Провадження № 22-ц/803/4229/26 Справа № 185/7685/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
05 травня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 19 січня 2026 року,-
07.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 571424399 від 15 березня 2021 року у розмірі 27 045 грн 25 коп.
25 липня 2025 року надійшла уточнена позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 571424399 від 15 березня 2021 року у загальному розмірі 27 045 грн 25 коп, у тому числі: тіло кредиту - 8250 грн, відсотки - 18 795 грн 25 коп.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 19 січня 2026 року відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
27.01.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 19 січня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що кожна із сторін Договорів факторингу на всіх етапах переходу прав вимоги дотрималася вимог цивільного законодавства та спеціальних норм законодавства про фінансові послуги. Істотні умови договорів факторингу зазначені у тексті договорів та деталізовані у Реєстрах прав вимоги до них, які є їх невід'ємними частинами, що свідчить про належність та законність укладених правочинів.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 27 045,25 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
15 березня 2021 року позичальник ОСОБА_1 уклала з кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір № 571424399 в електронній формі з використанням електронного підпису, стовореного за допомогою одноразового ідентифікатора.
За умовами договору позичальник отримала кредит на суму 8250 грн строком на 30 днів (дисконтний період), протягом якого зобов'язалася сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,65 відсотки від суми кредиту. У разі невиконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту строк повернення кредиту відкладається, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. Проценти за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду становлять 2,30 відсотки в день від суми кредиту.
Зарахування кредитних коштів на картку позичальника підтверджується випискою з карткового рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк».
Первісним кредитором було відступлено право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Таліон плюс» відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього).
05 серпня 2020 року мід ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого неодноразово продовжувався, предметом цього договору є зокрема право вимоги за кредитним договором № 571424399 від 15 березня 2021 року.
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 571424399 від 15 березня 2021 року.
Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Проте до позовної заяви не додано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс», а саме відсутня належним чином завірена копія первинного платіжного документу (платіжної інструкції).
Акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 31 грудня 2021 року, підписаний сторонами договору факторингу № 28/1118-01, яким сторони підтверджують здійснення оплати за відступлення прав вимоги за зазначеним договором, не є первинним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тому цей акт не є належним доказом здійснення господарської операції - оплати за договором факторингу № 28/1118-01.
Таким чином згідно наведеного висновку Верховного Суду, позивачем не надано всіх належних доказів набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 571424399 від 15 березня 2021 року.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» не обґрунтовані належним чином і задоволенню не підлягають.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з вимогами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано всіх належних доказів набуття ним права вимоги до відповідача за кредитним договором № 571424399 від 15 березня 2021 року.
При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 19 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: