Рішення від 06.05.2026 по справі 904/6570/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2026м. ДніпроСправа № 904/6570/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.

за позовом Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, м. Кам'янське

до Фізичної особи-підприємця Морозенко Наталії Леонідівни, Дніпропетровська область, м. Кам'янське

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , Дніпропетровська обл., м. Кам'янське

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , Дніпропетровська обл., м. Кам'янське

про зобов'язання вчинити певні дії

Представники:

від прокуратури: Кочнєва В.С.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Васильцова О.М.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Кам'янська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області звернулась до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Морозенко Наталії Леонідівни, в якій просить суд:

- зобов'язати Фізичну особу підприємця Морозенко Наталію Леонідівну усунути перешкоди Кам'янській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210400000:02:016:0463 площею 0,0293 га, та повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 208,9 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1399838212104);

- скасувати державну реєстрацію права власності Морозенко Наталії Леонідівни на кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 06.02.2025 державним реєстратором Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Бабець Н.В. (номер відомостей про речове право - 58459765) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 444981118;

- скасувати державну реєстрацію права оренди Морозенко Наталії Леонідівни на земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:016:0463, загальної площею 0,0293 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1910274212104).

Прокурор в позовній заяві просить суд залучити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Суд ухвалою від 24.11.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17.12.2025. Залучив до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та залучив до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

16.12.2025 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 17.12.2025 з'явився прокурор. Представники позивача, відповідача та третіх осіб-1,2 в підготовче засідання не з'явились.

Суд ухвалою від 17.12.2025 відклав підготовче засідання на 15.01.2026.

30.12.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що як убачається з матеріалів справи до суду передчасно з позовом про знесення майна звернувся керівник Кам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради, але не про зобов'язання особи до проведення перебудови. Так, до суду з позовом звернувся керівник Кам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради, а не в інтересах Кам'янської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю. Натомість, прокурором у позовній заяві не зазначено, в чому саме полягала неможливість або відсутність можливості УДАБК Кам'янської міської ради звернутися з відповідним позовом, оскільки позивач, в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернулася прокуратура, має підстави і можливість самостійно захищати свої права і прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим УДАБК Кам'янської міської ради або відсутності у нього процесуальної дієздатності. Законодавством передбачено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. З врахуванням наведених обставин, прокуратурою подано позов передчасно, без отримання належних доказів щодо проведення обов'язкової перевірки уповноваженим органом виконання або не виконання приписів, що своєю чергою свідчить про відсутність достатніх правових підстав та належного обґрунтування необхідності знесення майна, що є крайньою мірою та незаконним втручанням у право власності відповідача на нерухоме майно. Відповідач має у приватній власності кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка під цим об'єктом нерухомості перебуває в оренді до 31.07.2029 на підставі рішення Кам'янської міської ради №1496-34/VІІ від 26.07.2019, яким Морозенко Н.Л. була передана в оренду земельна ділянка площею 0,0293 га кадастровий номер 1210400000:02:016:0463. Так, матеріалами справи підтверджується реєстрація права власності у Єдиному державному реєстрі речових прав на кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який придбано Морозенко Н.Л. та щодо якого проводилась реконструкція, за наслідками якої зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта ДП101240729777. З наданих до суду прокурором листів Кам'янської міської ради вбачається, що підстав для самопредставництва не вбачається, оскільки є укладений договір оренди земельної ділянки №14888 від 02.09.2019 та проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а отже відсутні будь-які порушені права та інтереси Кам'янської міської ради. Державна реєстрація права власності Морозенко Н.Л. на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» проведена на підставі декларації про готовність до експлуатації об'єкта ДП101240729777. Відповідач зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності проведених реєстраційних дій на підставі декларації про готовність до експлуатації об'єкта ДП101240729777, до матеріалів справи не надано, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12.01.2026 позивач подав до суду пояснення, в яких зазначив, що єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Кам'янське для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Кам'янської міської ради. Рішенням Кам'янської міської ради від 26.07.2019 №1496-34/VII надано Морозенко Наталії Леонідівні в користування на умовах оренди земельну ділянку кадастровий № 1210400000:02:016:0463 загальною площею 0,0293 га за адресою: АДРЕСА_1 та укладений договір оренди земельної ділянки від 02.09.2019 №14888. У відповідності до вимог ст.126 Земельного кодексу України 03.09.2019 на підставі договору оренди земельної ділянки №14888 від 02.09.2019 проведено державну реєстрацію речового права (право оренди земельної ділянки). Отже, рішення про передачу відповідної земельної ділянки в користування та укладання договору оренди земельної ділянки приймалося до прийняття постанови Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020. Разом з цим, право власності, під час прийняття рішення міською радою, так і під час подання відповідного позову за відповідачами не скасовано, а отже і міська рада, приймаючи відповідне рішення та укладаючи договір оренди земельної ділянки, діяла в межах владних повноважень, передбачених ст.19 Конституції України. Також необхідно зазначити, що судом апеляційної інстанції при скасування заочного рішення не розглядались питання по суті справи щодо виникнення прав власності сторін у справи, як вони виникли та на підставі яких правовстановлюючих документів, скасування рішень відбувалося через наявність грубих порушень норм процесуального, а не матеріального права. Більш того, власник об'єкту нерухомості, який наразі володіє даним об'єктом, не був залучений до розгляду справи в суді апеляційної інстанції по скасуванню рішення суду, не дивлячись на те що дана особа є належним набувачем спірного об'єкту нерухомості. В матеріалах справи містяться наступні документи, з яких можна встановити, що спірний об'єкт нерухомості створений у відповідності до вимог законодавства та не суперечить інтересам міської ради та не порушує її прав, а саме: копія витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ДП101240729777, копія акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 17.08.2004, копія рішення ВК Дніпродзержинської міської ради від 29.06.2000 № 236, копія дозволу на виконання будівельних робіт від 17.04.2001 № 25, копія архітектурно - планувального завдання на проектування об'єкта від 11.04.2001 № 26, копія витягу з рішення Дніпродзержинського міськвиконкому від 25.09.1998 № 2840, копія повідомлення про початок будівельних робіт № ДП051200930862 від 02.10.2020. Отже, прокурор намагається скасувати державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна, яким володіє добросовісний набувач, який придбав об'єкт нерухомості у законний спосіб, уклав договір оренди земельної ділянки та має зареєстровані документи на будівництво та реконструкцію, що свідчить про ту обставину, що спірний об'єкт нерухомості не може вважатися самовільно збудованим, оскільки він прийнятий в експлуатацію. Не зрозуміло чому прокуратура намагається скасувати право власності на об'єкт нерухомості за умови, що об'єкт збудований на підставі декларації та зареєстрований був не на підставі рішення, яке було скасовано, Перше виникнення права власності є діючим і чинним та не має жодного відношення до підстав, на які посилається прокуратура. Тому будь-які вимоги щодо знесення існуючих споруд, по яким врегульовані земельні та будівельні відносини, не можуть бути належними способом захисту прав, оскільки в даному випадку спір взагалі відсутній. У позові прокурором не вказано в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним захистом цих інтересів зі сторони органів місцевого самоврядування м. Кам'янське, також відсутні будь-які докази та/або висновки компетентних органів, які дійсно могли бути підтвердженням того, що відбувається реальна загроза життю, здоров'ю та майну жителів територіальної громади міста і навколишньому середовищу. Відповідач став власником нерухомості на підставі правочинів і її право власності було зареєстровано в установленому законом порядку, тому позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не можуть бути задоволені, оскільки відповідач є неналежним набувачем та користуються своїм майном не на шкоду, а на користь міської ради, сплачує відповідні орендні платежі до міського бюджету. На сьогодні фактично існує об'єкт нерухомості, який збудовано у відповідності до норм законодавства України без будь-яких порушень, того об'єкту, який був предметом розгляду у справі по заочному рішенню, фактично не існує, земельні питання врегульовані між міською радою і належним власником шляхом укладення договору оренди, по якому сплачуються кошти до бюджету.

15.01.2026 прокурор подав до суду відповідь на відзив.

В підготовче засідання 15.01.2026 з'явились прокурор, представник позивача та представник відповідача. Представники третіх осіб-1,2 в підготовче засідання не з'явились.

Суд ухвалою від 15.01.2026 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 23.02.2026 включно та відклав підготовче засідання на 09.02.2026.

20.01.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

В підготовче засідання 09.02.2026 з'явились прокурор, представник позивача та представник відповідача. Представники третіх осіб-1,2 в підготовче засідання не з'явились.

09.02.2026 відповідач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Суд ухвалою від 09.02.2026 відклав підготовче засідання на 18.02.2026.

13.02.2026 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 18.02.2026 у задоволенні клопотання відмовив.

18.02.2026 прокурор подав до суду заперечення на заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду.

18.02.2026 прокурор подав до суду заяву про долучення доказів.

Підготовче засідання, призначене на 18.02.2026 об 11:00, не відбулось у зв'язку з відсутністю світла в приміщенні суду.

Ухвалою від 18.02.2026 відкладено підготовче засідання на 25.02.2026.

В підготовче засідання 25.02.2026 з'явились прокурор, представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб-1,2 в підготовче засідання не з'явились.

Суд ухвалою від 25.02.2026 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Морозенко Наталії Леонідівни про залишення позову без розгляду - відмовив. Закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 18.03.2026.

В судове засідання 18.03.2026 з'явились прокурор, представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб-1,2 в підготовче засідання не з'явились.

Суд ухвалою від 18.03.2026 відклав розгляд справи по суті на 17.04.2026.

В судове засідання 17.04.2026 з'явились прокурор, представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб-1,2 в підготовче засідання не з'явились.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність забезпечення участі сторін в засіданні та право на належний захист своїх прав в суді першої інстанції, для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне розглянути позовну заяву у розумний строк.

Враховуючи викладене, з метою надання можливості всім учасникам справи прийняти участь в судовому засіданні і реалізувати свої процесуальні права Господарський суд Дніпропетровської області відкладав розгляд справи по суті на 27.04.2026.

У судове засідання 27.04.2026 з'явились прокурор, представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб-1,2 не з'явились.

Суд ухвалою від 27.04.2026 відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 06.05.2026.

30.04.2026 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 01.05.2026 у задоволенні клопотання відмовлено.

У судове засідання 06.05.2026 з'явились прокурор, представник відповідача. Представники позивача, третіх осіб-1,2 не з'явились.

06.05.2026 оголошено скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до акту державної технічної комісії від 17.08.2004 (т. 2 а.с. 29-31) про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію: кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташований за адресою: м. Дніпродзержинськ (на теперішній час м. Кам'янське), АДРЕСА_6 (на теперішній час пр. Свободи) 34В, прийнято в експлуатацію. Вказаний акт був підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт та включення його до державної статистичної звітності.

Відповідно до зазначеного акту замовником будівництва кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею об'єкта 61,2 кв.м, є ОСОБА_4 .

Прокурор зазначає, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи в КП «Кам'янське районне бюро технічної інвентаризації» та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна відсутні.

Первинна державна реєстрація права власності на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» проведена за ОСОБА_1 на підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська № 208/2275/15-ц від 02.08.2017 (т. 1 а.с. 41-45) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, про визнання права власності на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 61,2 кв.м.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 444981118 від 24.09.2025 (т. 1 а.с. 36-40) державна реєстрація права власності на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» за ОСОБА_1 проведена 02.11.2017 (номер запису про речове право 23217707).

У подальшому на підставі заочного рішення Багліського районного суду м. Дніпродзержинська від 27.02.2018 у справі 207/1452/17 (т. 1 а.с. 56-61) визнано право власності на об'єкт нерухомого майна кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 143,5 кв.м за ОСОБА_2 .

Ухвалою суду у справі 207/1452/17 від 20.04.2018 (т. 1 а.с. 64-67) внесено виправлення в заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 27.02.2018 та визнано в тому числі за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомості кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 , загальною площею 143,5 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором виконавчого комітету Аулівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області Боюн Л.В., 21.05.2018 проведено державну реєстрацію права власності на кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі рішення суду у справі 207/1452/17 від 27.02.2018 та на підставі цього ж рішення припинено право власності за ОСОБА_1 на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1».

У подальшому 10.08.2018 та 09.08.2018 (т. 1 а.с. 80-85) кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за договорами дарування 1/2 часток ОСОБА_2 відчуджено Морозенко Н.Л .

Прокурор зазначає, що укладені договори дарування 1/2 частини об'єкта нерухомого майна кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» не містять відомостей щодо земельної ділянки, що вказує на безпідставну самочинну забудову на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Керівником Дніпродзержинської місцевої прокуратури, Кам'янською міською радою та Харківською міською радою оскаржено рішення суду, які винесені у справі 207/1452/17.

22.01.2020 Дніпровським апеляційним судом задоволено апеляційні скарги керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури та Харківської міської ради в повному обсязі, апеляційну скаргу Кам'янської міської ради Дніпропетровської області задоволено частково.

Так, постановами Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 по справі 207/1452/17 (т. 3 а.с. 181-187, 188-192) заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 27.02.2018 та ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.04.2018 у справі № 207/1452/17 скасовано і ухвалено нові судові рішення, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог та виправлення описок.

