Справа № 607/1570/26Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Провадження № 33/817/216/26 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
06 травня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.
Згідно із постановою суду, водій ОСОБА_1 17 січня 2026 року о 00-02 год. в м. Тернополі по вул. Коперника,3, керував транспортним засобом марки «Mitsubishi ASX» номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 7510 OIML» №ARLM-0300 (повірка дійсна до 17.06.2026), що підтверджується тестом №899 від 17.01.2026 із результатом 0,47 проміллє. Із результатом огляду ОСОБА_1 не згідний, проте, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у КНМ «ТОМЦСНЗ» ТОР з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовує вимоги тим, що він не керував транспортним засобом, водієм автомобіля був ОСОБА_2 , покази якого суд першої інстанції необгунтовано відхилив як неспроможні, неправдиві.
В зв'язку з тим що долучений поліцейськими до матеріалів справи відеозапис не є безперервним, адже не фіксує початку розмови від моменту зупинки, а лише починається з продування ОСОБА_1 газоаналізатора вважає його недопустимим доказом.
Зазначає, що не відмовлявся проїхати в заклад охорони здоров'я, натомість просив працівників поліції надати час, щоб поспілкуватися з адвокатом, проте вони безпідставно оцінили його дії як ухилення від проведення огляду.
Також відзначає, що ознаки алкогольного сп'яніння у нього були відсутні оскільки мова, поведінка та рухи були чіткими та адекватними, а оскільки закон пов'язує відповідальність за відмову від проходження огляду водієм на стан сп'яніння лише при наявності явних ознак алкогольного сп'яніння, вважає що у поліцейських не було визначених законом підстав для проведення огляду, у зв'язку з чим його результати є недійсними.
Звертає увагу на недопустимість доказів, а саме рапорту поліцейського, який не може слугувати однозначним доказом в підтвердження факту керування ним автомобілем оскільки є внутрішнім документом поліції.
Зазначає про те що йому не було вручено письмове направлення на проведення огляду в медичному закладі, у зв'язку з чим вважає що поліцейський мав права складати протокол.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляцію з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції, обґрунтував даними, які містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення від 17.01.2026 серії ЕПР1 №568579, згідно з якимводій ОСОБА_1 17 січня 2026 року о 00-02 год. в м. Тернополі по вул. Коперника,3, керував транспортним засобом марки «Mitsubishi ASX» номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 7510 OIML» №ARLM-0300 (повірка дійсна до 17.06.2026), що підтверджується тестом №899 від 17.01.2026 із результатом 0,47 проміллє. Із результатом огляду ОСОБА_1 не згідний, проте, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у КНМ «ТОМЦСНЗ» ТОР з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. ;
- відеозаписом із камер відеореєстраторів автомобіля поліцейських №472554, на яких зафіксовано, що автомобіль марки «Mitsubishi ASX» рухається по вул. Коперника в м. Тернополі в комендантську годину і його зупинку здійснює патрульна поліція шляхом застосування проблискових маячків. Автомобіль «Mitsubishi ASX» зупиняється біля правого краю дороги, патрульний автомобіль відразу зупиняється поруч із ним зі сторони водія та при огляді салону автомобіля «Mitsubishi ASX» поліцейські чітко бачили і встановили хто здійснював керування даним автомобілем і перебував на місці водія, яким в подальшому виявився гр. ОСОБА_1 . При спілкуванні із водієм ОСОБА_1 та перевірки документів поліцейським виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, які озвучені водієві та водій ОСОБА_1 у салоні патрульного автомобіля пройшов огляд на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 7510 OIML» із результатом 0,47 проміллє. Із таким результатом ОСОБА_1 частково був не згідний. На пропозицію поліцейського пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі ОСОБА_1 чіткої відповіді не надав, присів на водійське місце у салон свого автомобіля та постійно із кимось розмовляв та повідомляв поліцейським, що йому потрібно порадитися із адвокатом та продовжував сидіти у салоні свого автомобіля. Поліцейські неодноразово пропонували і запитували водія, чи буде він їхати в