ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/449/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»
на ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову у видачі судового наказу
від 16 лютого 2026 року (повний текст складено 16.02.2026)
у справі № 916/449/26
за заявою Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»
до боржника: фізичної особи-підприємця Карапетян Аліси Албіківни
про стягнення заборгованості у розмірі 180 878,83 грн.
суддя суду першої інстанції: Желєзна С.П.
місце винесення ухвали: м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, -
У лютому 2026 Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулося до господарського суду Одеської із заявою про видачу судового наказу, відповідно до якої просило видати судовий наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Карапетян Аліси Албіківни на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованость за Кредитним договором «Кредит «все БІЗНЕС» №712809120838 від 08.03.2024, розмір якої станом на 05.02.2026 становить 180 878,83 грн, з яких: 126 385,71 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту, 27 171,95 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27 321,17 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Заява мотивована тим, що Боржник в порушення умов Кредитного договору «Кредит «все БІЗНЕС» №712809120838 від 08.03.2024 та норм Цивільного кодексу України, прострочив умови договору в частині повернення кредитних коштів, на яку Заявником нарахована заборгованість за комісією. Також, у заяві зазначено, що АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» не було подано позову до суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2026 у справі №916/449/26 (суддя Желєзна С.П.) відмовлено Акціонерному товариству «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» у задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Карапетян Аліси Албіківни заборгованості у загальному розмірі 180 878,83 грн.
Суд дійшов висновку, що подана заява не містить відомостей, які б свідчили про порушення прав Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» щодо грошової вимоги на суму 180 878,83 грн. У зв'язку з цим наявні підстави для відмови у видачі судового наказу відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись зі вказаною ухвалою суду першої інстанції, 19.02.2026 Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2026 у справі №916/449/26 про відмову у видачі судового наказу. Направити справу №916/449/26 для продовження розгляду (вирішення питання про видачу судового наказу) до суду першої інстанції.
Посилаючись на норми ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, скаржником зазначено, що якщо Договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася, та сплати процентів.
На переконання апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що прострочення Боржника за Кредитним договором є «несприятливою подією» в розумінні п.4.1 Типових умов, що автоматично активує право Банку на стягнення всієї суми боргу. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу і є вимогою Банку про дострокове повернення кредиту.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 19.02.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.
26.02.2026 матеріали справи №916/449/26 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2026 у справі №916/449/26. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Частинами 1, 2 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Савенкова проти України" від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках, відрядженнях та лікарняних, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» розглядається поза межами строку, встановленого ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулося до місцевого господарського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Карапетян Аліси Албіківни на користь АТ заборгованості за Кредитним договором «Кредит «все БІЗНЕС» №712809120838 від 08.03.2024, розмір якої станом на 05.02.2026 становить 180 878,83 грн, з яких 126 385,71 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту, 27171,95 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27 321,17 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Заявником на підтвердження правомірності заявлених вимог було надано суду:
- Договір №712809120838 від 08 березня 2024 року, за умовами якого боржнику надані кредитні кошти у розмірі 325 000 грн строком до 08 березня 2027 року (день сплати останнього платежу);
- платіжні інструкції на підтвердження видачі кредиту;
- копію виписки по рахунку боржника; копію вимоги №698 від 30 грудня 2025 року про погашення простроченої заборгованості у загальному розмірі 342 696,39 грн, а також докази направлення цієї вимоги на адресу боржника.
У заяві про видачу судового наказу АТ «Перший український міжнародний банк» повідомляє про прийняте рішення вимагати дострокового повернення, окрім простроченої заборгованості, також і залишку по тілу кредиту.
Одночасно заявник стверджує, що на момент подання заяви до суду кредитний договір розірвано не було.
Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту Договору №712809120838 від 08 березня 2024 року можна встановити, що кредитні кошти були видані боржнику на строк до 08.03.2027. Таким чином, вимагати повернення всієї суми кредитних коштів заявник може в порядку реалізації права на дострокове повернення коштів, яке передбачено частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
Проте, зі змісту доданих до заяви про видачу судового наказу документів, не вбачається за можливе перевірити обставину реалізації Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» права на дострокове повернення всієї суми кредиту, оскільки вимога №698 від 30.12.2025 року не містить посилання на реалізацію Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» такого права.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суд в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Місцевим господарським судом встановлено, що згідно Кредитного договору №712809120838 від 08 березня 2024 року, кредитні кошти були видані боржнику на строк до 08.03.2027.
Таким чином, вимагати повернення всієї суми кредитних коштів заявник може в порядку реалізації права на дострокове повернення коштів, яке передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Зі змісту кредитного договору № 712809120838 від 08.03.2024 можна встановити, що кредитні кошти були видані боржнику на строк до 08.03.2027, боржником було повернуто частину кредитних коштів у розмірі 171442,34 грн.
Завником надано розрахунок заборгованості за сумою кредиту і за комісією. Згідно з розрахунком, мало місце часткове погашення заборгованості.
Вимога про погашення простроченої заборгованості №698 від 30.12.2025 була надіслана боржнику на адресу, зазначену у Кредитному договорі.
Однак, зазначена вимога не доводить реалізацію Боржника права на дострокове повернення позики та відсотків в порядку частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.
У вимозі йдеться про необхідність погашення простроченої заборгованості; вказано, що станом на 30.12.2025 існує кредитна заборгованість перед банком у розмірі 169 590,10 грн. та 174 106,29 грн. зазначені два номери договорів: 711809027568 та 712809120838 (останній номер договору є предметом даної справи); сума до сплати за останнім договором зазначена 174 106,29 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що зі змісту вимоги про погашення простроченої заборгованості № 698 від 30.12.2025 вбачається попередження та стимулювання боржника до виконання договірних зобов'язань. Водночас у даній вимозі не ставилась однозначна вимога про дострокове погашення усієї суми заборгованості у зв'язку з допущеною прострочкою у внесенні чергових платежів .
При цьому, має місце зазначення, що остаточна сума процентів буде нарахована на момент фактичного погашення кредиту (-ів) в повному обсязі та додатково пред'явлена до сплати.
У поданій суду заяві заявник просить видати судовий наказ про стягнення фізичної особи-підприємця Карапетян Аліси Албіківни на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості за Кредитним договором «Кредит «все БІЗНЕС» №712809120838 від 08.03.2024, розмір якої станом на 05.02.2026 становить 180 878,83 грн, з яких 126 385,71 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту, 27 171,95 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27 321,17 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Судова колегія зазначає, що для задоволення заяви про видачу судового наказу суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності.
Відтак, колегія суддів вважає, що матеріали поданої заяви не містять доказів настання строку на дострокове повернення кредиту боржником. Тобто заявником заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №732880147816 від 18.03.2025 в сумі 126850,88 грн., з них: 112888,88 грн. за сумою кредиту(тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 17638,90 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 95249,98 грн, 13962 грн. простроченої заборгованості за комісією, строк погашення за якою в повному обсязі ще не настав, оскільки кінцевий термін повернення кредиту був встановлений до 18.03.2028.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не випливає виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником. Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).
Отже, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника, на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Аналіз наведених приписів процесуального законодавства свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можливо встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги; вчинення/невчинення стороною відповідних дій для настання певної події тощо.
Враховуючи вищевикладене, заявником порушено вимоги ст. 150 ГПК України, зокрема, не додано доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а саме заявником не надано доказів на підтвердження невиконання боржником вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту у зв'язку з несплатою чергових платежів.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
За приписами ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.02.2026 у справі №916/449/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.