Справа № 216/3458/26
провадження 2-а/216/50/26
про залишення позовної заяви без руху
01 травня 2026 року місто Кривий Ріг
Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Чирський Г.М., дослідивши матеріали позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування судом тимчасового обмеження особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації,-
До суду надійшла вищевказана позовна заява.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено в провадження судді Чирського Г.М.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву, приходжу до висновку, що таку слід залишити без руху з огляду на таке.
Загальні вимоги до позовної заяви встановлені статтями 160-161 КАС України, спеціальні вимоги встановлені статтею 283-2 КАС України.
В силу дії ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Відповідно до ч. 1 ст. 283-2 КАС України у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов'язку (обов'язків) військовозобов'язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
За вимогами ч. 2 ст. 283-2 КАС України позов подається до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня виникнення підстав, що дають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки право на пред'явлення позовних вимог відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинен містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається позов;
2) повне найменування позивача, його місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) відповідача, його місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
4) зміст вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
5) перелік документів та інших доказів, що додаються до позову;
6) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;
7) підпис уповноваженої особи позивача та докази на підтвердження її повноважень;
8) докази надсилання копії позову та копій доданих документів відповідачу з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Разом з тим, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження повноважень підпису уповноваженої особи позивача.
Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Як вбачається з вищезгаданих норм, чинне законодавство передбачає дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).
Згідно з п.1 ч.1 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 вищезазначеної статті довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 9901/39/20, з урахуванням положень статті 55 КАС України, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Відповідно до положень ч.8 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України. Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 8 ст. 1 Закону). Так, згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі - Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя (п.7 Положення).
Відповідно до абзацу 15 пункту 13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 року, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя забезпечує в установленому порядку самопредставництво територіального центру комплектування та соціальної підтримки через осіб, уповноважених діяти від його імені, а також забезпечує представництво інтересів територіального центру комплектування та соціальної підтримки через представників у судах та інших органах.
У відповідності до положень абз.4 п.15 вищезгаданого Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний звертатися до суду із позовною заявою про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації стосовно громадян України, які не виконали вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки
Саме керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя наділений повноваженням затверджувати положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, визначає функціональні (посадові) обов'язки підлеглих йому керівників районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також військовослужбовців, державних службовців і працівників підпорядкованого територіального центру комплектування та соціальної підтримки (абз.4 п.13 Положення).
Як вбачається з абз.16 п.13 вищезгаданого Положення, керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки безпосередньо підпорядковується керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя та є прямим начальником для особового складу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Окрім того, відповідно до пункту 7 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства, в той же час районні ж територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Отже, суд доходить висновку, що керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, без визначення йому таких функціональних (посадових) обов'язків у відповідному положенні, не має права діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, так само як і його довірена особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували, що Оселедчик П. може здійснювати самопредставництво суб'єкта владних повноважень відповідно до частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі наказу, положення, посадової інструкції тощо.
Таким чином, до позовної заяви не додано документів на підтвердження повноважень особи, що підписала позов.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, сплачується судовий збір, що становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подано заяву до суду, що наразі становить 3 328 грн.
Стаття 8 КАС України передбачає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У рішенні Конституційного Суду України №11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Сплата судового збору за подання позовної заяви відповідно до положень п.6, п.7 ч.5 ст. 44, ч. 3 ст. 161 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовною заявою.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» відсутні пільги ТЦК та СП щодо сплати судового збору ні за суб'єктною ознакою позивача, ні за категорією спору (предметом позову).
Позивачем до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, позивачу необхідно надати суду доказ про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у сумі 3328,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 283-2 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд залишає позов без руху та надає позивачу строк, але не більше ніж 10 днів, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення позовної заяви та доданих до неї документів. Повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення недоліків.
Відповідно до ч.1, ч.3 та ч.5 ст. 169, КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 94, 123, 161, 169, 196, 283-2 КАС України, суддя,
Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування судом тимчасового обмеження особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Г.М.Чирський