медичний заклад для проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, на що водій відмовився. Також на відеозаписі чітко зафіксовано проведення процедури огляду водія при встановленні поліцейським ознак алкогольного сп'яніння, роз'ясненя йому прав та обов'язків, і оформлення адміністративних матеріалів. Водій ОСОБА_1 не повідомляв поліцейським, що він не здійснював керування автомобілем, а інша особа, яка сиділа на пасажирському місці та не відмовився від проходження огляду в медичному закладі із тих підстав, що він не керував автомобілем, а факт керування ОСОБА_1 автомобілем та його перебування на водійському місці встановлений поліцейськими відразу після зупинки;
- направленні на огляд водія на визначення стану сп'яніння від 17.01.2026 із зазначенням ознак такого сп'яніння, результату Алкотесту 0,47 проміллє, проте огляд не проводився через відмову водія;
- свідоцтві про повірку технічного засобу вимірювальної техніки «Alcotest 7510 OIML» №ARLM-0300 від 17.06.2025, чинного до 17.06.2026;
- тесті від 17.01.2026 за результатом продуття ОСОБА_1 технічного приладу «Alcotest 7510 OIML», показник алкоголю якого показав 0,47 проміллє та Актом огляду водія на стан від 17.01.2026 із результатом 0,47 проміллє, який не підписаний ОСОБА_1 . Вказаний показник якраз і засвідчує наявність у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, які були виявлені поліцейським та для підтвердження чого ОСОБА_1 проходив огляд на місці зупинки, проте був не згідний із результатом;
- рапорті інспектора поліції УПП в Тернопільській області від 17.01.2026, із якого встановлено, що поліцейськими близько 00-02 год. 17.01.2026 був виявлений автомобіль «Mitsubishi ASX» номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який порушив комендантську голину і даний автомобіль був зупинений. В ході спілкування із водієм виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану сп'яніння проводився на місці зупинки автомобіля за допомогою «Алкотест 7510» із чинною повіркою до 17.06.2026, що підтверджується тестом №899 із результатом 0,47 проміллє. Водій з результатом не згідний, однак від проведення огляду в медичному закладі відмовився.
При цьому вважаю що суд вірно критично оцінив пояснення ОСОБА_1 та покази свідка ОСОБА_2 про те, що водієм автомобіля був саме ОСОБА_2 , як неспроможні та неправдиві по відношенню до обставин, які встановлені судом та є такими, що спрямовані на уникнення відповідальності.
Перевіряючи доводи апелянта про те що на відеозаписах не зафіксовано факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 вважаю їх такими що не заслуговують на увагу оскільки вони спростовуються відеозаписом із камер відеореєстраторів автомобіля поліцейських №472554, на якому зафіксовано, що автомобіль марки «Mitsubishi ASX» рухається по вул. Коперника в м. Тернополі в комендантську годину і його зупинку здійснює патрульна поліція шляхом застосування проблискових маячків. Автомобіль «Mitsubishi ASX» зупиняється біля правого краю дороги, патрульний автомобіль відразу зупиняється поруч із ним зі сторони водія та при огляді салону автомобіля «Mitsubishi ASX» поліцейські чітко бачили і встановили хто здійснював керування даним автомобілем і перебував на місці водія, яким в подальшому виявився гр. ОСОБА_1 , він не заперечував того що був водієм. При цьому виходжу з того що ст.266 КУпАП не передбаченого обов'язку доведення саме за допомогою відеозапису факту керування водієм транспортним засобом, який підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та інших вищеперелічених матеріалах справи.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння спростовуються тим, що пройшовши цей огляд за допомогою спеціального технічного пристрою, останній показав наявність у видихуваному ним повітрі алкоголю що перевищує визначену законодавством норму. Окрім того ці ознаки сприймаються безпосередньо поліцейськими та можуть не вбачатись з відеозапису, працівники поліції зазначили їх у акті огляду та направленні водія до закладу охорони здоров'я, а також протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта щодо небезперевності відеозапису також не вважаю обгрунтованими оскільки на ньому процедура огляду водія на стан сп'яніння зафіксована безперервно, що узгоджується з вимогами ст.266 КУпАП.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя