вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.05.2026м. ДніпроСправа № 904/305/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фероекс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ", село Придніпровське Нікопольського району Дніпропетровської області
про стягнення 220151,19 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фероекс" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" про стягнення заборгованості в сумі 220151,19 грн, з яких: 150000,00 грн - основний борг, 53122,74 грн - пеня, 11855,30 грн - інфляційні втрати, 5173,15 грн - 3% річних.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару згідно з видатковою накладною № РН-0000001 від 02.01.2025 на суму 190000,00 грн за договором поставки № 18/20 від 22.09.2020.
Справу за позовом позивач просить розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.01.2026 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з допущеними недоліками. Позивачу встановлено п'ять календарних днів з дня вручення ухвали для їх усунення.
На виконання ухвали суду від позивача 30.01.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 06.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали.
27.02.2026 представником позивача адвокатом Фісуном В.В. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, до якої долучено докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 150000,00 грн.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк та на час ухвалення цього рішення не скористався.
Ухвала суду від 06.02.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача в ЄСІКС 07.02.2026 о 03:00 год, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа, сформованою системою діловодства "ДСС" та свідчить про обізнаність відповідача щодо судового провадження у справі (а.с. 53).
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фероекс" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 18/20 від 22.09.2020 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, встановлених цим договором, передати у власність покупцеві товар у певній кількості, відповідної якості за цінами, що вказані в специфікації, а покупець - прийняти товар і сплатити його вартість на умовах, визначених у цьому договорі.
Кількість, асортимент та ціни товару, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Специфікації оформлюються на кожну партію товару, що поставляється (п. 1.2 договору).
За змістом пункту 1.3 договору загальна кількість товару, що постачається відповідно до цього договору, визначається як наростаюча кількість за всіма поставками згідно з оформленими специфікаціями та видатковими накладними.
Пунктом 1.4 договору встановлено, що товар, постачання якого здійснюється відповідно до умов цього договору, повинен відповідати коду товару згідно з Українським класифікатором товарів ЗЕД (постачальник має право зазначити код товару згідно з Українським класифікатором товарів ЗЕД неповністю, але не менше чотирьох перших цифр відповідного коду).
Фактичні обсяги товару і сума поставки вказуються у видаткових накладних, які є складовою і невід'ємною частиною договору (п. 1.5).
Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, проведеними протягом усього строку дії цього договору.
Ціни на товар, що постачається за цим договором, можуть бути змінені лише за попереднім погодженням сторін. Постачальник повинен погоджувати нову ціну з покупцем за 3 календарні дні до дати поставки товару (п. 2.2 договору).
Ціна за сплачену або замовлену до поставки партію товару зміні не підлягає (п. 2.3 договору).
Порядок проведення розрахунків за договором передбачено розділом 3 договору.
Так, відповідно до пункту 3.1 договору покупець розраховується за товар згідно з умовами, що вказуються у відповідних специфікаціях.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата проводиться в національній валюті України. Оплата за товар здійснюється покупцем виключно в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за умови отримання відповідного рахунка-фактури на проведення оплати, оформленого належним чином.
Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п. 3.3 договору).
За взаємною згодою сторін допускається інший порядок проведення розрахунків, не заборонений законодавством України (п. 3.4 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору строк постачання товару - протягом 7 календарних днів після отримання відповідної письмової заявки покупця.
Згідно з пунктом 4.2 договору базисні умови постачання вказуються у відповідних специфікаціях.
Датою постачання товару вважається дата, що вказується на накладній (видатковій накладній) (п. 4.3 договору).
Постачальник гарантує, що є власником товару, що постачається за цією угодою, і що товар жодним чином не відчужено, не закладено, він не перебуває у спорі або під арештом, вільний від будь-яких зобов'язань перед третіми особами (включаючи оплату обов'язкових платежів, податків, мита) (п. 4.4 договору).
Пунктом 4.5 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи (підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою постачальника) на товар, що поставляється, відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: видаткову накладну на товар, рахунок-фактуру на проведення оплати, податкову накладну, сертифікат якості та/або сертифікат походження товару, товарно-транспортну накладну.
Товар вважається переданим з моменту підписання у встановленому порядку повноважними представниками учасників договірних відносин видаткової накладної (п. 4.6 договору).
