Справа № 347/689/25
Провадження № 22-ц/4808/750/26
Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.
Суддя-доповідач Мальцева
05 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,
секретар Кузів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Баландіної Юлії Юріївни на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа орган опіки і піклування Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною, про встановлення опіки й призначення опікуна, зацікавлена особа органу опіки і піклування Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області.
Заява обґрунтована тим, що його далека родичка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в с.Брустури Косівського району Івано-Франківської області є інвалідом 1-ї групи з дитинства внаслідок психічного розладу. Вона проживає одна, оскільки батьки її померли, своєї сім'ї та близьких родичів в неї не має. Відповідно до висновку лікарської комісії НКП «Косівська ЦРЛ» від 06 лютого 2025 року щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом 1-ї чи 2-ї групи внаслідок психічного розладу №100 встановлено, що ОСОБА_2 , 1978 р.н., інвалід 1-ї групи внаслідок психічного розладу, потребує постійного стороннього догляду, оскільки за рівнем здійснення процесу життєдіяльності через душевну хворобу вона обмежена в можливості самообслуговуватись, самостійно пересуватись, спілкуватись в соціумі, контролювати свою поведінку. Відповідно до довідки МСЕК №045691 від 27.08.2002 року ОСОБА_2 є інвалідом 1- ї групи з дитинства довічно і потребує постійного стороннього догляду. Позивач в 2020 році змушений був забрати її до себе додому в с.Брустури Косівського району Івано-Франківсько області де став здійснювати за нею догляд. Останнім часом стан психічного здоров'я підопічної ОСОБА_2 значно погіршився, в зв'язку з чим виникли обґрунтовані підстави вважати про те, що через хронічну і стійку душевну хворобу остання повністю втратила можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. 21 лютого 2025 року виконком Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області прийняв рішення №27-2/2025 про затвердження висновку органу опіки та піклування про те, що в разі визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, доцільно призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,недієздатною. Встановити над ОСОБА_2 опіку та призначити його її опікуном.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року заяву задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , 1978 року народження, інваліда 1-ї групи недієздатною.
У задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 відмовлено.
До призначення опікуна недієздатній ОСОБА_2 , інваліда 1-ї групи обов'язки зі здійснення опіки над нею покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Матеївецької територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області.
Встановлено строк дії даного рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною, два роки, який обчислювати з дня набрання рішенням законної сили.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Баландіна Ю.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що апелянт вже протягом 6 років дбає про ОСОБА_2 , створює їй необхідні побутові умови, забезпечує належний догляд та лікування. Інших близьких осіб, які б могли здійснювати за нею догляд, немає. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались приязні взаємовідносини, що є підставою для призначення саме заявника опікуном над недієздатною. У справі відсутні дані, що поведінка заявника суперечить інтересам ОСОБА_2 , яка потребує опіки. Крім того, орган опіки і піклування надав висновок про доцільність призначення опікуном саме ОСОБА_1 .
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Баландіна Ю.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги. Просила її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - адвокат Баран В.В. підтримав апеляційну скаргу.
Представник Космацької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області в судове засідання не явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, учасників справи, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та фактично проживає в с. Брустури Косівського району Івано-Франківської області( а.с.6,8).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.11).
ОСОБА_2 , 1978 р.н., являється інвалідом 1 групи з дитинства - довічно та потребує постійного стороннього догляду (а.с.12, 13).
Відповідно до висновку лікарської комісії КНП «Косівська ЦРЛ» від 06 лютого 2025 року щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом 1-ї чи 2-ї групи внаслідок психічного розладу №100 встановлено, що ОСОБА_2 1978 р.н., інвалід 1-ї групи внаслідок психічного розладу, потребує постійного стороннього догляду, оскільки за рівнем обстеження життєдіяльності встановлено обмеження ОСОБА_2 через душевну хворобу в можливості самообслуговуватись, обмеження здатності до орієнтації, самостійно пересуватись, спілкуватись в соціумі, контролювати свою поведінку(а.с.14).
Актом обстеження матеріально-побутових умов за № 30 від 05.03.2025 року встановлено, що заявник ОСОБА_1 являється фізичною особою підприємцем, більше 4-х років здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , котра проживає з ним на одній житловій площі за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно з рішення виконавчого комітету Космацької сільської ради №27-2/2025 від 21.02.2025 року вирішено затвердити висновок (подання) органу опіки та піклування про те, що в разі визнання ОСОБА_2 недієздатною, доцільно призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 359/2025 від 09.10.2025 року, ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом - важкою розумовою відсталістю , не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.46-48).
Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що психічне захворювання ОСОБА_2 позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому наявні підстави для визнання її недієздатною.
Рішення в цій частині ніким не оскаржується.
Відмовляючи у частині призначення заявника опікуном недієздатної особи, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_3 зареєстрований та фактично проживає в с. Брустури Косівського району а ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_1 . Орган опіки і піклування не з'ясовував, що ОСОБА_2 , яка має інвалідність з дитинства, була зареєстрована та проживала в с. Трач Коломийського району, мала б інших осіб, що опікувалися нею, не встановлював, хто дбав про неї до звернення заявника. При з'ясуванні в судовому засіданні питання здійснення реального опікунства заявником ОСОБА_1 підопічної ОСОБА_4 , яка являється особою жіночої статі, останній пояснив, що вона періодично проявляє агресію, але в силу фізичних своїх можливостей він може контролювати її дії. Отже, обґрунтування висновку виконкому Космацької сільської ради про призначення опікуном саме ОСОБА_5 належним чином не мотивовано, що на переконання суду, свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном. В той же час будь якої конкретної інформації про те, хто здійснював з часу встановлення ОСОБА_4 групи інвалідності на теперішній час, матеріали справи не містять. Заявником не долучено до матеріалів справи довідки про склад сім'ї ОСОБА_6 ..
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як роз'яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскарженій частині.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів, перевіривши справу, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99р. № 34/166/131/88 (далі-Правила), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.
Відповідно до п.1.7 Правил органи опіки та піклування, вирішують в тому числі питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.
Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Згідно зі статтею 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
У частині 1 ст.300 ЦПК України закріплено вимогу про вирішення рішенням суду питання про призначення піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Отже, така регламентація відносить до сфери судової юрисдикції та повноважень суду призначення піклувальників чи опікунів.
При цьому функції опіки та піклування залишаються за органами опіки та піклування, у тому числі щодо осіб, які обмежені у цивільній дієздатності або визнані недієздатними судом. Опіка та піклування - правовий інститут, який регулює суспільні відносини, пов'язані з установленням опіки та піклування, здійсненням функцій опіки та піклування та зупиненням опіки та піклування.
Віднесення до компетенції суду встановлення опіки та піклування й призначення опікунів або піклувальників судовим рішенням ставить питання про механізм їх практичного вирішення при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Перш за все, виходячи з вимог процесуального законодавства, питання про призначення опікуна або піклувальника входить до предмета судового розгляду як похідне від головних юридичних фактів, що становлять предмет доказування по цих справах. Повноваження суду в цьому відношенні пов'язані з розглядом питання про призначення опікуна або піклувальника на підставі тих пропозицій та висновків по справі, які зроблені органом опіки та піклування як органу спеціальної компетенції, на якого за законом покладені функції опіки та піклування. Виходячи з процесуальних функцій органів опіки та піклування та їх процесуального статусу в цивільному процесі, підстав та процесуальних форм їх участі (ст. 60 ЦПК України), їх подання про призначення конкретної особи опікуном або піклувальником може міститися в окремому документі або письмовому висновку, який робить представник органу опіки та піклування в судовому засіданні.
Таким чином, виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
Колегія суддів виходить з того, що вирішуючи питання про призначення повнолітній особі опікуна або піклувальника, суд не діє самостійно. Орган опіки та піклування зобов'язаний подати до суду висновок про необхідність встановлення опіки та піклування щодо повнолітньої особи.
Документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є довідки про стан здоров'я майбутнього опікуна, довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку, акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки, довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Отже, орган опіки і піклування, надаючи рекомендацію щодо призначення опікуна недієздатній особі, має перевірити його можливість (побутову та фізичну) виконувати опікунські обов'язки, що й було виконано органом опіки у даній справі.
В той же час, якщо призначення опікуна особі при визнанні її недієздатною є обов'язком суду (за наявності подання на таку особу органу опіки та піклування), то призначення особи опікуном можливе лише за її письмовою згодою, від якої вона завжди вправі відмовитися, подавши до суду відповідну заяву.
За наведених обставин, відмова у призначенні особи опікуном недієздатної особи (за наявності відповідного подання органу опіки та піклування) судом має бути мотивованою з посиланням на відповідні законодавчі та/чи нормативні акти.
Питання щодо встановлення опіки і піклування регулюються Правилами опіки та піклування та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою КМУ від 24.09.2008 № 866.
Згідно з пунктом 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов'язків.
У п. 3.3. вищевказаних Правил визначений перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, це зокрема: довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Крім того, відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
При призначенні опікуна важливо і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка, такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року (справа № 753/1905/22).
Перевіривши висновок, наданий поданням органу опіки та піклування виконавчого комітету Космацької сільської ради №27-2/2025 від 21.02.2025 року про можливість призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що Орган опіки та піклування не з'ясував усі необхідні умови, передбачені статтею 67 ЦК України.
Так, не перевірені питання і не відображені дані про відношення недієздатної особи до кандидатури опікуна. В той же час заявник в суді першої інстанції пояснював, що періодично контролює дії ОСОБА_2 з поміччю фізичної сили, оскільки вона буває агресивною. Колегія суддів зазначає, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, проте без доведення передбачених законом умов воно не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку. Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її згодою (ч.3 ст.63 ЦК України), однак сама по собі згода на виконання таких обов'язків не може бути безумовною підставою для призначення опікуном особи, яка, на думку суду, не повно відповідає вимогам ст.67 ЦК України.
Крім того, орган опіки та піклування не з'ясував характер взаємовідносин між підопічним та кандидатом в опікуни, не приділив жодної уваги питанню можливості проживання недієздатної особи (з врахуванням характеру психічного захворювання) разом із ОСОБА_1 та не дослідженні матеріально-побутові умови проживання. Орган опіки і піклування посилаючись на те, що заявник здійснює догляд конкретизована період такого догляду.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном, суд першої інстанції правильно врахував, що органом опіки та піклування не з'ясовано інформацію щодо сімейного зв'язку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не вказано, з яких саме підстав орган опіки та піклування дійшов висновку, що опікуном слід призначити саме ОСОБА_1 .
Заявник посилався на те, що бути опікуном ОСОБА_4 може тільки він з огляду на приязні відносини, однак не надав таких підтверджень. Враховуючи, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 хворіє з дитинства, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 про встановлення першої групи інвалідності з дитинства, відсутні відомості хто здійснював догляд за хворою. Крім того, як пояснила колегії суддів представник заявника, він не працює, не має доходу, існує на доходи дружини, яка проживає із ним і ОСОБА_2 .. Таке питання теж не з'ясовано органом опіки та піклування.
Згідно з приписами частини 3 статті 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Визначальним при вирішенні питання щодо можливості призначення опікуном є врахування особистих стосунків, можливості виконувати обов'язки опікуна.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок органу опіки та піклування не відповідає вимогам закону, встановленим для вирішення подібних питань, і протилежного заявником суду не доведено. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні цієї частини заяви, виходив саме з таких мотивів.
Доводи апеляційної скарги стосовно вказаних висновків суду не приводять колегію суддів до іншого висновку, оскільки обставини, якими обґрунтована заява апелянта, не дають законних підстав для задоволення заяви про призначення опікуном.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового немає.
Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375, 382-383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Баландіної Юлії Юріївни залишити без задоволення.
Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 травня 2026 року
Судді Є.Є. Мальцева
В.А.Девляшевський
В.М. Луганська