Справа №627/1176/25
"06" травня 2026 р. с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Каліберди В.А.,
з участю секретаря судового засідання - Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів
До Краснокутського районного суду Харківської області засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій представник позивача ОСОБА_3 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс у сумі 50000 грн 00 коп, а також стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
23 квітня 2026 року від представника відповідача - адвоката Степаненко О.Г. до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просить визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Поновлення строку обґрунтовує тим, що позовну заяву з додатками відповідач ОСОБА_2 отримала лише 09 квітня 2026 року, оскільки з 10 грудня 2025 року по 09 квітня 2026 року перебувала у Хмельницькій області у доньки, в підтвердження чого надала квитки на потяг, та про існування справи в суді дізналася лише 21 квітня 2026 року, зателефонувавши до суду. Тому, представник відповідача просить визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, прийняти відзив та врахувати при ухваленні рішення по справі, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по справі.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, підтримала раніше подане клопотання про поновлення строку для звернення до суду з відзивом та долучення його до матеріалів цивільної справи. Просить поновити строк, долучити відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в обґрунтування чого зазначила, що позивач згідно розписки передав відповідачу 02 травня 2023 року суму у розмірі 50000 грн, яка є задатком на підтвердження виконання зобов'язання по укладенню договору купівлі-продажу будинку. З цієї дати позивач почав проживати у будинку, при цьому кошти за оренду та комунальні послуги не сплачував. Сторонами було погоджено укладення договору купівлі-продажу після його нотаріального оформлення відповідачкою по справі по довіреності на ім'я ОСОБА_5 . Була обумовлена дата оформлення купівлі-продажу у приватного нотаріуса - 16 жовтня 2024 року, однак позивач у зазначений день не з'явився, жодних доказів поважності причин своєї неявки для оформлення угоди та належного виконання зобов'язання не повідомив. Згодом вказав, що під будинком та городом не має 0,60 га землі, які він мав намір отримати при купівлі домоволодіння. Тому, оскільки саме позивач ухилився від укладення договору купівлі-продажу, переданий ним задаток у розмірі 50000 грн поверненню не підлягає та відповідно до ст.571 ЦК України залишається у сторони, яка його отримала. Тому з вказаних підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні клопотання представника підтримала та прохала його задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти клопотання представника відповідача про поновлення строку для звернення до суду з відзивом та долучення його до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, поданий представником відповідача відзив на позовну заяву, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).
Статтею 278 ЦПК України передбачено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
У даному випадку у системному зв'язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 126 ЦПК України, за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для його подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
За приписами статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справи перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацію саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв'язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 29 вересня 2022 року по справі № 500/1912/22, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
При цьому суд зважає на важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв та доказів по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті.
Виходячи з наведеного, враховуючи пояснення представника відповідача в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку для подання відзиву, суд вважає їх поважними та з метою дотримання основних завдань цивільного судочинства, зокрема змагальності та диспозитивності, вважає можливим поновити відповідачу процесуальний строк для подання відзиву та долучити його до матеріалів цивільної справи.
Керуючись ст. ст.123, 126, 127, 278 ЦПК України, суд -
Поновити представнику відповідача - ОСОБА_4 пропущений процесуальний строк на подання відзиву по цивільній справі №627/1176/25.
Прийняти відзив представника відповідача ОСОБА_4 на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та долучити його до матеріалів цивільної справи №627/1176/25.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам частини третьої-п'ятої ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу строк на подання заперечення протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив, копію якого разом з доданими до нього документами надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) заперечення до суду, в якому викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштіввідкласти до 11 год 00 хв 19 травня 2026 року в залі судових засідань Краснокутського районного суду Харківської області.
В судове засідання викликати осіб, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
СУДДЯ Каліберда В. А.