Відповідно до пункту 4.9 договору зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця в обумовленому пункті призначення постачання і передачі відповідних документів щодо здійснення поставки товару.
Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття й оплати вартості поставленого товару.
Постачальник належним чином повідомляє покупця про готовність товару до відвантаження шляхом направлення на адресу покупця відповідного письмового повідомлення засобами факсимільного та/або електронного зв'язку (п. 4.10 договору).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цією угодою, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Винна сторона у повному об'ємі відшкодовує збитки, заподіяні іншій стороні неналежним виконанням зобов'язань (п. 4.3 договору).
Згідно з пунктом 7.4 договору за несвоєчасну сплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, від несплаченої у строк суми товару за кожен день прострочення.
Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 26.12.2022) останній набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (а.с. 9-10).
Доказів розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
До договору сторонами підписано та скріплено їхніми печатками специфікацію № 73 від 02.01.2025 (далі - специфікація), відповідно до якої сторони дійшли згоди затвердити найменування, асортимент та ціну товару, який підлягає поставці (феросиліцій марки ФС 65 у кількості 2 т за ціною 62500,00 грн без ПДВ на суму 125000,00 грн без ПДВ та феромарганець марки ФМн-78 - 0,5 т за ціною 66666,66 грн без ПДВ на суму 33333,33 грн без ПДВ). Усього вартість товару становить 190000,00 грн з ПДВ (а.с. 11).
Відповідно до пункту 2 специфікації покупець сплачує за товар упродовж 30 календарних днів після поставки на підставі виставленого рахунка банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Умови, термін поставки: FCA - склад постачальника, січень 2025.
У матеріалах справи міститься рахунок-фактура № СФ-0000001 від 02.01.2025 на оплату товару (феросиліцію марки ФС 65 у кількості 2 т та феромарганцю марки ФМн-78 у кількості 0,5 т) на суму 190000,00 грн з ПДВ (а.с. 12).
На виконання зобов'язань за договором позивач у січні 2025 року поставив відповідачеві товар (феросиліцій марки ФС 65 у кількості 2 т та феромарганець марки ФМн-78 у кількості 0,5 т) на суму 190000,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 02.01.2025, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень, а також відповідною товарно-транспортною накладною (а.с. 13-14). Отримувачем товару є начальник відділу постачання ТОВ "М-ЛИТ" Татаренко О.М. на підставі довіреності № 1 від 02.01.2025 (а.с. 15).
Відповідно до пункту 2 специфікації строк оплати - не пізніше 01.02.2026.
При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який у постанові від 26.03.2025 у справі № 905/821/24, з посиланням на постанови Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23, досліджуючи питання початку й закінчення перебігу строку, зазначив, що з аналізу статті 254 ЦК вбачається, що вказана норма, зокрема, частини перша-четверта, регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день (п. 42).
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (п. 43).
У рахунок оплати товару відповідач сплатив 40000,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 1855 від 09.09.2025 на суму 20000,00 грн та № 2076 від 03.10.2025 на суму 20000,00 грн (а.с. 18 - 19).
Залишок несплачених відповідачем коштів за отриманий товар на час звернення позивача з позовом до суду становив 150000, що й стало причиною спору.
Предметом доказування у справі є обставини, пов'язані з поставкою позивачем товару за специфікацією № 73 від 02.01.2025 до договору та виконанням/невиконанням відповідачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписом частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Наявними у справі доказами - видатковою накладною та відповідною товарно-транспортною накладною підтверджується факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки відповідачу товару, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання з оплати отриманого товару в порядку та у строк, установлені специфікацією.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідач факту поставки йому позивачем товару за видатковою накладною у межах специфікації до спірного договору не спростував.
Залишок заборгованості за поставлений товар у сумі 150000,00 грн відповідач сплатив уже після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 202 від 02.02.2026 та свідчить про відсутність предмета спору.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України відсутність предмета спору є підставою для закриття провадження у справі.
За частиною третьою статті 231 цього Кодексу у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відтак судове провадження за позовом у частині стягнення основного боргу в сумі 150000,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За частинами першою, третьою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
За порушення строків оплати поставленого товару, відповідно до пункту 7.4 договору позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 53122,74 грн, яка розрахована за загальний період з 03.02.2025 по 26.01.2026, а саме: із заборгованості в сумі 190000,00 грн за період з 03.02.2025 по 09.09.2025; із заборгованості в сумі 170000,00 грн за період з 10.09.2025 по 03.10.2025; із заборгованості в сумі 150000,00 грн за період з 04.10.2025 по 26.01.2026.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку судом виявлена невідповідність періоду нарахування пені, зокрема положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, позивачем нараховано пеню з 03.02.2025, що є його правом, та поза межами встановленого законом шестимісячного періоду її нарахування, тоді як умовами договору не передбачено збільшення такого періоду, а визначено лише спосіб її нарахування - за кожний день прострочення. Зважаючи на початок перебігу строку прострочення оплати - 02.02.2025, останнім днем строку нарахування пені може бути 02.08.2025.
Після здійсненого судом перерахунку фактичний розмір пені із заборгованості в сумі 190000,00 грн за період з 03.02.2025 по 02.08.2025 становить 28874,79 грн.
Відтак пеня підлягає зменшенню на 24247,95 грн (53122,74 - 28874,79 = 24247,95).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 5173,15 грн розраховані за загальний період з 03.02.2025 по 26.01.2026 з урахуванням часткових оплат: 09.09.2025 - 20000,00 грн, 03.10.2025 - 20000,00 грн.
При цьому позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не враховується в період часу, за який здійснюється нарахування.
За результатом перерахунку фактичний розмір 3% річних становить 5169,86 грн, з яких:
3404,38 грн - із заборгованості в сумі 190000,00 грн за період з 03.02.2025 по 08.09.2025;
335,34 грн - із заборгованості в сумі 170000,00 грн (з урахуванням оплати 20000,00 грн 09.09.2025) за період з 09.09.2025 по 02.10.2025;
1430,14 грн - із заборгованості в сумі 150000,00 грн (з урахуванням оплати 20000,00 грн 03.10.2025) за період з 03.10.2025 по 26.01.2026 - 1430,14 грн.
З огляду на викладене заявлені до стягнення 3% річних підлягають зменшенню на 3,29 грн (5173,15 - 5169,86 = 3,29).
Заявлені позивачем до стягнення з відповідача інфляційні втрати в загальній сумі 11855,30 грн розраховані за загальний період з лютого по грудень 2025 року.
Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
За результатом перевірки розрахунку інфляційних втрат на загальну суму 11855,30 грн, порушень не встановлено.
За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 45899,95 грн, з яких: 28874,79 грн - пеня, 5169,86 грн - 3% річних, 11855,30 грн - інфляційні втрати.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У доданому до позовної заяви попередньому розрахунку судових витрат позивачем у справі попередньо визначено витрати на професійну правничу допомогу сумі 5000,00 грн.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані (в копіях): ордер серії АР № 1291805 від 26.01.2026 на надання адвокатом Фісуном Володимиром Володимировичем правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Фероекс" у Господарському суді Дніпропетровської області серії; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002154 від 09.04.2019; договір № 22/01 від 22.01.2026 про надання правничих послуг; акт від 26.01.2026 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 22/01 від 22.01.2026 на суму 5000,00 грн; платіжну інструкцію № 34 від 23.01.2026 на суму 5000,00 грн.
При цьому за змістом пункту 1 договору про надання правничих послуг № 22/01 від 22.01.2026 (далі - договір) клієнт - ТОВ "Фероекс" доручає, а Адвокатське об'єднання "КФК" (далі - Адвокатське об'єднання) приймає на себе зобов'язання надати клієнту за плату правову допомогу щодо стягнення у судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (код ЄДРПОУ 39195133) заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 18/20 від 22.09.2020, а також фінансових та штрафних санкцій за порушення строку оплати поставленого товару.
У межах цього договору Адвокатське об'єднання зобов'язується:
- узгодити з клієнтом правову позицію;
- підготувати та подати до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про стягнення з ТОВ "М-ЛИТ" заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 18/20 від 22.09.2020, а також фінансових та штрафних санкцій за порушення строків оплати поставленого товару;
- у разі необхідності підготувати відповідь на відзив;
- приймати участь у судових засіданнях у суді першої інстанції (п. 2 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору від імені Адвокатського об'єднання правничі послуги клієнту буде надавати адвокат цього об'єднання Фісун Володимир Володимирович, який має всі повноваження (без обмежень) на ведення справи в суді, здійснює від імені клієнта його процесуальні права та обов'язки, підписує усі документи від імені та в інтересах клієнта.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість послуг є фіксованою та становить 5000,00 грн без ПДВ, незалежно від обсягу наданих послуг, згідно з п. 2 цього договору.
Клієнт проводить оплату послуг Адвокатського об'єднання на підставі виставленого рахунку (п. 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору форма розрахунків - оплата на розрахунковий рахунок.
Приймання-здача робіт за договором проводиться між сторонами шляхом підписання відповідного акта (п. 4 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11).
Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.01.2026 на суму 5000,00 грн сторони договору підтвердили надання Адвокатським об'єднанням "КФК" клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фероекс" правничих послуг, у тому числі:
- узгоджено з клієнтом правову позицію щодо стягнення з ТОВ "М-ЛИТ" (код ЄДРПОУ 39195133) заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 18/20 від 22.09.2020, а також фінансових та штрафних санкцій за порушення строку оплати поставленого товару;
- підготовлено та подано до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про стягнення з ТОВ "М-ЛИТ" (код ЄДРПОУ 39195133) заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 18/20 від 22.09.2020, а також фінансових та штрафних санкцій за порушення строку оплати поставленого товару (а.с. 23).
За платіжною інструкцією № 34 від 23.01.2026 на суму 5000,00 грн надані Адвокатським об'єднанням правничі послуги оплачені позивачем у повному обсязі (а.с. 24).
Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Аналізуючи в контексті зазначених правових критеріїв заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року.
Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову на відповідача;
2) у разі відмови в позові на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
З огляду на викладене, оцінюючи заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв, передбачених частиною четвертою статті 126 ГПК України, а також критеріїв для їх розподілу, передбачених частиною п'ятою статті 129 цього Кодексу, зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку, що заявлені позивачем до розподілу 5000,00 грн є тим розміром витрат на оплату послуг адвоката, який є співмірним із рівнем складності справи, виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також розумним, у тому числі й до ціни позову.
Також суд враховує неправильні дії відповідача у справі, що спонукали позивача звертатися з позовом до суду за судовим захистом та, відповідно, право суду згідно з частиною дев'ятою статті 129 ГПК України покласти судові витрати щодо професійної правничої допомоги повністю на відповідача.
Тому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн покладаються на відповідача повністю в сумі 5000,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору судом враховується сплата позивачем судового збору в сумі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 32 від 22.01.2026 (а.с. 25).
Проте з урахуванням приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" про застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі належним до сплати є судовий збір у сумі 2662,40 грн (3328,00 х 0,8 = 2662,40).
Відтак позивачем надмірно сплачено судовий збір у сумі 665,60 грн (3328,00 - 2662,40 = 665,60).
За змістом пунктів 1, 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, та закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 150000,00 грн мають наслідком повернення позивачу за його клопотанням з державного бюджету судового збору в сумі 2479,63 грн (150000,00 х 2662,40/220151,19 = 1814,03; 1814,03 + 665,60 = 2479,63).
На час ухвалення цього рішення клопотання про повернення судового збору позивач не заявляв.
Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір у сумі 555,09 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (45899,95х848,37/70151,19 = 555,09).
Решта судового збору в сумі 293,28 грн покладається на позивача (848,37 - 555,09 = 293,28).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 231, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фероекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" про стягнення заборгованості в сумі 220151,19 грн, з яких: 150000,00 грн - основний борг, 53122,74 грн - пеня, 11855,30 грн - інфляційні втрати, 5173,15 грн - 3% річних - задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фероекс" основного боргу в сумі 150000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (ідентифікаційний код 39195133; місцезнаходження: 53280, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, село Придніпровське, вул. Польова, будинок 58, Червоногригорівської селищної територіальної громади) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фероекс" (ідентифікаційний код 41679895; місцезнаходження: 03148, місто Київ, вул. Юри Гната, будинок 9, квартира 414) пеню в сумі 28874,79 грн, 3% річних у сумі 5169,86 грн, інфляційні втрати в сумі 11855,30 грн, судовий збір у сумі 555,09 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
У решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Судовий збір у сумі 293,28 грн за подання позову покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 06.05.2026.
Суддя І.І. Колісник