Справа №197/202/26
провадження №2/197/369/26
Широківський районний суд Дніпропетровської області
(заочне)
01 травня 2026 року
приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гері О.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦБУД» про визнання припиненими трудових відносин,
встановив:
У лютому 2026 року до Широківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦБУД» про визнання припиненими трудових відносин. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 17.11.2014 року за наказом №199 був прийнятий на роботу до підприємства ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» на посаду слюсаря-ремонтника 4 розряду до будівельно-монтажного управління. 01.04.2015 позивача було переведено на посаду бетонника 4 розряду до ремонтно-будівельного управління №1. 17.02.2023 позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України. 16.06.2025 звільнившись з військової служби за станом здоров'я, позивач дізнався, що ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» вже не працює в м. Кривий Ріг, а трудову книжку останній зміг забрати у сусідньому офісі з відсутнім записом про звільнення. 27.11.2025 позивач направив відповідачу заяву про звільнення на підставі ч.1 ст.38 КзПП України рекомендованим листом. Однак, на дату подання позовної заяви трудові відносини між позивачем та відповідачем не припинені, відсутня сплата будь-яких коштів від підприємства та будь-яка комунікація з боку керівництва підприємства, що позбавляє позивача можливості офіційно працевлаштуватися, у зв'язку з чим просить визнати трудові відносини припиненими та зобов'язати ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» зробити запис про звільнення в трудовій книжці.
Провадження у справі відкрито 05.03.2026.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до судового засідання явку свого представника не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, заяв до суду не надавав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Враховуючи повторну неявку відповідача, не надання останнім відзиву та думку позивача, який не заперечував щодо розгляду справи в заочному порядку, судом відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України ухвалено про розгляд справи в заочному порядку за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» з 17.11.2014.
17.02.2023 позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Звільнившись 16.06.2025 з військової служби за станом здоров'я, позивач дізнався, що ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» припинив свою діяльність в м. Кривий Ріг. Отримавши трудову книжку позивач довідався, що запис про звільнення відсутній.
27.11.2025 позивач направив відповідачу заяву про звільнення на підставі ч.1 ст. 38 КзПП України рекомендованим листом. Однак, на дату подання позовної заяви трудові відносини між позивачем та відповідачем не припинені, відсутня сплата будь-яких коштів від підприємства та будь-яка комунікація з боку керівництва підприємства, що позбавляє позивача можливості офіційно працевлаштуватися, у зв'язку з чим просить визнати трудові відносини припиненими та зобов'язати ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» зробити запис про звільнення в трудовій книжці.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , копію супровідного листа щодо звільнення за власним бажанням, копію заяви про звільнення з роботи від 14.11.2025 року.
Таким чином, позивач не може у встановленому законом порядку припинити трудові відносини з відповідачем, а тому наявні усі підстави визнання припиненими трудові відносини між сторонами у судовому порядку.
Відповідно до норм ст.46 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 (ратифікована Україною 14.09.2006).
Так, ст.1 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов'язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов'язків досягнення та, підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.
Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов'язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов'язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов'язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.
У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:
- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);
- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38.39 КЗпП України);
- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України);
- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст.36, ст.45КЗпП України та ін.).
Таким чином, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.
Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).
За ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відповідно до п.2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Отже, чинне трудове законодавство передбачає можливість звільнення працівника за його ініціативою. При цьому, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник та внести відповідні записи до трудової книжки працівника.
Позивач, який бажає звільнитися з ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД», не може цього зробити через фактичну відсутність будь-яких засобів зв'язку з його керівництвом, тобто позивач позбавлений можливості розірвати трудові відносини з відповідачем у спосіб, передбачений КЗпП України.
Враховуючи викладене, права позивача підлягають захисту шляхом визнання трудових відносин з відповідачем припиненими за рішенням суду.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1 та 2 ст.5 ЦПК України), про це йдеться в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі №377/169/20.
У постанові від 19 вересня 2019 року у справі №233/2529/18 Верховний Суд, встановивши, що відповідач ні після отримання заяви позивача про розірвання трудового договору, ні після відкриття провадження у справі, не вчинив жодних дій спрямованих на розірвання трудового договору, дійшов висновку, що відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України та виходячи з того, що пред'явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і відповідачем, ефективним і таким, що не суперечить закону буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Викладене свідчить, що за обставин, коли працівник позбавлений можливості розірвати трудовий договір з роботодавцем у порядку, передбаченому КЗпП України, то ефективним способом захисту порушеного права працівника буде ухвалення судом рішення про визнання трудових відносин між сторонами припиненими.
Отже, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та трудові відносини між позивачем та відповідачем мають бути визнані припиненими.
На підставі ст.46 Конституції України, ст.ст.36, 38 КЗпП України, ст.ст.15, 16 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦБУД» про припинення трудових правовідносин - задовольнити.
Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦБУД» (місцезнаходження: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Острівна, 2, код ЄДРПОУ: 32098010) з 14.11.2025 року у зв'язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦБУД» (місцезнаходження: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Острівна, 2, код ЄДРПОУ: 32098010) зробити запис до трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , про звільнення з 14.11.2025 року із зазначенням дати звільнення та наказу, на підставі якого було здійснено звільнення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 06.05.2026 року.
С у д д я: О.Г. Геря