Прокурор зазначає, що відповідно до вищезазначених судових рішень, що стали підставою для державної реєстрації права власності, площа об'єкта нерухомого майна збільшена з 61,2 кв.м до 143,5 кв.м. Як зазначає прокурор, в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні 12022041160000912 від 09.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України, проведено огляд сторінки Googlemaps за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до якого встановлено, що на знімках місцевості, з обох сторін проїзної частини пр. Свободи у сквері розташована одноповерхова будівля кафе бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», знімки місцевості зроблені в липні 2015 року. Співставленням знімків та технічного паспорту, виготовленого у 25.06.2002 техніком ОСОБА_5 (який долучено до матеріалів цивільної справи 208/2275/15-ц) вбачається самочинна прибудова критого майданчика з фундаментом, дозволів та погоджень на будівництво яких, не видавались. На думку прокурора факт самочинної прибудови, також підтверджується технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10.01.2018, виготовленого техніком ОКП «Дніпродзержинське БТІ» ОСОБА_6 , який надано для проведення первинної державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 , на підставі заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 27.02.2017 у справі 207/1452/17. Відповідно до інформації від Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради за № 04-07/1385 від 01.12.2022 рішення про виділення/надання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , до 12.06.2017, громадянам або юридичним особам не приймалися. Прокурор зауважує, що ОСОБА_1 та Морозенко Н.Л. є чоловіком та дружиною, відповідно до актового запису про одруження, отриманого в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022041160000912, та мешкають за однією адресою: АДРЕСА_2 , а також ОСОБА_2 є матір'ю Морозенко Н.Л . Крім того, відповідно до отриманої інформації від Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради від 29.09.2022 за № 04-07/1084 встановлено, що на підставі укладених договорів дарування 1/2 частин нерухомого майна рішенням Кам'янської міської ради від 26.07.2019 №1496-34/VII надано Морозенко Н.Л. в користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,0293 га, кадастровий номер 1210400000:02:016:0463 за адресою: АДРЕСА_1 та укладено договір оренди земельної ділянки від 02.09.2019 № 14888. Опрацюванням наданої Департаментом комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради відповіді від 19.09.2025 за № 07-07/1159 встановлено, що надані документи, які стали підставою для надання Морозенко Н.Л. земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , Морозенко Н.Л. до своєї заяви подано копію технічного паспорту від 19.01.2018, в якому наявна відмітка техніка ОСОБА_6 щодо самочинного будівництва, а також долучено копії укладених договорів дарування 1/2 часток кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 та Морозенко Н.Л. , відповідно до яких останні не містять відомості щодо земельної ділянки, та в яких зазначено підставу набуття ОСОБА_2 права: рішення суду у справі 207/1452/17, в якій Кам'янська міська рада є апелянтом, в тому числі щодо вказаного об'єкту нерухомого майна. На думку прокурора із вказаного вбачається, що Кам'янська міська рада будучі апелянтом у справі 207/1452/17, достовірно знаючи що державна реєстрація права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна проведена лише на 61.2 кв.м та рішенням у справі 207/1452/17 безпідставно збільшена площа більше ніж вдвічі, надала земельну ділянку в порушення вимог ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів.

Державним реєстратором Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Коноплянка В.М. проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за Морозенко Н.Л. (індексний номер рішення 48592425 від 10.09.2019, номер запису про право 33142964, реєстраційний номер об'єкта 191027421204) (т. 1 а.с. 112-113).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис щодо права власності на об'єкт нерухомого майна кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» за Морозенко Н.Л. на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДП101240729777, загальна площа об'єкта складає 208,9 кв.м. (т. 1 а.с. 36-40).

Також прокурор зазначає, що відповідно до поданого повідомлення про початок будівельних робіт ДП051200930862, в якому містяться відомості щодо виданих містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки (MU01:9657-8574-9972-7490) вбачається, що земельна ділянка перебуває в межах історичного ареалу та максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки складає 45%, гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах складає 7 метрів. Прокурор наголошує, що площа земельної ділянки яка перебуває у користуванні у Морозенко Н.Л. за адресою: м. Кам'янське, пр. Свободи 34В 1210400000:02:016:0463 відповідно до укладеного договору оренди земельної ділянки від 02.09.2019 № 14888 складає 293 кв.м, у зв'язку з чим площа яку мала забудувати Морозенко Н.Л. відповідно до виданих містобудівних умов та обмежень складає 131,85 кв.м. Окрім того, опрацюванням поданого та зареєстрованого проекту «Реконструкція кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1" PD01:9658-2272-0245-9358 встановлено, що в проекті відсутні креслення реконструкцій кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», також відсутні відомості щодо виданих містобудівних умов та обмежень MU01:9657-8574-9972-7490, які зазначені у повідомлені про початок будівельних робіт ДП051200930862. Також у проекті зазначено площу об'єкту нерухомого майна 208 кв.м та поверховість 1, відсутні відомості щодо технічного паспорту, що вказують на повноту внесених даних до проекту реконструкція з метою спрощення проходження отримання повідомлення про прочаток будівельних робіт, які не могли бути погоджені та затверджені, оскільки відсутні погодження Міністерства культури України щодо будівельних робіт в зоні історичного ареалу.

Відповідно до інформації Управління Культури Кам'янської міської ради від 29.09.2025 за № 01-13/05-25 (т. 5 а.с. 33) з 01.11.2023 (коли почало свою діяльність Управління Культури Кам'янської міської ради) встановлено, що до управління не звертались для отримання висновку щодо погодження проектної документації на об'єкт «Реконструкція кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою м. Кам'янське, пр. Свободи 34В.

Згідно з ч. 7 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Як зазначає прокурор, вказаний дозвіл або погодження в поданих документах та проекті реконструкціяї відсутні. Ввказаний проект реконструкції взагалі не містить креслень щодо реконструкції Кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що у свою чергу вказує на порушення під час погодження поданого повідомлення про початок будівельних робіт. Відповідно до інформації з Національного космічного агентства, яким надано фотознімки місцевості за кадастровим номером земельної ділянки 1210400000:02:016:0463 з 2011 по 2024 рік, встановлено що відповідно до знімку від 08.07.2022 вбачається знищення стін об'єкту кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» та вже нової будівлі Кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» на знімках 07.04.2024. Також в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні 12022041160000912 від 09.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України отримано інформацію від ТОВ «Газорозподільні мережі України» Дніпропетровська Філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (лист № ДнпФ/100/15.5-ВИХ-10451-25 від 19.09.2025 про те, що власник об'єкта (земельної ділянки) за адресою: м. Кам'янське, пр. Свободи, 34в не надавав Оператору ГРМ для узгодження проекти будівництва, а також заяви (листи) на отримання письмового погодження (дозволу) на проведення земляних робіт в охоронній зоні ГРМ. На теперішній час встановлено порушення Правил технічної експлуатації систем газопостачання, Кодексу газорозподільних систем, ДБН Б2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», а саме: кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташоване в охоронній зоні (2 метри від зовнішньої стінки труби) розподільного газопроводу середнього тиску O 273 мм, що є порушенням Кодексу ГРМ (розділ ІІІ, глава 4, пункт 18) та Правил безпеки систем газопостачання (розділ V, пункт 1.12); не дотримана нормативна відстань від фундаменту будівлі кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» до діючого розподільного газопроводу середнього тиску - норма 4 метри (ДБН Б.2.2-12:2019 додаток И.1).

Прокурор стверджує, що проведена реконструкція Кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» порушує режим використання земельної ділянки, яка розташована в історичному ареалі міста та є незаконною.

Прокурор вказав, що земельну ділянку для розміщення кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: м. Кам'яньке, пр. Свободи 34В загальною площею 0,0293 га надано Морозенко Н.Л. безпідставно, оскільки право власності на кафе-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до рішення суду у справі № 207/1452/17 скасовано, кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» збудовано з порушенням охоронних зон газових мереж, забудову кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснено на земельній ділянці, яка знаходиться в історичному ареалі, забудова якої має бути лише 45% від загальної площі земельної ділянки, проте здійснено забудову на 208,9 кв.м, що складає 71,20% забудови земельної ділянки. Також здійснено безпідставну забудову 2 поверху кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка непередбачена проектною документацію. Таким чином, самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна відбулося за відсутності права користування земельною ділянкою, отримання та затвердження у встановленому законодавством порядку проектної документації на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, чим грубо порушенні права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом, у тому числі у сфері забудови населених пунктів.

Прокурор зазначає, що на теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис щодо права власності Морозенко Н.Л. на підставі витягу з реєстру будівельної діяльності № ДП 101240729777. В свою чергу наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню землею комунальної власності. З огляду на викладене, державна реєстрація права власності на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» 208,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 здійснена за відсутності належних правових підстав, що порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Як зазначає прокурор, Морозенко Н.Л. на підставі укладеного договору дарування набула право власності на кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за вказаною адресою та безпідставно за рішенням суду збільшила площу з 61,2 кв.м до 143,5 кв.м, а в подальшому зареєструвала право власності на вказане кафе. Морозенко Н.Л. , діючи не добросовісно, вводячи в оману орган місцевого самоврядування - Кам'янську міську раду, звернулась до органу місцевого самоврядування для отримання земельної ділянки для відведення земельної ділянки на праві оренди під самочинно збудованим об'єктом нерухомого майна за рішенням суду, на підставі якого було визнано право власності на об'єкт, яке на час звернення до Кам'янської міської ради було скасовано. В даному випадку Морозенко Н.Л. , знаючи, що володіння вищевказаним кафе буде незаконне, зареєструвала права власності на підставі договорів дарування для подальшого незаконного користування земельною ділянкою.

Разом з цим, як зазначає прокурор, наявність зареєстрованого права оренди земельної ділянки набутого на підставі завідомо неправдивих даних, які подала Морозенко Н.Л. про наявність у неї права власності на нерухоме майно, не узаконює здійснене самочинне будівництво. Споруджене на земельній ділянці кафе є самочинним будівництвом з огляду на те, що він розташований на земельній ділянці, що на час будівництва не була відведена для цієї мети. Морозенко Н.Л. не мала законних підстав для користування земельною ділянкою. Про вказане відповідачу було відомо, як на момент подання документів для вказаної реєстрації, так і на момент укладення договорів дарування. Отримання відповідачем у користування земельної ділянки відбулося з порушенням ним принципу добросовісності. Отже, за встановлених обставин державна реєстрація права власності на торгівельний павільйон не означає виникнення у недобросовісного відповідача права власності на цей об'єкт самочинного будівництва. Вказане унеможливлювало набуття права користування Морозенко Н.Л. спірною земельною ділянкою під цим об'єктам у неконкурентний спосіб. Оскільки договір оренди земельної ділянки укладено між сторонами за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці другому частини другої статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним.

На підставі викладеного позивач просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності Морозенко Наталії Леонідівни на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» 208,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 06.02.2025 державним реєстратором Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради Бабець Н.В. (номер відомостей про речове право - 58459765) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 444981118;

- скасувати державну реєстрацію права оренди Морозенко Наталії Леонідівни на земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:016:0463, загальної площею 0,0293 га, що розташована за адресою: м. Кам'янське, пр. Свободи 34В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1910274212104).

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.

Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз ст. 376 Цивільного кодексу України дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

- об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв'язку з будівництвом на земельній ділянці об'єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Так, частинами 3 - 5 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма ч. 2 ст. 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України).

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Формулювання положень ст. 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст.376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (ст.391 Цивільного кодексу України).

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України).

Отже, залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ). До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Матеріалами справи підтверджується, що розпорядженням Виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області № 124-р від 05.10.1993 (т. 3 а.с. 81) підприємнику ОСОБА_4 дозволено встановлення торговельного павільйону в сквері по АДРЕСА_6, напроти будинку «Книги».

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 426 від 20.10.1993 (т. 3 а.с. 84-85) вирішено приватному підприємству торговельно-комерційній фірмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ОСОБА_4.) згідно з проектом реконструкції встановити павільйон кафетерію в сквері на АДРЕСА_7, виготовлений згідно з проектом, затвердженим УАтаМ.

Листом Виконавчого комітету Управління архітектури і містобудування № 3и/91 від 03.09.1996 (т. 3 а.с. 83) повідомлено, що за розпорядженням місьвиконкому від 20.10.1993 № 426 побудовано павільйон кафе в сквері на АДРЕСА_6. Згідно розробленого та затвердженого проекту загальна площа павільйону становить 40,5 м2, в т.ч. площа торгового залу 22,55 м2.

Листом Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (т. 3 а.с. 78) повідомлено, що керуючись розпорядженням міського голови від 09.02.1998 № 98-р «Про делегування питання присвоєння поштових адрес», присвоєно поштову адресу кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» - АДРЕСА_4.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 284 від 25.09.1998 (т. 3 а.с. 123) затверджено матеріали інвентаризації (закріплення) земельної ділянки, що знаходиться в користуванні приватного підприємця ОСОБА_4. і закріплено площу земельної ділянки в довгострокове користування, на умовах оренди 0,0156 га за адресою АДРЕСА_5 для розміщення об'єкту харчування. Зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_4. оформити документи на право користування земельними ділянками в Управлінні земельних ресурсів м. Дніпродзержинська.

15.10.1998 між Дніпродзержинською міською радою та приватним підприємцем Мартиненко Наталією Миколаївною було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (т. 3 а.с. 124-126), відповідно до якого Дніпродзержинська міська рада рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 284 від 25.09.1998 надала, а приватний підприємець ОСОБА_4. прийняла в тимчасове платне користування земельну ділянку площею 0,0156 га по АДРЕСА_5 для розміщення об'єкту харчування.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 236 від 29.06.2000 (т. 3 а.с. 86-87) вирішено приватному підприємцю ОСОБА_4. забезпечити:

- одержання в управлінні головного архітектора міста архітектурно-планувального завдання на проектно-вишукувальні роботи для реконструкції кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в сквері по АДРЕСА_6 (п. 1.1. рішення);

- розробку проектно-кошторисної документації на реконструкцію згідно з п. 1.1. даного рішення відповідно до архітектурно-планувального завдання та технічних вимог, узгодження її містобудівельною радою (п. 1.2. рішення);

- оформлення документів на тимчасове землекористування згідно з чинним законодавством (п. 1.3. рішення);

- одержання дозволу на будівництво в інспекції державного архітектурно- будівельного контролю (п. 1.4. рішення);

- експлуатацію після прийняття об'єкту державною технічною комісією (п. 1.5. рішення);

Дозволено приватному підприємцю ОСОБА_4. реконструкцію кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» після виконання умов п.п. 1.1.-1.4. даного рішення (п. 2 рішення).

Управлінням Головного архітектора Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради за вих. № 37-6сп від .04.2001 (т. 3 а.с. 88) робочий проект на реконструкцію кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в сквері по АДРЕСА_6 узгоджено при умові: одержати технічні умови енергозабезпечення об'єкту в ДД КРЕМ і доробити цій частині робочі креслення відповідно до технічних умов; доробити розділ «благоустрій» відповідно до архітектурно-планувального завдання; замовнику до початку будівництва одержати дозвіл на будівельні роботи в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідно до робочого проекту замовник: ОСОБА_4. Підстава для проектування: рішення виконкому міської ради від 29.06.2000 № 236, архітектурно-планувальне завдання, технічні вимоги. Проектом передбачено облицювання металокаркасного павільйону лицьовою глиняною цеглою. Площа забудови - 150,7 кв.м, загальна площа 60,5 кв.м.

11.04.2001 Управлінням головного архітектора міста Дніпродзержинська затверджено архітектурно-планувальне завдання № НОМЕР_1 на проектування об'єкта на реконструкцію кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в сквері по АДРЕСА_6 (т. 3 а.с. 99-122).

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Дніпродзержинська ОСОБА_4. видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 25 від 17.04.2001 (т. 3 а.с. 89) на виконання робіт по реконструкції кафе-бара «ІНФОРМАЦІЯ_1» сквер АДРЕСА_6, р-н ж-б № 34.

Рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради від 31.08.2004 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 17.08.2004 (т. 2 а.с. 29-31), відповідно до якого Державній технічній комісії пред'явлено закінчений будівництвом об'єкт: кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_3 , побудований згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданим Інспекцією держархбудконтролю від 17.04.2001 № 25. Оглядом об'єкта встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані згідно з проектом та наданими технічними умовами. Рішенням Державної технічної комісії кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_3 прийнято в експлуатацію. Цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт та включення його до державної статистичної звітності.

Не реєстрація ОСОБА_8 за собою права власності на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» не свідчить про його самочинне будівництво.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.08.2017 по справі № 208/2275/15-ц (т. 1 а.с. 41-45) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (третя особа Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради) про визнання права власності на нерухоме майно задоволено частково. Договір купівлі-продажу кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 61,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 23.01.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, ухвалою суду у справі 207/1452/17 від 20.04.2018 (т. 1 а.с. 64-67) внесено виправлення в заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 27.02.2018 та визнано в тому числі за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомості кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 , загальною площею 143,5 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому 10.08.2018 та 09.08.2018 (т. 1 а.с. 80-85) кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в за договорами дарування 1/2 часток ОСОБА_2 відчуджено Морозенко Н.Л .

Рішенням Кам'янської міської ради від 26.07.2019 № 1496-34/VII надано Морозенко Наталії Леонідівні в користування на умовах оренди до 31.07.2029 земельну ділянку кадастровий № 1210400000:02:016:0463 загальною площею 0,0293 га за адресою: АДРЕСА_1 .

03.09.2019 на підставі договору оренди земельної ділянки №14888 від 02.09.2019 проведено державну реєстрацію речового права (право оренди земельної ділянки. (т.1 а.с.112-113).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 по справі 207/1452/17 (т. 3 а.с. 181-187) заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.02.2018 - скасовано і ухвалено нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «СПЕКТР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинський лакофарбовий завод «СПЕКТР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Алькор», ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 до ОСОБА_24 та Приватного підприємства «Паланка», треті особи: ОСОБА_25 , ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири та визнання недійсним договору.

Також постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 по справі №207/1452/17 (т. 3 а.с. 188-192) ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20.04.2018 - скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_12 про виправлення описки в рішенні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.02.2018.

Спірний об'єкт нерухомості кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» не був збудований та зареєстрований на підставі заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.02.2018.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 444981118 від 24.09.2025 (т. 1 а.с. 36-40) перша державна реєстрація права власності на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» проведена 02.11.2017 за ОСОБА_1 (номер запису про речове право 23217707) на підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.08.2017 по справі № 208/2275/15-ц.

Таким чином, оскільки спірний об'єкт нерухомості кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» збудований згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданим Інспекцією держархбудконтролю від 17.04.2001 № 25, та прийнятий в експлуатацію відповідно до акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 17.08.2004, факт скасування постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 по справі 207/1452/17 (т. 3 а.с. 181-187) заочного рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.02.2018 не свідчить про самочинність будівництва кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відсутність відомостей щодо земельної ділянки в договорах дарування 1/2 частин об'єкта нерухомого майна кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» не вказує на безпідставну самочинну забудову на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Стосовно збільшення площі кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» господарський суд зазначає наступне.

Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Європейський суд з прав людини у справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" [Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria] (№46577/15) від 21.04.2016р., вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Отже, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

У постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що "…правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва".

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), а також у постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).

У постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 359/1365/22 зазначено: "Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.

Передумовами для пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 2) визначення такого об'єкту таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Господарський суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази, що органами державного архітектурно-будівельного контролю буди складені протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесені відповідні приписи.

Враховуючи вищевикладене, з матеріалів даної справи не вбачається, що втручання держави у право на мирне володіння відповідачем належним йому майном (кафе) має легітимну мету та здійснюється з метою захисту суспільного, публічного чи загального інтересу, а також є пропорційним між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами відповідача, який втрачає належне йому майно без будь-якої компенсації.

Прокурором належними та достовірними доказами не доведено факту здійснення ОСОБА_4 самовільного будівництва, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для зобов'язання Фізичної особи підприємця Морозенко Наталії Леонідівни усунути перешкоди Кам'янській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 1210400000:02:016:0463 площею 0,0293 га, та повернення земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 208,9 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1399838212104).

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності Морозенко Наталії Леонідівни на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» та скасування державної реєстрації права оренди Морозенко Наталії Леонідівни розглядаються судом в даній справі як похідні вимоги від вимоги про зобов'язання Фізичної особи підприємця Морозенко Наталії Леонідівни усунути перешкоди Кам'янській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210400000:02:016:0463 площею 0,0293 га та повернення земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 208,9 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1399838212104) у зв'язку із самочинністю будівництва.

Господарський суд наголошує, що питання правомірності/законності набуття відповідачем права власності на спірний кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» не є предметом розгляду даної справи та не входить до предмету доказування.

Враховуючи викладене, оскільки судом не встановлено факту здійснення ОСОБА_4 самочинного будівництва кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» та відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Фізичної особи підприємця Морозенко Наталії Леонідівни усунути перешкоди Кам'янській міській раді у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, та повернення земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», позовні вимоги про скасування державну реєстрацію права власності Морозенко Наталії Леонідівни на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» та скасування державної реєстрації права оренди Морозенко Наталії Леонідівни не підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів».

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, спрямованих на скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою Кам'янською окружною прокуратурою повідомлено Кам'янську міську раду листами № 04/31-2719 вих-20 від 20.05.2020 (т.3 а.с. 193-197), № 04/31-140 вих-21 від 11.01.2021 (т. 4 а.с. 3-7), № 04/56-1104 вих-22 від 24.05.2021 (т. 4 а.с. 14-18), № 04/56-3787 вих-22 від 15.08.2022 (т. 4 а.с. 41-46), № 04/56-5369 вих-22від 07.11.2022 (т. 4 а.с. 62-67), № 56-5553 вих-25від 20.08.2025 (т. 4 а.с. 85-92), № 56-6227 вих-25 від 15.09.2025 (т. 4 а.с. 126-134).

На вказані листи Кам'янська міська рада та її виконавчі органи листами від 29.05.2020 за № 8вих-08/337 (т. 3 а.с. 198-200), від 21.01.2021 № 8вих-09/56 (т. 4 а.с. 8-10), від 02.07.2021 за № 8-вих09/538 (т. 4 а.с. 19-22), від 29.09.2022 за № 04-07/1084 (т. 4 а.с. 47-51), від 01.12.2022 за № 04-07/1385 (т. 4 а.с. 68), від 09.09.2025 за № 07-07/1094 (т. 4 а.с. 93-94), від 19.09.2025 за № 07-07/1159 (т. 4 а.с. 135) надала інформацію, однак не відреагувала самостійним зверненням до суду з даного приводу.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Кам'янською окружною прокуратурою листом № 56-7506ВИХ-25 від 27.10.2025 (т. 5 а.с. 44) повідомлено Кам'янську міську раду про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора у розмірі 7267,20 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на прокурора.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.05.2026.

Суддя І.В. Мілєва

Попередній документ

136278085

Наступний документ

136278087

Інформація про рішення:

№ рішення:	136278086
№ справи:	904/6570/25
Дата рішення:	06.05.2026
Дата публікації:	07.05.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (06.05.2026)
Дата надходження:	20.11.2025
Предмет позову:	зобов'язання вчинити певні дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

17.12.2025 11:30	Господарський суд Дніпропетровської області
15.01.2026 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
09.02.2026 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
18.02.2026 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
18.03.2026 15:00	Господарський суд Дніпропетровської області
17.04.2026 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
27.04.2026 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
06.05.2026 11:15	Господарський суд Дніпропетровської області