ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"06" травня 2026 р. Справа № 918/70/26
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Хабарова М.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2026 у справі №918/70/26
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М."
про стягнення 1 406 211,71 грн
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 1 317 309,83 грн основного боргу за Договором купівлі-продажу необробленої деревини UUB-23634-2 від 27.10.2025, 63 330,04 грн пені, 2 796,11 грн інфляційних втрат, 6128,71 грн 3% річних та 16 675,42 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши зміст апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на наступне.
Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст.258 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п.2 ч.3 якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги до господарського суду визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру - в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3328 грн.
Згідно з п.п.6 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Таким чином, при поданні апеляційної скарги апелянту належало сплатити 31639,76 грн ((1406211,71 грн *1,5%) *150%).
Суд звертає увагу скаржника на те, що ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки апеляційну скаргу подано засобами електронного зв'язку в електронній формі через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" розмір судового збору, який необхідно було сплатити скаржнику за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 25311,81 грн (31639,76 грн * 0,8 = 25311,81 грн).
Однак, всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства, скаржником при зверненні до суду апеляційної інстанції не було долучено доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Разом з тим, одночасно з поданням апеляційної скарги апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, обґрунтовуючи яке посилається на оголошений у країні військовий стан, що призвело до фактично повного припинення його діяльності та на відсутність на рахунках у підприємства обігових грошових коштів.
Крім того, зазначає, що позбавлення можливості апеляційного оскарження рішення у даній справі, з урахуванням вкрай істотної суми стягнення, може призвести до невідворотних наслідків, зокрема таких як банкрутство суб'єкта господарювання.
З огляду на вказане, просить суд відстрочити таку сплату до ухвалення рішення у даній справі апеляційним судом.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору суд апеляційної інстанцій зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З аналізу ж ст. 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Умови, визначені у п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а положення п.1, 2 ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
Крім того, апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про його майновий стан, тому законні підстави для відстрочення сплати судового збору у даному випадку відсутні.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.129 Конституції України господарські суди, здійснюючи свої конституційні обов'язки, повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи положення ст. 129 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі і у питанні звільнення або відстрочення судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується із ст. 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків встановлених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", призведене до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене, зміст заяви про відстрочення сплати судового збору, суд вважає, що скаржником не наведено обставин, та не надано відповідних доказів, які мали б вказувати на виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, а також не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." про відстрочення сплати судового збору у справі №918/70/26.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч.2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до ст.260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне надати можливість апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання належних доказів сплати судового збору в розмірі 25311,81 грн.
Керуючись ст.174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." про відстрочення сплати судового збору у справі №918/70/26 відмовити.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2026 залишити без руху.
3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.
4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
6. Копію ухвали направити апелянту.
Суддя Хабарова М.В.