вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про роз'яснення судового рішення
"04" травня 2026 р. Справа№ 911/1783/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання Гончаренка О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Горбайчук Л.В.
від відповідача: Семко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про роз'яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №911/1783/21
поданої за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло»
на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2025, повний текст якого складений 06.11.2025,
у справі № 911/1783/21 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло»
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
про стягнення 11 104 789,00 грн. вартості майна в порядку реституції
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» (далі - ТОВ «Київщина-Житло», Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП "Київський лісгосп", Лісгосп) про стягнення 9 009 548,53 грн вартості майна в порядку реституції, а саме: квартири № 109 в будинку № 130/57 по проспекту 40-річчя Жовтня (нова назва - проспект Голосіївський) в м. Києві, площею 130,30 кв. м; квартири № 225 в будинку № 21 по вул. Георгія Гонгадзе (на тепер повернута стара назва -вул. Машинобудівна) в м. Києві, площею 101,10 кв. м; квартири № 32 в будинку № 3, мікрорайон Сосновий в м. Обухів Київської області, площею 77,9 кв. м.
Також позивач просив стягнути з Лісгоспу збитки у розмірі 2 551 781,35 грн, що є різницею вартості 2-х квартир у місті Києві у доларовому та гривневому еквіваленті. Позивач виходив з того, що у додаткових угодах до договору сторони визначали вартість квартир в доларовому еквіваленті, тому у зв'язку зі знеціненням майна йому завдано збитки, що підлягають відшкодуванню відповідно частини другої статті 216 ЦК України.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив відшкодувати вартість лише 2-х квартир у місті Києві, в розмірі 9 009 548,53 грн, в порядку реституції, а також збитки у розмірі 1 557 635,91 грн, що є різницею вартості цих квартир у доларовому та гривневому еквіваленті.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.11.2021 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Київське лісове господарство» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» 9 009 548,53 грн грошових коштів в порядку реституції, 1 557 635,91 грн збитків та 158 507,77 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства «Київське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі № 911/1783/21 змінено, резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: «Стягнути з Державного підприємства «Київське лісове господарство» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» 9 009 548,53 грн грошових коштів в порядку реституції, 158 507,77 грн судового збору. В іншій частині позову відмовити».
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2023 судові рішення скасовано в частині позовних вимог про стягнення 9 009 548,53 грн вартості майна в порядку реституції, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
При новому розгляді справи позивач заявою від 02.05.2023 збільшив розмір позовних вимог до 11 104 789,00 грн відповідно до наданих Звітів про оцінку вартості квартир.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2024 замінено відповідача у даній справі ДП "Київський лісгосп" на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України», відповідач).
Таким чином, позивач просив суд стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» в порядку реституції загальну суму 11 104 789,00 грн, а саме: вартість квартири № 109 в будинку № 130/57 по проспекту 40-річчя Жовтня (тепер назва - проспект Голосіївський) в м. Києві та квартири № 225 в будинку № 21 по вул. Георгія Гонгадзе (тепер назва - вул. Машинобудівна) в м. Києві, за цінами, що існують на теперішній час у відповідності зі Звітами про оцінку.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2025 у справі № 911/1783/21 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції послався на обрання позивачем у правовідносинах, які є предметом розгляду у даній справі, неналежного способу захисту порушеного права, а саме: стягнення коштів в порядку реституції, зазначивши, що це є окремою підставою для відмови у позові.
На думку суду першої інстанції, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину, тому положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі; реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 6-3104цс16 та постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 910/8965/18.
Також суд першої інстанції зазначив, що передбачений статтею 216 ЦК України механізм відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент такого відшкодування, застосовується лише у випадку неможливості повернення другій стороні правочину в натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, про що безпосередньо зазначено у вказаній нормі закону. Одержане відповідачем у справі за договором від 09.02.2006 не є користуванням майном, виконаними роботами чи наданими послугами. Оскільки спірні квартири, передані за недійсним правочином, перебувають у власності третіх осіб, підстави для застосування до даних правовідносин положень статті 216 Цивільного кодексу України щодо стягнення вартості майна, відсутні.
Крім того, суд першої інстанції зазначив щодо заяви відповідача про застосування у даній справі наслідків спливу строку позовної давності, що позовна давність не може бути застосована, оскільки судом було встановлено відсутність підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2025 у справі № 911/1783/21 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю: стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» 11 104 789,00 грн вартості майна в порядку реституції.
У свою чергу відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні та залишити рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2025 у справі № 911/1783/21 без змін.
Відповідач вказав, що викладені ТОВ «Київщина-Житло» обставини справи не відповідають дійсним підставам набуття Державним підприємством «Київське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», двох спірних квартир.
Відповідач погодився з висновками суду першої інстанції, що позивач у даній справі обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.
Водночас, наголосив про набуття спірних квартир на законних підставах, що, на його думку, виключає застосування у даній справі статей 1212 та 1213 ЦК України.
Відповідач зосередив свої заперечення на тому, що існує можливість повернення майна (квартир) від фізичних осіб, оскільки їх не знищені теперішні власники квартир набули їх безоплатно на підставі розпоряджень держадміністрації, тому у позивача є право витребувати ці квартири в порядку частини третьої статті 388 ЦК України (в редакції на день звернення до суду).
Також, відповідач вважав, що надані позивачем Звіти про оцінку квартир не є належним доказом підтвердження їх вартості, оскільки складені з порушенням положень діючого законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2025 у справі № 911/1783/21 задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2025 у справі № 911/1783/21 скасовано та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 11 104 789,00 грн вартості майна в порядку реституції задоволено.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» 11 104 789,00 грн вартості майна в порядку реституції та 137 030,57 грн - судового збору за подання позовної заяви.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» 205 545,86 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
09.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява про роз'яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №911/1783/21.
Зазначаючи про необхідність роз'яснення вказаної постанови заявник вказує, що 24.05.2023 представником відповідача до суду першої інстанції подано заяву про застосування позовної давності, однак зі змісту зазначеної вище постанови суду апеляційної інстанції від 30.03.2026 йому незрозуміло чи врахував суд апеляційної інстанції дану заяву відповідача при розгляді апеляційної скарги і ухваленні судового рішення.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді, заява про роз'яснення судового рішення у справі № 911/1783/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
13.04.2026 від ТОВ «Київщина-Житло» надійшов відзив на заяву про роз'яснення судового рішення, в якому воно зазначило, що доводи, зазначені відповідачем в заяві не свідчать про неоднозначне розуміння судового рішення в розрізі його виконання, а резолютивну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 він вважає чіткою і зрозумілою. Крім того, позивач зазначив, що зрозумілим є те, що апеляційним судом врахована заява відповідача від 24.05.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про роз'яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №911/1783/21 залишено без руху.
22.04.2026 від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява про усунення недоліків з доказами оплати судового збору у розмірі 1 664,00 грн (платіжна інструкція №6838 від 09.04.2026).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 розгляд заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про роз'яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №911/1783/21 призначено на 04.05.2026.
В судове засідання 04.05.2026 представник відповідача наполягав на задоволенні його заяви про роз'яснення судового рішення, а представниця позивача заперечувала проти задоволення такої заяви та вважає, що є зрозумілим, що заява відповідача від 24.05.2023 апеляційним судом врахована.
Колегія суддів вважає, що подана відповідачем заява про роз'яснення задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно зі ст. 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення, про що виноситься ухвала.
Таким чином, роз'яснення судового рішення спрямоване на його викладення у більш зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.
Заявлена відповідачем вимога про роз'яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у цій справі не стосується неточностей формулювань, не доводить неясність судового акта, а так само неможливість чи утруднення розуміння висловлених судом висновків.
Викладене у заяві питання фактично полягає не у наданні роз'яснення, що стосується змісту прийнятої судом апеляційної інстанції постанови у справі, а зводяться до розгляду його заяви від 24.05.2023 про застосування строків позовної давності, що не може бути підставою для роз'яснення постанови, тобто відповідач просить роз'яснити те, що знаходиться поза судовим рішенням, про роз'яснення якого ним заявлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 2, 5 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суди в Україні, відповідно до покладених на них повноважень, здійснюють правосуддя на засадах верховенства права та забезпечують кожному право на справедливий суд.
Верховний Суд неодноразово висловлювався з питання роз'яснення судового рішення. Зокрема Верховний Суд в ухвалі від 23.12.2020 у справі № 914/2259/17 зазначив, що виходячи зі змісту статті 245 ГПК України роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Однак, доводи, зазначені відповідачем в заяві про роз'яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 не свідчать про неоднозначне розуміння судового рішення у розрізі його виконання.
Отже, порушені заявником питання виходять за межі правового регулювання ст. 245 ГПК України, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої відповідачем заяви про роз'яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026. До того ж, мотивувальна та резолютивна частина вказаної постанови викладена чітко та зрозуміло.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про роз'яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №911/1783/21.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачу про порушення прав стало відомо з 15.04.2021, тобто з дня набрання законної сили постанови Київського апеляційного суду у справі № 372/2777/19 про визнання недійсним договору від 09.02.2006 про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу по вул. Каштановій в м. Обухові Київської області, укладеного між Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» і Державним підприємством «Київський лісгосп» з наступними змінами і доповненнями. До такого ж висновку дійшли Господарський суд Київської області в рішенні від 18.11.2021 і Північний апеляційний господарський суд у постанові від 11.08.2022 при попередньому розгляді справи.
Також Верховний Суд у постанові від 07.02.2023, направляючи справу № 911/1783/21 на новий розгляд, не зазначав про необхідність повторної перевірки обставин, пов'язаних із строком звернення ТОВ «Київщина-Житло» із даним позовом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не наголошував на застосуванні строків позовної давності у відзиві на апеляційну скаргу, а також не заявляв про це під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Незважаючи на наявність відповідної заяви у суді першої інстанції (друге коло), позиція відповідача в апеляційному суді не містила вимог про застосування наслідків спливу позовної давності. Відтак, враховуючи вказівки Верховного Суду щодо питань, які підлягали з'ясуванню при новому розгляді, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції та задовольняючи позов, обґрунтовано розглянув справу в межах заявлених в апеляції вимог та аргументів.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення витрати зі сплати судового збору за подання цієї заяви покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 234, 245 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1.Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» про роз'яснення судового рішення у справі №911/1787/21.
2.Судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про роз'яснення судового рішення покласти на заявника.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк