Справа № 216/6934/25
провадження 2/216/933/26
іменем України
06 квітня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Таганської Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на строні позивача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,
01 вересня 2025 року ОСОБА_1 (далі Позивачка) звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову і до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення 23-х років.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивачка посилається на те, що спільна донька сторін навчається у Комунальному закладі «Криворізький фаховий медичний коледж» ДОР. Наразі донька проживає разом з позивачем. Відповідач як батько ухиляється від надання матеріальної допомоги на навчання.
Ухвалою від 02 лютого 2026 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрив провадження у справі № 216/6934/25, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, та залучив третіх осіб.
03 березня 2026 року позивачкою та третьою особою подано заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання 03 березня 2026 року та 06 квітня 2026 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем проживання відповідача, які були повернути органом поштового зв'язку без вручення адресату.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась ОСОБА_3 матір'ю якого є Позивачка, а батьком Відповідач, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження, актовий запис № 575, серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки № 203 від 27.08.2025 р. КЗ «Криворізький фаховий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_3 , дійсно є студенткою вказаного закладу, форма навчання денна, вступила до коледжу 01 вересня 2023 року, очікувана дата закінчення навчання 30.06.2026 р..
Згідно з доводами позивача, не спростованими відповідачем, останній необхідної матеріальної допомоги на навчання не надає.
У зв'язку з цим, позивачка звернулася до суду з даним позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, посилаючись на приписи ст. ст. 182, 199, 200 Сімейного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів визначені у ст. 183 СК України, згідно з якою при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, положеннями ч. 2 ст.182СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У даній справі судом установлено, що ОСОБА_3 , яка є донькою сторін, не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює. Навчання на денній формі позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.
Вирішуючи даний спір та визначаючи розмір аліментів суд враховує обставини, передбачені статтею 182 СК України, а також те, що повнолітня донька , яка не досягла 23 років, проживає разом з Позивачкою та знаходиться на її утриманні, навчається. При цьому, батько матеріальної допомоги добровільно не надає, а мати не має можливості самостійно нести витрати на утримання доньки.
З наведеного вбачається існування потреби ОСОБА_3 у матеріальній допомозі від відповідача.
Доказів того, що Відповідач є непрацездатним, або що йому заборонено працювати, останній суду не представив, оскільки відзиву на позов із викладенням своїх заперечень щодо вказаної обставини Позивачкою до суду не подав, відтак, суд вважає, що він як батько не позбавлений можливості матеріально забезпечувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, тобто може надавати допомогу на її його утримання.
Крім того, доказів того, що Відповідач приймає участь в утриманні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відповідачем суду не представлено.
Доказів на підтвердження існування обставини, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти на період навчання ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_3 на даний час є студентом денної форми навчання, самостійного заробітку не має, його мати не має можливості самостійно нести витрати на утримання доньки, а Відповідач знаходиться у працездатному віці і має змогу утримувати свою повнолітню доньку до закінчення ним навчання, оскільки вона потребує матеріальної допомоги.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями частин 1 та 3 статті 83Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України).
Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 83Цивільного процесуального кодексу України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Законом не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітню дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
З урахуванням наведеного, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти, враховуючи обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей на період навчання, а також керуючись принципом розумності та справедливості, розмір аліментів на утримання повнолітню доньку, яка продовжує навчання, визначається судом у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), що буде стягуватися з відповідача до закінчення ОСОБА_3 навчання, але небільше як до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Згідно з ч. 1 ст. 191, 201 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на строні позивача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову 01 вересня 2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.
3. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, в межах суми платежу за один місяць.
4. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовій збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
6. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
7. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
8. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
9. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
10. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці позивача: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Рішення складено 06 квітня 2026 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО