Провадження №2/748/1136/26
Єдиний унікальний № 748/4073/25
06 травня 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Костюкової Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Самбур Д.О..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача - Пархоменко Марія Анатоліївна, яка діє на підставі довіреності №2705/25-12 від 27.05.2025 та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 15.12.2025 в системі «Електронний суд», звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №30.01.2025-100001529 від 30.01.2025 у розмірі 26560 грн. та понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що, 30.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №30.01.2025-100001529, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн, строком на 217 дні, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом за процентною ставкою «Стандарт/Економ». Комісія, пов'язана з наданням кредиту складає 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн, нараховується кредитором і обліковується в день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 720 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, нараховується кредитором в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка: 120 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Позивачем зобов'язання за договором виконано в повному обсязі і відповідно до квитанції про перерахунок коштів від 30.01.2025 року надано позичальнику кредит в розмірі 8000 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 26560 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту у розмірі 8000 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 12400 грн, комісія за надання кредиту 720 грн, комісія за обслуговування кредиту 1440 грн, неустойка 4000 грн, чим порушуються права та інтереси позивача та що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2026 року позов було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №30.01.2025-100001529 від 30.01.2025 у розмірі 22560 (двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн, яка складається з 8000 грн. - основний борг, 12400 грн - проценти, 720 грн - комісія за надання кредиту, 1440 грн - комісія за обслуговування кредиту. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2026 заочне рішення суду від 06 лютого 2026 року було скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
05.05.2026 в системі «Електронний суд», представником відповідача - адвокатом Пащуком Артемом Ігоровичем, який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВС №1426729 від 08.01.2026 та в інтересах ОСОБА_1 , з яких слідує, що ОСОБА_1 визнає позовні вимоги частково та просить суд звернути увагу на те, що він є військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.02.2022 року, копією військового квитка та довідкою по формі ОК5 з якої вбачається, що з 11.01.2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 і відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», звільнений від сплати відсотків за вказаним вище кредитним договором. З огляду на вище наведене, просив частково задовольнити позовну заяву, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором та судовий збір відповідно до норм ЦПК України в розмірі пропорційному задоволеним позовним вимогам, а розгляд справи проводити у їх відсутності. (а.с.93-102)
Представник позивача в судове засідання не з'явився, повістка отримана стороною позивача через систему "Електронний суд", підтвердженням чого є довідки про доставку повісток в електронний кабінет позивача та представника, про причини неявки суд не повідомлений ( а.с 92-92а)
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
30.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №30.01.2025-100001529, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (E576), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону НОМЕР_3 . (а.с.19-24)
Позичальником, ОСОБА_1 , під час укладення кредитного договору 30.01.2025 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи Bank ID Національного банку України, про що свідчить Інформація отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача. (а.с.31)
Відповідно до Заявки до кредитного договору, яка є невід'ємною його частиною, сторони погодили, що сума кредиту 8000 грн; строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, та її розрахунок: 0,84% (денна процентна ставка) = (14560/8000)/217х100%; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, нараховується кредитором в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; неустойка: 120 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання; дата повернення кредиту 03.09.2025 року; спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ. (а.с.22-23)
30.01.2025 об 14:26 позичальником прийнято пропозицію (акцепт) кредитного договору №30.01.2025-100001529, погоджено умови надання кредиту з графіком платежів, з зазначенням реквізитів належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5169-36XX-XXXX-9422, ця частина кредитного договору також підписана ОСОБА_1 , одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е576. (а.с.23-24)
Крім того, одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е576 ОСОБА_1 підписано інформаційне повідомлення позичальника, ОСОБА_1 , в якому останній підтвердив достовірність своїх персональних даних. (а.с.24 - зворотна сторона - 25)
Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024. (а.с.26-30)
Як свідчить лист №98-2611 від 26.11.2025 ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором №30.01.2025-100001529 виконав та надав 30.01.2025 об 14:27:11 відповідачу кредитні кошти у розмірі 8000 грн. на платіжну карту клієнта НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua 638849504 (а.с.12).
ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними, а також комісії, відповідно до умов Договору, але в процесі користування кредитними коштами останній у порушення умов Договору не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
Відповідно до Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №30.01.2025-100001529 від 30.01.2025, підготовленої ТОВ «Споживчий цент», заборгованість відповідача, нарахована за період з дати укладення договору 30.01.2025 по встановлену договором дату повернення кредиту 03.09.2025, склала у загальному розмірі 26560 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн., по процентам в розмірі 12400 грн., комісії за надання кредиту 720 грн., комісії за обслуговування кредиту 1440 грн, та неустойці 4000 грн (а.с.13).
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем, ТОВ «Споживчий центр», та відповідачем, ОСОБА_1 , є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст.11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст.12 цього Закону).
У п.6 ст.3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Суд вважає, що під час укладення кредитного договору №30.01.2025-100001529 від 30.01.2025 сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту.
Такий договір, укладений у формі електронного документа, підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Е576), а відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Доказів розірвання або визнання недійсним кредитного договору №30.01.2025-100001529 від 30.01.2025 в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв'язку із чим у ОСОБА_1 утворилася заборгованість.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а саме, кредитний договір, оформлений та підписаний його сторонами в установленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором коштів (зокрема, квитанція про перерахунок коштів).
Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, суд вважає за необхідне зазначити наступне
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15, від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц, від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18, від 24 лютого 2022 року у справі №591/4698/20, від 12 травня 2022 року у справі №336/512/18, від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21.
Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, зокрема: копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.02.2022 року, копії військового квитка серії НОМЕР_5 від 11.12.2019 та довідки в/ч НОМЕР_2 від 11.02.2026 №243 (форма 5), ОСОБА_1 з 01.12.2020 прийнятий на військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_6 , з 12.02.2022 має право на пільги як учасник бойових дій, та з 11.01.2025 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . (а.с.67-70, 100,102)
Положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов'язаннями, а поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.
Згідно з пункту 12 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім'ї права на пільги не втрачають.
З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 як військовослужбовець, підлягає звільненню від сплати заборгованості за відсотками за кредитним договором №30.01.2025-100001529 від 30.01.2025 року.
Щодо стягнення з відповідача неустойки у сумі 4000 грн, за суд уважає за необхідне зазначити наступне.
У Постанові КЦС ВС від 21.01.2025 №751/3052/23 вказав, щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18)).
Так, згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на день розгляду справи воєнного стану в Україні не скасовано та не припинено.
Враховуючи, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, вона підлягає списанню кредитодавцем, а тому підстави для її стягнення відсутні.
Щодо стягнення комісії суд зазначає, що комісія не за своєю природою не є штрафною санкцією та відсотками за користуванння кредитними коштами, а тому пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в даному випадку не підлягає застосуванню. Розмір комісії був погоджений стронами під час укладення договору, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач допустив порушення умов договору №30.01.2025-100001529 від 30.01.2025, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 720 грн, та заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 1440 грн, що у загальному розмірі становить 10160 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення частково, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 926,64 грн. на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 10160 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 26560 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №30.01.2025-100001529 від 30.01.2025 у розмірі 10160 (десять тисяч сто шістдесят) грн, яка складається з 8000 грн. - основний борг, 720 грн - комісія за надання кредиту, 1440 грн - комісія за обслуговування кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 926,64 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В.Костюкова