вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" квітня 2026 р. Cправа № 902/385/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (вул. Сагайдачного, буд. 25Б, офіс 203, м. Київ, 04080)
до: Опорного закладу Теплицької селищної ради "Теплицька загальноосвітня школа I-III ступенів № 1" (вул. Незалежності, буд. 20, смт. Теплик, (з) Вінницька обл., Гайсинський р-н, 23800)
про стягнення 350984,26 грн
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
Представники сторін не з'явились
26.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Опорного закладу Теплицької селищної ради "Теплицька загальноосвітня школа I-III ступенів № 1" про визнання договору № 01/22-03 КП про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022 недійсним та стягнення 350 984,26 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.03.2026 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито провадження у справі № 902/385/26. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 30.04.2026.
На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 31.03.2026.
При цьому, судом взято до уваги клопотання позивача про розгляд справ за його відсутності, яке міститься в заяві (вх. № канц. 01-30/1488/26 від 28.04.2026).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надсилання ухвали суду від 31.03.2026 до його електронного кабінету в системі "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема “Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст.2, ч.1, 2 ст.3, ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень", суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання суду в справі №902/385/26.
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що його відсутність не перешкоджатиме розгляду справи.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем в позові та у відповіді на відзив вказується, що 01.02.2022 між ОЗ Теплицька ЗОШ І-ІІІ ступенів №1» та ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» укладено договір про постачання електричної енергії №01/22-03КП, який оприлюднено на вебсайті prozorro 01.02.2022. Позивачем вказується, що даний договір містить положення (п.9.4) яке передбачає відповідальність споживача за недотримання замовлених обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді (небалансу електричної енергії) та надає право постачальнику на отримання від споживача відшкодування збитків, пов'язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії (небаланси). За доводами останнього вказаний пункт прямо суперечить нормам Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, що є підставою визнання договору недійсним.
Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де доводи до останнього зводяться до того, що при укладені спірного договору між сторонами було досягнуто всіх істотних умов, що визначені чинним законодавством, тому визначені підстави позивачем є не підтвердженими та не обґрунтованими.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 31.12.2021 Опорним закладом Теплицької селищної ради «Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів№1» оголошено процедуру відкритих торгів із очікуваною вартістю 730 883,00 грн. з ПДВ.
За результатами проведення відкритих торгів визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» з остаточною пропозицією 548 831,52 грн.
01.02.2022 між ОЗ Теплицька ЗОШ І-ІІІ ступенів №1» та ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» укладено договір про постачання електричної енергії №01/22-03КП, який оприлюднено на вебсайті prozorro 01.02.2022.
Відповідно до п. 2.3 Договору найменування товару: електрична енергія (ДК 021:2015:09310000-5- «Електрична енергія»), кількість товару: 132 568 кВт/год.
Відповідно до п. 5.1 Договору визначено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Ціна за 1 кВт/год спожитої енергії у 2022 році без урахування тарифів на її розподіл становить 4,14 грн.
Загальна вартість всього обсягу поставки складає 548 831, 52 грн, з урахуванням ПДВ 91 471,92 грн. (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.4 Договору від 01.02.2022 ціна (сума) Договору розраховується згідно з очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції Учасника.
Згідно п. 13.1 Договору №01/22-03 КП від 01.02.2022, договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 11.02.2022 до 31.12.2022 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором.
Позивачем визначено предметом позову, а саме визнання недійсним власне договору про закупівлю, з огляду на те, що положення договору в частині відповідальності споживача за недотримання замовлених обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді (небалансу електричної енергії) Споживач, за вимогою Постачальника сплачує неустойку (штраф) (п. 9.4) за доводами позивача прямо суперечать Законну України «Про ринок електричної енергії» (п.п. 6 ч. 2 ст. 57, ст. 70-71) та ПРРЕ, оскільки відповідальність за небаланси покладається на постачальника як учасника ринку, а не на кінцевого споживача.
Позиція суду по суті позовних вимог
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6, 627 ЦК України).
Одним із видів договорів є договори про закупівлю, які укладаються на підставі Закону України «Про публічні закупівлі» (далі Закон про закупівлі, в редакції, чинній на дату укладення Договору сторонами).
Згідно з преамбулою Закон про закупівлі визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
У пункті 6 статті 1 Закону про закупівлі надано визначення договору про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону про закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною 4 цієї статті Закону про закупівлі унормовано, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з частиною 5 статті 41 Закону про закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України «Про оборонні закупівлі», а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1-6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
У даній справі предметом позову є визнання недійсним власне договору про закупівлю, з огляду на те, що положення договору в частині відповідальності споживача за недотримання замовлених обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді (небалансу електричної енергії) Споживач, за вимогою Постачальника сплачує неустойку (штраф) (п. 9.4), що за доводами позивача прямо суперечать Закону України "Про ринок електричної енергії» (п.п. 6 ч. 2 ст. 57, ст. 70-71) та ПРРЕ, оскільки, відповідальність за небаланси покладається на постачальника як учасника ринку, а не на кінцевого споживача.
Проаналізувавши умови договору (п. 9.4.) в частині відповідальності споживача за недотримання замовлених обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді (небалансу електричної енергії) Споживач, за вимогою Постачальника сплачує неустойку (штраф), суд доходить до висновку, що положення договору не суперечать відповідним законодавчим положенням.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами пункту 1.3 договору умови цього договору розроблені відповідно зокрема до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії. Отже, відносини, які виникли між сторонами щодо виконання договору про постачання електричної енергії споживачу, підпадають під правове регулювання Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Відповідно до абзацу 10 пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право на отримання від споживача відшкодування збитків, які виникли в тому числі через дії чи бездіяльність споживача, тобто дії, що пов'язані з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період (день, місяць), відповідно до актів законодавства та умов договору.
Суд враховує, що за умовами договору відповідач є саме споживачем, який використовує електричну енергію на власні потреби, а тому правовідносини між сторонами врегульовано саме Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
Разом з тим в пункті 9.4 договору передбачено, що за недотримання споживачем замовлених обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді (небалансу електричної енергії) Споживач за вимогою Постачальника сплачує неустойку (штраф), з огляду на що суд дійшли висновку щодо відсутності підстав про задоволення вимог позивача.
Відтак, на переконання суду, доводи позивача про недійсність Договору у зв'язку з тим, що пунк т 9.4 договору суперечить Закону України «Про ринок електричної енергії» (п.п. 6 ч.2 ст. 57, ст. 70-71) та ПРРЕЕ, не ґрунтуються на нормах законодавства як про публічні закупівлі, так і про ринок електричної енергії.
Окрім того, за загальним правилом, відсутність у договорі істотної умови дає підстави для висновку про те, що договір є не укладеним (стаття 181 Господарського кодексу України, стаття 638 Цивільного кодексу України), а не недійсним. При цьому, у разі, якщо в договорі відсутня істотна умова, однак договір повністю виконаний його сторонами (як у спірному випадку), такий договір не можна вважати неукладеним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 506/450/19.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Пунктом 2 частини 1, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір залишити за позивачем у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.
3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам та до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 05 травня 2026 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи