду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заборона відповідачу та балансоутримувачу вчиняти дії, спрямовані на звільнення об'єкта оренди від майна позивача та повернення об'єкта з оренди, є співмірним, адекватним та пов'язаним із предметом спору заходом забезпечення позову.
Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення відповідно до пункту 6 частини першої статті 139 ГПК України відсутні. Разом із тим суд враховує, що відповідач не навів обставин, які свідчили б про реальний ризик заподіяння йому збитків унаслідок застосування заявленого заходу забезпечення. Крім того, у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі закон передбачає спеціальний спосіб майнового захисту наймодавця, зокрема, право вимагати сплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України. За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення на цій стадії розгляду заяви.
Отже, заявлений захід забезпечення спрямований не на вирішення спору по суті, а на збереження фактичного стану правовідносин до ухвалення рішення, він є пов'язаним із предметом позову, співмірним із заявленими вимогами та необхідним для запобігання ризику втрати ефективності майбутнього судового захисту.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову в його забезпеченні суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання, вирішує питання зустрічного забезпечення, а також за потреби визначає порядок виконання ухвали.
Згідно з частиною першою статті 144 ГПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню. При цьому, відповідно до частини восьмої статті 140 ГПК України, її оскарження не зупиняє виконання ухвали та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Оцінивши подані заявником докази відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову та наявність підстав для її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Шейкаш Альони Ростиславівни про забезпечення позову у справі №905/274/26 - задовольнити.
До набрання законної сили рішенням суду у справі №905/274/26 заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (код ЄДРПОУ 43023403; 61057, Харківська обл., місто Харків, вул.Сумська, будинок 3), Слов'янському фаховому коледжу індустрії та фармації (код ЄДРПОУ 00208775; 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Центральна, б.41) здійснювати будь-які дії, спрямовані на звільнення об'єкту (нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 227,6 кв.м першого поверху будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Центральна, б.41, що обліковується на балансі Слов'янського хіміко-механічного технікуму (нове найменування - Слов'янський фаховий коледж індустрії та фармації)) від майна фізичної особи-підприємця Шейкаш Альони Ростиславівни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) та повернення об'єкту з оренди.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень. Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".
Стягувач: Фізична особа-підприємець Шейкаш Альона Ростиславівна (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Боржник 1: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (код ЄДРПОУ 43023403; 61057, Харківська обл., місто Харків, вул.Сумська, будинок 3).
Боржник 2: Слов'янський фаховий коледж індустрії та фармації (код ЄДРПОУ 00208775; 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Центральна, б.41).
Ухвала набрала чинності з моменту її підписання 05.05.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).
Суддя К.С. Харакоз
(Харакоз Костянтин Сергійович)