вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" квітня 2026 р. Cправа № 902/1635/25(127/41064/25)
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.
за відсутності представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська обл., 07406, код 42649746)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
в межах справи № 902/1635/25
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Лабунська Т.І.) перебуває справа № 902/1635/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 12.12.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Н.О.
05.03.2026 до Господарського суду Вінницької області від Вінницького міського суду Вінницької області надійшла справа № 127/41064/25 за позовом ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2026, справу № 127/41064/25, розподілено судді Лабунській Т.І., з призначенням єдиного унікального номеру судової справи - № 902/1635/25(127/41064/25).
Ухвалою суду від 11.03.2026 матеріали цивільної справи № 127/41064/25 прийнято до свого провадження провадження суддею Лабунською Т.І. для розгляду в межах справи № 902/1635/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 28.04.2026.
В судове засідання на визначену дату представники сторін не з'явилися, незважаючи на про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення сторін про розгляд справи у суді, проте, останні не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, встановив наступні обставини.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач вказав, що 14.07.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1319535612402, який підписано електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача.
На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 3 600,00 грн шляхом перерахування на його картковий рахунок.
01.05.2024 року між ТОВ « ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01052024, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» відступлено ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 1319535612402 від 14.07.2023.
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 11 900,00 грн, з яких: 3 400,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 8 500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 900,00 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 14.07.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія» «ВІВА КАПІТАЛ» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту продукту "КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ" № 1319535612402 шляхом підписання відповідачем Кредитного договору електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора J8F1D2.
Відповідно до п. 1.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачних договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов'язання, передбачені Договором.
Згідно з п.п. 1.2 Договору сума кредитного ліміту складає: 3600,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія.
Строк дії кредитної лінії: 120 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 11.11.2023 або достроково (п. 1.3.).
Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у Графіку платежів (додаток 1), 02.08.2023, протягом дії кредитної лінії (п. 1.3.1.).
Відповідно до п. 1.4. Договору, тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п. 1.4.1. Договору дисконтна процентна ставка становить 2,5% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з першого по 20 день включно.
Відповідно до п. 1.4.2. Договору, базова процентна ставка складає 2,5% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення Кредиту.
Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту) - на споживчі цілі (п.1.5).
Договір про надання фінансового кредиту продукту "КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ" № 1319535612402 підписаний позичальником ОСОБА_1 14.17.2023 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора J8F1D2.
Вказане також стверджується Анкетою-Заявою на отримання кредиту від 14.07.2023, поданою ОСОБА_1 до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ", яка містить електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором J8F1D2, Графіком платежів, Згодою на взаємодію з третіми особами при врегулюванні проблемної заборгованості, які є додатками до Договору про надання фінансового кредиту продукту "КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ" № 1319535612402 від 14.07.2023, Паспортом до Договору про надання фінансового кредиту продукту "КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ" № 1319535612402 від 14.07.2023, який містить електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором J8F1D2, довідкою про ідентифікацією клієнта ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 14.07.2023 о 13 год. 33 хв. на мобільний номер телефону НОМЕР_2 було надіслано унікальний ідентифікатор (код підпису) J8F1D2 , листом - підтвердженням успішної оплати, виданим ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ", з якого вбачається, що 14.07.2023 о 13 год. 14 хв. на номер картки НОМЕР_4 відбулось зарахування коштів в сумі 3600,00 грн. Номер транзакції 1265113259. Платник ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ", ЄДРПОУ 40860735.
Кредитний договір був укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі .
З розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту продукту "КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ" № 1319535612402 від 14.07.2023 вбачається, що 02.08.2023 ОСОБА_1 здійснив оплату тіла кредиту в сумі 200,00 грн. та процентів за кредитом в розмірі 1800,00 грн.
Враховуючи наведене, кредитна заборгованість складає 11 900,00 грн., з яких: 3 400,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 8 500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
01 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01052024, відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" передало (відступило) за плату ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" права вимоги, а ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" прийняло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01052024 від 01.05.2024 року ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло право грошової вимоги до відповідача - ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту продукту "КРЕДИТНА ЛІНІЯ СТАРТ" № 1319535612402 від 14.07.2023.
ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" надіслано відповідачу досудову вимогу вих. № 3366902613-АВ від 15.08.2025, в якій просило погасити заборгованість в сумі 11 900,00 грн.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, сума заборгованості відповідача становить 11 900,00 грн., з яких: 3 400,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 8 500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов'язання чи зміна його умов не допускається, ст. 1054 ЦК України передбачає обов'язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
Пунктом 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Суд зазначає, що відповідач, укладаючи кредитний договір добровільно став стороною такого договору, а відтак на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 11 900,00 грн., з яких: 3 400,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 8 500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками за договором № 1319535612402 від 14.07.2023, відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, як і контррозрахунку, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, а також обставин та доказів наданих позивачем.
Таким чином, суд приймає доводи позивача, так як вони обгрунтовані та підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно із п. 5 ч. 1 т. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову повністю на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 422,40 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат у справі, до суду надано: договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025, який укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Лівак І.М.; додаткову угоду №1319535612402 від 17.11.2025 до договору про надання правничої допомоги №42649746 від 01.01.2025; акт на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 17.11.2025 року на загальну вартість 6000,00 грн.; детальний опис наданих послуг адвокатом Лівак І.М. від 17.11.2025; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВА № 841.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Суд враховує, що в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено. Таку правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, поряд з цим підстави для застосування критеріїв, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України, на переконання суду, відсутні.
Водночас заявлений розмір гонорару адвоката відповідає попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, визначеному у позовній заяві.
Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства; ст. 2,3, 4, 11, 12,13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 96, 123, 196, 210, 232, 233, 236-238, 240-242, 255, 256, 326, 327 ГПК України -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська обл., 07406, код 42649746) заборгованість за кредитним договором № 1319535612402 від 14.07.2023 у розмірі 11 900,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Копію рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" - ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1
Повне рішення складено 06 травня 2026 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" (вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська обл., 07406)
3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).