Номер провадження: 11-кп/819/378/26
Номер справи місцевого суду: 766/8552/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
04 травня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 березня 2026 року, в кримінальному провадженні №12024230000001537 від 03 вересня 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Херсон, Херсонської області, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, незаміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, -
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора т0а обвинуваченій ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою на 60 діб, до 22 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачена ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 24 березня 2026 року скасувати та обрати їй запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт або визначити розмір застави.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачена зазначила, що суд першої інстанції не навів достатніх та обґрунтованих підстав для подальшого тримання її під вартою, а ризики, передбачені ст.177 КПК України, недоведені та є припущеннями.
Також вказує на те, що суд першої інстанції формально послався на наявність ризиків, однак не наведено жодного конкретного факту, що вона має намір переховуватись, відсутні докази можливого впливу на свідків, не доведено ризик вчинення нового кримінального правопорушення, не обґрунтовано можливість знищення чи спотворення доказів. Ухвала містить лише загальні формулювання без належної доказової бази. Не враховано стадію судового розгляду.
В обґрунтування своїх доводів обвинувачена також зазначає, що порушено принцип винятковості тримання під вартою та вказує на надмірну тривалість тримання під вартою.
Звертає увагу, що вона має постійне місце проживання, перебуває дев'ять років у цивільному шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2010 та 2019 року народження. Молодший син має вади розвитку - аутизм, та потребує особливого догляду та постійної присутності матері. Понад 15 років здійснювала діяльність вдома, а саме надавала перукарські та манікюрні послуги, займалася шиттям та ремонтом одягу, має дві середньо-спеціальні освіти, отримує допомогу від держави для малозабезпечених сімей, раніше не судима, не ухилялась від суду та готова виконувати всі покладені обов'язки.
Позиції сторін.
Обвинувачена ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу, просила ухвалу суду скасувати та змінити їй запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт у зв'язку з наявністю на утриманні двох дітей, один з яких через хворобу потребує постійної присутності матері.
Захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу обвинуваченої, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та застосувати стосовно обвинуваченої більш м'який запобіжний захід.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.
В судових дебатах сторони залишились на своїх позиціях.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати чи доведено стороною обвинувачення обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Таким чином, суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Окрім цього суд має врахувати у сукупності також інші відомості, зокрема про тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, а також соціальні зв'язки, відомості, що характеризують особу обвинуваченого.
Лише за результатами аналізу всіх перелічених факторів суд може прийти до висновку щодо необхідності продовження стосовно обвинуваченого раніше обраного запобіжного заходу чи щодо недоцільності цього.
На переконання суду апеляційної інстанції, попри доводи апеляційної скарги обвинуваченої, суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог законодавства.
Так, матеріали провадження свідчать, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження №12024230000001537 від 03 вересня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинені повторно.
В ході судового розгляду у даному кримінальному провадженні прокурор звернувся до суду із клопотанням в якому просив продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів.
Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, при цьому на даному етапі кримінального провадження продовжують існувати ризики, що передбачені ст.177 КПК України, зокрема ризик переховування ОСОБА_8 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності чи ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Заявлені ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 не зменшилися.
Запобігти вказаним ризикам, на думку сторони обвинувачення, можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, адже інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, розглянувши вказане клопотання, суд першої інстанції встановив подальше існування ризику переховування обвинуваченої від суду та можливості обвинуваченої вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки лише шляхом застосування найсуворішого запобіжного заходу можливо запобігти наведеним ризикам.
Перевіривши зазначене судове рішення у відповідності із доводами апеляційної скарги обвинуваченої, суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже вони в повній мірі ґрунтуються на відомостях, що наявні в матеріалах провадження, які ретельно перевірені місцевим судом.
Зокрема, суд першої інстанції надав належну оцінку, як відомостям про тяжкість та характер інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення в контексті застосування запобіжного заходу, так і питанню існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченої.
Доводи обвинуваченої про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про формальність прийнятого рішення, на думку суду апеляційної інстанції є непереконливими, адже відомості, що наявні в матеріалах провадження підтверджують подальше існування встановлених ризиків.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що місцевий суд зважив, як на відомості про особу обвинуваченої, так і обставини кримінального провадження, зокрема тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , а також суспільну небезпечність інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин (ч.3 ст.307 КК України - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинені повторно), за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
При цьому колегія суддів зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.
