вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"06" травня 2026 р. Cправа № 902/575/24
Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В., без виклику сторін, розглянувши матеріали заяви № б/н від 04.05.2026 представника громадянина ОСОБА_1 про скасування ухвали суду про стягнення штрафу у справі
за позовом: громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Махнівської сільської ради (вул. Нікольського, буд. 15, с. Махнівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22133)
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" (вул. Гагаріна буд. 13-А, с. Непедівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22123)
про визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації, оформлених протоколом про результати електронного аукціону щодо приватизації шляхом викупу 55/100 часток нежитлового приміщення громадського будинку, визнання незаконним рішення виконавчого комітету та визнання недійсним договору купівлі-продажу частки громадського будинку
На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/575/24 за позовом громадянина ОСОБА_1 до Махнівської сільської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" про визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації, оформлених протоколом про результати електронного аукціону щодо приватизації шляхом викупу 55/100 часток нежитлового приміщення громадського будинку, визнання незаконним рішення виконавчого комітету та визнання недійсним договору купівлі-продажу частки громадського будинку.
02.04.2026 судом ухвалено рішення у справі, яким у задоволенні позову громадянина ОСОБА_1 відмовлено.
04.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 04.05.2026 (вх. № 01-30/4414/26 від 04.05.2026) представника громадянина ОСОБА_1 - адвоката Гурби М.В. про скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 03.03.2026 у справі № 902/575/24, якою до ОСОБА_1 застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 3 328,00 грн.
Розглянувши заяву № б/н від 04.05.2026 (вх. № 01-30/4414/26 від 04.05.2026) про скасування ухвали суду, якою застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу, та дослідивши наявні у справі матеріали, суд враховує таке.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин першої та третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно із статтею 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
За змістом частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу частин першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу приписів статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом
За приписами частин 2 та 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Згідно із ч. 6 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
З системного аналізу даної статті вбачається, що умовою для скасування ухвали суду про стягнення штрафу щодо особи, на яку накладено штраф, є такі обставини, а саме:
- сукупність обставин - виправлення допущеного порушення та надання доказів поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків;
- окрема обставина - надання доказів поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Однак, у обох випадках обов'язковою умовою для скасування ухвали суду про стягнення штрафу є надання доказів поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, частиною 6 статті 135 Господарського процесуального кодексу України визначено не обов'язок, а саме право суду скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу.
В обґрунтування заяви про скасування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу представник громадянина ОСОБА_1 зазначає, що підставою для застосування штрафу було невиконання позивачем вимог ухвали суду від 10.02.2026 у справі № 902/575/24 щодо обов'язкової особистої явки у судове засідання.
При цьому позивач не виконав вимоги зазначеної ухвали з огляду на те, що не був належним чином повідомлений про її зміст, оскільки не отримав її.
Разом з тим, як вказує представник заявника, позивач усунув порушення, за яке до нього було застосовано захід процесуального примусу, та виконав вимоги ухвали суду від 10.02.2026 у справі № 902/575/24 шляхом особистої явки у судове засідання 26.03.2026.
Таким чином, на думку представника, станом на час розгляду заяви наявні підстави для скасування ухвали про стягнення штрафу, оскільки допущене порушення було усунуте позивачем.
Як убачається з матеріалів справи, за результатами судового засідання 10.02.2026, з урахуванням клопотання представника позивача - адвоката Гурби М.В. № б/н від 09.02.2026 (вх. № 01-34/1366/26 від 10.02.2026), розгляд справи по суті було відкладено на 03.03.2026.
