Справа № 214/4430/26
2-а/214/67/26
про залишення позовної заяви без руху
05 травня 2026 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Гринь Н.Г., дослідивши матеріали адміністративної справи №214/4430/26 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про про встановлення тимчасового обмеження громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, -
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 справу передано на розгляд судді Гриню Н.Г.
Згідно з положеннями статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1 статті 283-2 КАС України у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов'язку (обов'язків) військовозобов'язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статі 171 КАС України суд відкриває провадження у справі за заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі з'ясовано, що заява не відповідає вимогам статті 161 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем до позову не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Проте, в позовній заяви позивачем зазначено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок державного бюджету. Станом на дату подання позову бюджетні асигнування за кодом видатків на сплату судового збору тимчасово відсутні.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір»( Закон №3674-VІ).
Відповідно до ч. 1 с. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір»( Закон №3674-VІ).
Відповідно до ч. 1 с. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
За правовою позицією Верховного Суду в ухвалі від 01.06.2023 у справі №520/23674/21, від 21.02.2024 у справі №420/12847/23, від 17.04.2024 у справі №560/15783/23 позивач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З огляду на наведене суд вважає, що заява про відстрочення сплати судового збору, за подання позову до ухвалення судового рішення у справі задоволенню не підлягає.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Підпункт 1 п.3 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» встановлює сплату судового збору за подання до адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», становить 3328,00 грн.
Отже, позивачу слід надати суду доказ про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у сумі 3328,00 грн.
До того ж, позивачем не викладено обставин та не зазначено доказів, які підтверджують, що, крім невиконання під час мобілізації обов'язків, передбачених ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, оскільки до позову додано тільки протокол, складений щодо ОСОБА_1 , разом з цим відсутня відповідна постанова в справі про адміністративне правопорушення, якою встановлено факт вчинення відповідачем вказаного вище адміністративного правопорушення;
Крім того, відсутні відомості про наявність у відповідача посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Відповідно до ч.3 ст.283-2 КАС України, у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд залишає позов без руху та надає позивачу строк, але не більше ніж 10 днів, для усунення недоліків.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення позовної заяви та доданих до неї документів.
Повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення недоліків.
Отже, оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст.283-2 КАС України, її необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.241, 243, 248, 283-2, 294 КАС України, суддя,
Адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Г. Гринь