Обґрунтованість підозри щодо причетності ОСОБА_8 до вчинення вказаного кримінального правопорушення була перевірена слідчим суддею під час досудового розслідування. Зокрема ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.03.2025 року стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.
Водночас на даний час в суді першої інстанції триває судовий розгляд, предметом якого є питання доведеності обвинувачення стосовно вчинення ОСОБА_8 інкримінованого їй злочину.
Таким чином, з огляду на стадію кримінального провадження, а саме судовий розгляд який триває, апеляційний суд в рамках перегляду ухвали про продовження дії запобіжного заходу, не вправі надавати оцінку обґрунтованості висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону буде надана лише за наслідками судового розгляду справи в суді 1-ої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто, в даному випадку, суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Як видно із ухвали, що оскаржується, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_8 суд виходив із того, що ризики, які стали підставою для застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої такі висновки суду не спростовують.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй злочину, може вдатися до відповідних дій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції врахував не тільки тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, але і відомості про особу обвинуваченої, зокрема те, що остання має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше є не судимою, має постійне місце проживання.
Водночас, як вірно вказав суд першої інстанції такі відомості про особу обвинуваченої, у даному випадку з огляду на характер кримінального правопорушення в якому вона обвинувачується, самі по собі не спростовують існування встановлених ризиків.
На переконання суду апеляційної інстанції, сукупність наведених обставин в повній мірі підтверджує існування ризику переховування обвинуваченої від суду, адже попри наявність у обвинуваченої місця проживання та соціальних зв'язків, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, наявний ризик того, що вона може вдатися до переховування і на даному етапі провадження він не зменшився.
Посилання обвинуваченої на наявність у неї постійного місця проживання та двох неповнолітніх дітей на її утриманні апеляційний суд хоч і приймає до уваги, проте вказані обставини не є такими, що в повній мірі нівелюють встановлений судом першої інстанції ризик. Твердження обвинуваченої про наявність у її дитини захворювання внаслідок якого вона потребує постійної присутності матері, будь-якими належними доказами не підтверджено.
Існування ризику вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення, також підтверджується рядом обставин.
Відповідно до матеріалів провадження обвинувачена офіційно не працевлаштована, обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні і перевезенні з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах. Крім того, суд першої інстанції в контексті ст.178 КПК України вірно зважив на те, що стосовно ОСОБА_8 наявне інше кримінальне провадження за ч.2 ст.307 КК України, що перебуває на розгляді суду.
Посилання обвинуваченої на те, що вона понад 15 років здійснювала діяльність вдома, тобто має джерело доходів від надання послуг з манікюру та перукарських послуг, з шиття одягу, також не спростовує висновки суду стосовно існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 інкриміновано зберігання придбання, зберігання та перевезення з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, зокрема розфасованих у згортки, що може свідчити про її причетність до збуту психотропних речовин.
Враховуючи вищевикладене, існування наведених встановлених судом першої інстанції ризиків виправдовує необхідність подальшого застосування до обвинуваченої запобіжного заходу з метою забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Виходячи із тяжкості інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, його характеру (що пов'язаний із розповсюдженням психотропних речовин) встановлених ризиків, а також відомостей, що наявні в матеріалах справи, зокрема особи обвинуваченої, запобіжні заходи у виді домашнього арешту, застави, особистого зобов'язання у даному випадку не зможуть запобігти встановленим ризикам, оскільки в даному випадку це можливо лише шляхом постійного контролю за поведінкою обвинуваченої.
Твердження обвинуваченої щодо можливості застосування стосовно неї запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей, ОСОБА_8 інкриміновано вчинення особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, зокрема за місцем проживання. Таким чином, запобіжний захід у виді домашнього арешту не здатен в повній мірі нівелювати ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з'ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказаний висновок ґрунтується не тільки на тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у скоєнні інкримінованого злочину, та суспільній небезпечності інкримінованого злочину, а і сукупності даних про особу обвинуваченої, передбачених ст. 178 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 березня 2026 року, стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4