З метою з'ясування обставин належності представництва інтересів громадянина ОСОБА_1 адвокатом Гурбою М.В., суд викликав останнього у судове засідання, визнавши його явку обов'язковою, про що 10.02.2026 постановлено відповідну ухвалу. Зазначену ухвалу направлено до електронного кабінету представника позивача, де вона була доставлена 16.02.2026, а також надіслано громадянину ОСОБА_1. засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що саме ця адреса неодноразово вказувалась позивачем у позовній заяві та інших процесуальних документах, поданих як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній та касаційній інстанціях. Водночас у окремих подальших документах при новому розгляді справи представником позивача зазначалась інша адреса: АДРЕСА_2. Разом із тим, у поданій апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.03.2026 у справі № 902/575/24 позивач знову зазначив адресу: АДРЕСА_2.
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Оскільки від громадянина ОСОБА_1 не надходило повідомлень про зміну адреси, суд дійшов висновку, що здійснив усі необхідні процесуальні дії для належного повідомлення останнього про дату, час і місце судового засідання.
Крім того, суд зауважує, що поштове відправлення (копія ухвали суду від 10.02.2026) із штрихкодовим ідентифікатором № R067103618255 повернулось на адресу суду без вручення з відміткою поштового оператора про причину повернення "закінчення встановленого терміну зберігання".
Водночас повернення поштового відправлення із зазначеною відміткою свідчить не про неналежне повідомлення особи, а про невчинення нею необхідних дій щодо отримання кореспонденції, яка була належним чином направлена судом.
Суд зазначає, що обов'язок забезпечити можливість отримання поштової кореспонденції за адресою, повідомленою суду, покладається саме на учасника справи. Невиконання такого обов'язку не може розцінюватися як поважна причина невиконання процесуальних обов'язків та не звільняє особу від наслідків, пов'язаних із належним повідомленням.
Таким чином, неотримання позивачем копії ухвали суду про виклик у судове засідання з причин, що залежали від нього самого, не свідчить про порушення судом порядку повідомлення, а отже не може бути підставою для визнання причин неявки поважними.
Щодо доводів представника заявника про те, що позивач усунув порушення, за яке до нього було застосовано штраф, шляхом явки у судове засідання 26.03.2026, суд зазначає таке.
Заходи процесуального примусу, зокрема штраф, застосовуються судом з метою забезпечення належного виконання учасниками справи їх процесуальних обов'язків та недопущення зловживання процесуальними правами. При цьому підставою для їх застосування є факт невиконання відповідного процесуального обов'язку у визначений судом момент, а не його подальше виконання у майбутньому.
Сам по собі факт подальшої явки позивача у судове засідання 26.03.2026 не спростовує допущеного ним порушення, яке полягало у невиконанні вимог ухвали суду від 10.02.2026 щодо обов'язкової явки у судове засідання 03.03.2026.
Суд наголошує, що усунення порушення після застосування заходу процесуального примусу не має наслідком автоматичного скасування такого заходу, оскільки інакше це нівелювало б превентивну та дисциплінуючу функцію процесуального примусу.
Крім того, явка позивача у судове засідання 26.03.2026 здійснена на виконання іншої, повторної ухвали суду від 03.03.2026, а не ухвали від 10.02.2026, невиконання якої стало підставою для накладення штрафу.
Отже, наведені заявником обставини не свідчать про усунення саме того порушення, за яке було застосовано захід процесуального примусу, та не є підставою для його скасування, у зв'язку з цим заява № б/н від 04.05.2026 (вх. № 01-30/4414/26 від 04.05.2026) представника громадянина ОСОБА_1 - адвоката Гурби М.В. про скасування ухвали суду про застосування штрафу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 135, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні заяви № б/н від 04.05.2026 (вх. № 01-30/4414/26 від 04.05.2026) представника громадянина ОСОБА_1 - адвоката Гурби М.В. про скасування ухвали про стягнення штрафу у справі № 902/575/24.
2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами ч.1 ст. 255 ГПК України ухвала про відмову в скасуванні ухвали про стягнення штрафу окремо від рішення суду першої інстанції оскарженню не підлягає.
4. Примірник ухвали надіслати позивачу - рекомендованим листом, відповідачам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Ухвала підписана 06.05.2026.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )