Справа № 742/2136/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/179/26
Категорія - санкція Доповідач ОСОБА_2
05 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 квітня 2026 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до 14 червня 2026 року включно, однак не більш ніж до проведення підготовчого судового засідання, без визначення розміру застави.
Слідчий суддя вказав, що передбачені ст. 177 КПК України ризики продовжують існувати, до спливу строку тримання ОСОБА_8 під вартою дане кримінальне провадження не завершено з об'єктивних причин, відсутні підстави для заміни останньому раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який, а тому строк тримання під вартою підозрюваному необхідно продовжити.
Не погодившись із рішенням суду, підозрюваний ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову, якою призначити запобіжний захід у виді домашнього арешту. Послався на необґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Вказав, що наведені слідчим в клопотанні ризики мають формальний характер та базуються виключно на припущеннях, та не підтвердженими належними доказами.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Прилуцького РВП ГУНП України в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 30.06.2025 за №42025272210000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
17 жовтня 2025 року, о 13 год. 15 хв., ОСОБА_8 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Згідно повідомлення про підозру від 18.10.2025 ОСОБА_8 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин у особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, а 10.04.2026 йому повідомлено про зміну попередньої підозри за ч.3 ст. 307 КК України, а саме вказано про вчинення вище перелічених дій у складі організованої групи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що попри наявність спільних рис поняття «підозра» і «обвинувачення», не є тотожними та є різними етапами досудового розслідування з притаманним лише їм специфічним комплексом гарантій прав та обов'язків і порядком здійснення процесуальних дій (постанова ОП ВС від 15 січня 2024 року у справі № 683/694/20).
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Разом з цим, підозра у кримінальному процесі це лише офіційне припущення слідчого або прокурора про причетність особи до вчинення злочину, що ґрунтується на певних зібраних доказах.
Обґрунтованість підозри - це наявність фактичних даних та доказів, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Це базовий стандарт доказування на початкових етапах досудового розслідування, який є менш суворим ніж стандарт доказування обґрунтованості обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Тобто на стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
З матеріалів клопотання випливає, що повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України базується на перевірці та оцінці слідчим зібраних ним на даній стадії кримінального провадження доказів причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а отже твердження апелянта про необґрунтованість підозри є безпідставним.
На підставі ухвали слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду від 19.10.2025, відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 15 грудня 2025 року, який в подальшому ухвалою слідчого судді було продовжено до 18.04.2026.
Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.03.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, тобто до 18.04.2026.
14.04.2026 завершено досудове розслідування, а матеріали досудового розслідування відкрито стороні захисту для ознайомлення.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Зі змісту ст. 183 КПК України убачається, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовженим слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею враховано, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, та зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує у разі його визнання винуватим, може переховуватися від органів досудового слідства і суду; незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Вищевказаним ризикам сприяє запроваджений в державі військовий стан через збройну агресію РФ по відношенню до України, наслідком чого є недостатня контрольованість частини держаного кордону,зокрема й за місцем проживання підозрюваного.
Також слідчим суддею враховано відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема те, що в силу ст. 89 КК України він раніше не судимий, вік, відсутність сталих соціальних зв'язків, матеріальний стан, відсутність негативних характеризуючи відомостей, та зроблено висновок, що дані відомості не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. З огляду на це наявність або відсутність певних процесуальних ризиків оцінюється судом з точки зору достатньої ймовірності настання негативних процесуальних наслідків, а не безумовного їх настання в майбутньому.
Слідчий суддя надав належну оцінку обставинам, що свідчать про наявність певних процесуальних ризиків та можливість настання негативних наслідків для інтересів кримінального провадження.
Отже, посилання апелянта в апеляційній скарзі на необґрунтованість ризиків, вказаних у клопотанні слідчого та на відсутність доказів, які обґрунтовують обрання запобіжного заходу та подальше тримання його під вартою є безпідставним та відповідно не може мати наслідком скасування ухвали суду.
На час апеляційного розгляду наведені в ухвалі слідчого судді ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного не зникли та не зменшились, з урахуванням обсягу підозри та тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень.
За змістом ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, серед іншого, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відтак, виходячи з конкретних обставин інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та його особи, слідчим суддею, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, обґрунтовано був не визначений розмір застави.
Всім іншим обставинам, на які посилається апелянт, слідчим суддею місцевого суду надана правильна оцінка, з якою погоджується і колегія суддів.
Відтак, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 квітня 2026 року щодо нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4