СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/3801/26
ун. № 759/11063/26
29 квітня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна,
До Святошинського районного суду міста Києва звернувся адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025000000001636 від 11.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 19.02.2026.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що автомобіль марки «ACURA» моделі «MDX» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та ключі від нього, належить на праві приватної власності матері підозрюваного ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , яке додається. При цьому, ОСОБА_6 не має жодного відношення до кримінального провадження. Крім цього, під час проведеного обшуку у автомобілі марки «ACURA» моделі «MDX» з реєстраційним номером НОМЕР_4, VIN-код НОМЕР_2 , не виявлено жодних заборонених речовин, а матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що він використовувався для вчинення кримінальних правопорушень. Оскільки у даному випадку транспортний засіб не є предметом злочину, не є знаряддям його вчинення та не містить слідів кримінального правопорушення, накладення арешту є необґрунтованим та непропорційним втручанням у право власності.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Слідчий подав заперечення на клопотання про скасування арешту майна, зокрема вказав, що автомобіль визнаний речовим доказом, потреба у накладенні арешту на даний час не відпала. Крім того, звертає увагу на те, що під час обшуку 17.02.2026 автомобіль був зареєстрований на підозрюваного ОСОБА_5 . 17.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.311, ч.3 ст. 307 КК України, а 18.02.2026 ухвалою суду щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Незважаючи на це, 18.02.2026 батько підозрюваного, на підставі довіреності продав автомобіль своїй дружині (матері підозрюваного) - ОСОБА_7 . Оскільки зміна власника автомобіля відбулась для уникнення можливої конфіскації майна, яке належало підозрюваному, слідчий просить відмовити у клопотанні.
Дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 19.02.2026 року у справі №759/4145/26 накладено арешт на майно, а саме на автомобіль марки «ACURA» моделі «MDX» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та ключі від нього, який на праві власності на момент вилучення належав підозрюваному ОСОБА_5 .
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вказане майно накладався з метою збереження речових доказів.
Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність правових підстав, передбачених ч. 1-3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на таке майно.
Доводи представника власника майна про те, що необхідності у застосуванні арешту щодо такого майна немає, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді від 19.02.2026 містить сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно відповідає ознакам речового доказу, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Оскільки, на майно, яке просить повернути заявник, накладено арешт і вказане майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні №12025000000001636 від 11.06.2025, досудове розслідування в кримінальному провадженні триває, а в судовому засіданні не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, та не надано доказів, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, як того вимагають положення ч. 2 ст. 174 КПК України, слідчий суддя, вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 170-173, 174, 309, КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1