Ухвала від 04.05.2026 по справі 902/560/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" травня 2026 р. Cправа № 902/560/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Яремчук Ю.О. розглянувши заяву Фермерського господарства "Кальній" №б/н від 17.12.2024 про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" (код 32983524) до: Фермерського господарства "Ланецького" (код 36244177) про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/560/20 про банкрутство Фермерського господарство "Ланецького" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс".

До Господарського суду Вінницької області 18.12.2024 від ФГ "Кальній" надійшла заява № б/н від 17.12.2024 про визнання правочинів (договорів) у кількості 392 угод про розірвання договорів оренди землі, укладених ФГ "Ланецького" у період з 21.12.2019 по 11.05.2023, недійсними в межах провадження у справі про банкрутство № 902/560/20.

В обґрунтування заявлених вимог, ФГ "Кальній" посилається на укладення вищевказаних оскаржуваних правочинів за відсутності економічно обґрунтованих підстав, фактично самостійну відмову від права оренди земельних ділянок загальною площею 878,5929 га, позбавивши себе таким чином можливості виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку, реалізацію тощо з метою отримання прибутку та погашення кредиторської заборгованості, тобто уклав правочини на шкоду собі та своїм кредиторам. Вказані обставини є, на думку заявника, беззаперечним доказом того, що оскаржувані правочини були вчинені на шкоду як самому боржнику, так і його кредиторам, а отже й доказом наявності самостійних та достатніх спеціальних підстав для визнання їх недійсними на підставі статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУзПБ) та статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.04.2025 у задоволенні заяви ФГ "Кальній" від 17.12.2024 про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство (в порядку статті 42 КУзПБ) відмовлено повністю.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 апеляційну скаргу ФГ "Кальній" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2025 року у справі № 902/560/20 - залишено без змін.

ФГ "Кальній" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.04.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі № 902/560/20, з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішенням, яким задовольнити заяву ФГ "Кальній" про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.04.2026 у справі № 902/560/20 Касаційну скаргу Фермерського господарства "Кальній" - задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21.04.2025 (в частині розгляду заяви Фермерського господарства "Кальній" про визнання угод недійсними) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі №902/560/20 - скасовано. Справу №902/560/20 (в частині розгляду заяви Фермерського господарства "Кальній" про визнання угод недійсними) направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному суду заява ФГ "Кальній" № б/н від 17.12.2024 про визнання правочинів (договорів) у кількості 392 угод про розірвання договорів оренди землі, укладених ФГ "Ланецького" у період з 21.12.2019 по 11.05.2023, недійсними в межах провадження у справі про банкрутство № 902/560/20 передана судді Яремчуку Ю.О.

Суд дослідивши вказану заяву дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що при перегляді в касаційному провадженні справи № 902/560/20 за вищевказаною заявою в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.04.2026 у справі № 902/560/20 колегія суддів дійшла наступних висновків: ..." п. 123, п. 124 - у цій справі ФГ "Кальній" звернувся з позовом у межах справи про банкрутство про визнання недійсними 392 угод про розірвання договору оренди землі, який відповідно до положень статті 7 КУзПБ підлягав розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство Боржника, однак у порядку відокремленого позовного провадження за правилами, встановленими ГПК України. З огляду на таке, з урахуванням наведених положень законодавства та висновків Верховного Суду, при поданні вказаного позову судовий збір підлягав сплаті за ставками, встановленими для подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру (за кожну немайнову позовну вимогу) та майнового характеру (у разі застосування наслідків недійсності правочинів).

Суд зазначає, згідно з частиною 1 статті 316 ГПК України, вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Так, ФГ "Кальній" звертаючись до Господарського суду Вінницької області із заявою № б/н від 17.12.2024 визначив вимоги - визнання правочинів (договорів) у кількості 392 угод про розірвання договорів оренди землі, укладених ФГ "Ланецького" у період з 21.12.2019 по 11.05.2023 недійсними в межах провадження у справі про банкрутство № 902/560/20. Тобто за доводами суду із врахуванням позиції касаційної інстанції ФГ "Кальній" заявлено 392 вимоги немайнового характеру.

В розрізі викладеного суд зазначає, частиною 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Так, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Під позовом розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд у встановленій законом процесуальній формі, про захист його невизнаних, оспорюваних або порушених прав, свобод або інтересів. Виокремлюють три елементи позову: предмет, підставу та зміст. Під предметом позову розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд та стосовно якої останній має ухвалити рішення. Під підставою позову розуміють ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Під змістом прийнято розуміти спосіб судового захисту, за яким позивач звертається до суду.

Відповідно до пункту три частини другої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21.

З огляду на встановлене суд зазначає, що порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».

У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судом враховано, що вищевказана заява подано до суду в 2024, де згідно ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 028,00 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, предметом даної заяви (позову) є 392 матеріально-правові вимоги ФГ "Кальній" до ФГ "Ланецького" немайнового характеру тому кожна з цих вимог підлягає оплаті судовим збором, виходячи зі ставок встановлених Закону України «Про судовий збір».

За подання через електронний кабінет в ЄСІТС цієї заяви, підлягає до сплати судовий збір у розмірі 949 580,80 грн, тоді як ФГ "Кальній" відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4064461177.1 від 13.12.2024 сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн, тобто недоплаченим залишився судовий збір у розмірі 944 736,00 грн.

Для вирішення цієї справи суд звертається до правових висновків, викладених Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у своїй постанові від 09.09.2025 у справі № 910/9920/24.

Мотивуючи наведене рішення, касаційна інстанція виснувала: ..."Отже, у суду першої інстанції є повноваження на залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, якщо обставини недодержання вимог статті 164 ГПК України встановлено саме після відкриття провадження. Тому колегія суддів вважає безпідставними аргументи скаржника про помилкове застосування судом першої інстанції частини одинадцятої статті 176 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 щодо доводів скаржника про повторне залишення Господарським судом міста Києва позовної заяви без руху (ухвалою від 26.11.2019 після відкриття провадження у справі та постановлення ухвали від 08.10.2019 про залишення позовної заяви без руху) зазначила, що відповідно до частини одинадцятої статті 176 ГПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Отже, суд першої інстанції, залишаючи ухвалою від 26.11.2019 позовну заяву без руху, після відкриття провадження у справі № 910/13737/19 діяв у межах процесуальних норм права, визначених ГПК України (пункти 68, 69 названої постанови Великої Палати Верховного Суду). До того ж 29.11.2023 Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про повторне залишення без руху заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а Верховний Суд в ухвалах від 30.04.2024 у справі № 914/1757/22 та від 23.10.2023 у справі № 922/5231/21 застосовував частину одинадцяту статті 176 ГПК України без прив'язки до того, що її застосування є винятком із загального правила відкриття провадження у справі, яке можливе лише в тому разі, коли про обставини, що стали підставою для залишення позову без руху, стало відомо після відкриття провадження у справі. При цьому слід зауважити, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції".

В даному випадку на переконання та за доводами суду з врахуванням правової позиції викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду зазначених вище, місцевий суд наділений правом на залишення заяви ФГ "Кальній" без руху після направлення на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області даної справи, а саме заяви ФГ "Кальній" в межах справи про банкрутство № 902/560/20.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заяву слід залишити без руху та надати заявнику час для усунення недоліків, встановлених при поданні заяви.

Керуючись ст. 174, 234, 235 ГПК України, ст. 2, 34 КУзПБ господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ФГ "Кальній" № б/н від 17.12.2024 про визнання правочинів (договорів) недійсними в межах провадження у справі про банкрутство № 902/560/20 - залишити без руху.

2. Встановити заявнику строк для усунення недоліків заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Попередити заявника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

4. За приписами ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про залишення позовної заяви без руху оскарженню не підлягає.

5. Копію ухвали надіслати заявнику до Електронного кабінету ЄСІТС.

Дата складання повного тексту ухвали 05.05.2026.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи