вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" травня 2026 р. Справа№ 910/1563/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Шаратова Ю.А.
Бестаченко О.Л.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026
у справі №910/1563/26 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога"
про стягнення боргу у розмірі 2 679 494,17 грн,
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/1563/26 повернуто Приватному сільськогосподарському підприємству "Перемога" зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" про визнання недійсним розрахунку по оренді техніки за лютий 2023 року з доданими до неї матеріалами.
Ухвала мотивована тим, що зустрічна позовна заява подана з пропуском строку на її подання без клопотання про поновлення такого строку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач 23.03.2026 звернувся до суду з апеляційною скаргою (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.03.2026), в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції безпідставною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач зазначає, що висновок суду щодо повернення зустрічної позовної заяви є передчасним та таким, що порушує вимоги ст.6 Конвенції з прав людини.
Апелянт вважає, що суд міг залишити позов без руху, надавши строк для подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку.
Зазначає, що повернення зустрічного позову не прискорює, а навпаки штучно затягує розгляд спору на роки, оскільки спільний розгляд є єдиним способом забезпечити процесуальну економію.
Оскаржувану ухвалу вважає прийнятою з надмірним формалізмом, чим, на думку скаржника позбавлено відповідача права на ефективний судовий захист своїх прав судом.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаратов Ю.А., Бестаченко О.Л.
30.03.2026 матеріали справи №910/1563/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/1563/26. Розгляд апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/1563/26 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Під час апеляційного провадження відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін та дослідженням всіх матеріалів справи, оскільки в даному випадку вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви є вкрай важливим для відповідача,зважаючи на обставини справи і характер спірних правовідносин.
Відповідно до ч.6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки відповідачем оскаржується ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви (п.6 ч.1 ст. 255 ГПК України), розгляд справи здійснюється за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України, відсутні підстави для задоволення клопотання представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
У лютому 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" про стягнення боргу у розмірі 2 679 494,17 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" вказує, що Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" не було виконано своїх зобов'язань за Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №23012023-01 від 23.01.2023 з оплати орендної плати сільськогосподарської техніки з екіпажем у січні-лютому 2023 року, у зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 2 679 494,17 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 відкрито провадження у справі №910/1563/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 17.03.2026.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду від 17.02.2026 про відкриття провадження у справі №910/1563/26 була доставлена до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" 17.02.2026 о 18 год. 14 хв., про що судом було отримано інформацію 18.02.2026 о 09 год. 12 хв.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала суду від 17.02.2026 вважається врученою Приватному сільськогосподарському підприємству "Перемога" 18.02.2026.
Пунктом 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі №910/1563/26 встановлено Приватному сільськогосподарському підприємству "Перемога" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Приватне сільськогосподарське підприємство "Перемога" було вправі подати відзив на позов у строк до 05.03.2026 включно.
04.03.2026 Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" було сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач вказує, що передбачена Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №23012023-01 від 23.01.2023 вартість послуг у сумі 9 215 287,20 грн та надані згідно з актами надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 і №АГС-00019 від 28.02.2023 послуги на загальну суму 2 269 782,04 грн перевищують суму договору, яку може укладати директор ПСП "Перемога" без рішення загальних зборів. При цьому, відповідач зазначає, що рішень щодо схвалення Договору №23012023-01 від 23.01.2023 та актів надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023, та №АГС-00019 від 28.02.2023 загальні збори відповідача не приймали, тому вказані документи не створюють правових наслідків для відповідача щодо виникнення у нього грошових зобов'язань. Також відповідач не визнає наданих послуг, оскільки уповноваженою особою відповідача, директором ПСП "Перемога" ОСОБА_1 не підписувався ні розрахунок вартості послуг оренда с/г техніки з екіпажем від 31.01.2023, ні розрахунок по оренді с/г техніки за лютий 2023 року від 28.02.2023. Крім того, відповідач ставить під сумнів наявність техніки, перерахованої в акті приймання-передачі техніки від 27.01.2023 у власності позивача, що, на думку відповідача, виключає можливість її передачі в оренду відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України.
Також 04.03.2026 Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" було сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення експертизи.
10.03.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що умови Договору №23012023-01 не передбачали на момент його укладення, конкретної суми, з якої можна визначити або передбачити, що його ціна перевищує 2 000 000,00 грн, тому директор ПСП "Перемога" діяв в рамках наданих йому повноважень та не потребував для здійснення правочину згоди загальних зборів учасників. Крім того, позивач зазначає, що акти надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 та №АГС-00019 від 28.02.2023 не є правочинами у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку їх підписання не створює, не змінює та не припиняє прав та обов'язків у сторін Договору №23012023-01, а лише посвідчує факт надання послуг та, з огляду на положення ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом для здійснення бухгалтерського обліку, а відтак дані акти не потребують схвалення загальними зборами учасників відповідача. При цьому, позивач повідомляє суд, що не отримував від відповідача 2 930 000,00 грн в рамках виконання Договору №23012023-01. У відзиві Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" викладено свої заперечення проти заявлених відповідачем клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення експертизи.
10.03.2026 Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" було сформовано в системі "Електронний суд" зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним укладений сторонами розрахунок по оренді с/г техніки за лютий 2023 р. від 28.02.2023 р.
В обґрунтування зустрічного позову Приватне сільськогосподарське підприємство "Перемога" вказує, що уповноваженою особою відповідача, директором ПСП "Перемога" не підписувався розрахунок по оренді с/г техніки за лютий 2023 року від 28.02.2023.
Так, позивач за зустрічним позовом зазначає, що при візуальному огляді розрахунку по оренді с/г техніки за лютий 2023 року від 28.02.2023 вбачається, що виконаний від імені директора орендаря підпис на цьому документі відрізняється від зображення цього підпису, яке є на інших документах, зокрема - Договорі оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №23012023-01 від 23.01.2023.
За висновками суду першої інстанції, зустрічна позовна заява подана з пропуском строку на її подання без клопотання про поновлення такого строку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до п. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.180 ГПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Разом з тим, до зустрічного позову застосовуються також положення статті 180 ГПК України.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч.2 ст.180 ГПК України).
Згідно із ч.4,5 ст.180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 183 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу.
Таким чином, право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позову, а також правил пред'явлення зустрічного позову, встановлених процесуальним законом, зокрема, у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч.8 ст.165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів оскарження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 відкрито провадження у справі №910/1563/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 17.03.2026.
Згідно повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду від 17.02.2026 про відкриття провадження у справі №910/1563/26 була доставлена до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" 17.02.2026 о 18 год. 14 хв., про що судом було отримано інформацію 18.02.2026 о 09 год. 12 хв.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала суду від 17.02.2026 вважається врученою Приватному сільськогосподарському підприємству "Перемога" 18.02.2026 з урахуванням приписів п.2 ч.6 ст.242 ГПК України.
Отже, Приватне сільськогосподарське підприємство "Перемога" було вправі подати відзив на позов у строк до 05.03.2026 включно.
В той же час, лише 10.03.2026 Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" було сформовано в системі "Електронний суд" зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним укладений сторонами розрахунок по оренді с/г техніки за лютий 2023 р. від 28.02.2023 р.,
тобто з пропуском встановленого законом (частиною 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України) строку.
Беручи до уваги вищенаведені приписи процесуального законодавства, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про можливість подання зустрічного позову відповідачем у строк до 05.03.2026 включно.
Таким чином право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19.
Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено поновлення пропущеного учасником процесуального строку, за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених Господарським процесуальним кодексом України часових рамках.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд міг залишити позов без руху, надавши строк для подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення експертизи.
Разом з тим, в поданих до суду відповідачем документах, а саме відзиві на позовну заяву та клопотанні про проведення експертизи, відповідач не вказував, що ним готується зустрічна позовна заява, не просив суд встановити чи продовжити йому строк на звернення із зустрічною позовною заявою, не повідомляв про обставини, які заважають йому звернутися із зустрічним позовом в межах встановлених процесуальним законом строків.
Крім того, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд міг залишити позов без руху, надавши строк для подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку; повернення зустрічного позову не прискорює, а навпаки штучно затягує розгляд спору на роки, оскільки спільний розгляд є єдиним способом забезпечити процесуальну економію; ухвала прийнята з надмірним формалізмом, чим, на думку скаржника позбавлено відповідача права на ефективний судовий захист своїх прав судом,
не спростовують обов'язок відповідача подати разом зустрічною позовною заявою, поданою з пропуском строку на її подання, клопотання про поновлення такого строку.
Конституційне право на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом, реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним. Подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо її подання. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2024 у справі № 917/321/24.
Частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Нормою пункту 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Встановивши порушення Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" строку на подання зустрічної позовної заяви, відсутність заяви про поновлення строку, місцевий господарський суд дійшов обгрутованого висновку про невідповідність зустрічного позову частині 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим, керуючись нормами частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, повернув відповідачу зустрічну позовну заяву без розгляду.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що скаржник не позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права шляхом подання позовної заяви у встановленому порядку на загальних підставах.
Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якого, доступ до правосуддя не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України. (рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»)
Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про повернення зустрічної позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/1563/26 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі №910/1563/26 залишити без змін.
3. Матеріали оскарження у справі №910/1563/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.А. Шаратов
О.Л. Бестаченко