СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 6/759/27/26
ун. № 759/18167/18
29 квітня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом,
У липні 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла заява боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, виданого 13 вересня 2021 року у справі № 759/18167/18, таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що 25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду було зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Заявник зазначає, що зобов'язання боржника припинилося через припинення сервітуту на підставі ст. 405 та ст. 406 Цивільного кодексу України, оскільки стягувач не користувався житлом більше трьох років та був відсутній понад один рік без поважних причин. Крім того, заявник вказує, що нею подано позов про припинення сервітуту (справа № 759/14117/25).
Заявник та представник заявника просили вимоги задовольнити, мотивуючи тим, що виконання виконавчого листа у справі №759/18167/18 порушує право власності та інші права та інтереси, а зобов'язання перед стягувачем вважає припиненими. Представник заявника просив провести судове засідання без участі.
Представник стягувача проти задоволення заяви заперечував та просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 . Подав до суду пояснення на заяву, зазначивши, що твердження боржника про те, що його обов'язок перед стягувачем, встановлений рішенням суду у справі № 759/18167/18, припинився на підставі статей 405-406 Цивільного кодексу України, не відповідають ні правовим нормам, ні фактичним обставинам справи. Вважає, що стаття 405 ЦК України передбачає право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Правовідносини в даній категорії спорів можуть виникати лише між власниками житла та членами їх сім'ї. Відтак, стаття 405 ЦК України не застосовується до категорії спорів між власниками житлового приміщення з вимогами виселення осіб, які не є його членами сім'ї. Тобто дана стаття не застосовується до спірних правовідносин. Зазначає, що заявник (боржник) безпідставно звертає увагу суду на те, що причиною не користування стягувачем квартирою була виключно бездіяльність стягувача та звертає увагу суду на те, що причиною не користування стягувачем квартирою була виключно бездіяльність боржника - невиконання постанови суду апеляційної інстанції у справі 759/18167/18.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 05 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю. Г., ОСОБА_1 є одноосібним власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Дарувальник в зазначеній квартирі зареєстрованим не був. Договором не передбачено, що дарувальник має право проживати в подарованій ним заявнику квартирі.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі №759/18167/18, ОСОБА_1 зобов'язано не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , тобто - по суті встановлено сервітут, яким надано право користування чужою квартирою іншій особі - колишньому члену сім'ї. Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 , як колишній член сім'ї власника житла не втратив права користування цим житлом.
На підставі зазначеної Постанови Святошинським районним судом м. Києва було 13. 09. 2021 року видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження НОМЕР_1. Суть виконання зазначена наступним чином: Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ від 06. 08. 2024 року виконавче провадження НОМЕР_1 закрито, та зазначено, що рішення у справі №759/18167/18 не може бути виконано без участі боржника. Повідомлення про закриття виконавчого провадження направлено державним виконавцем до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Доказів того, що органами досудового розслідування за цим повідомлення приймалось будь-яке рішення, суду не надано.
Відповідно до постанови державного виконавця від 25.07.2024 року накладено на ОСОБА_3 штраф у розмірі 1700 грн, у зв'язку з тим, що у строк наданий для добровільного виконання рішення суду, рішення не виконане . Відповідно до постанови державного виконавця від 06.08.2024 року накладено на ОСОБА_3 штраф у розмірі 3400 грн, у зв'язку з тим, що повторним виходом державного виконавця виявлено, що рішення не виконане .
Рішенням Київського Окружного адміністративного суду від 31.03. 2026 року ( справа №320/38941/24 ) вище зазначені постанови державного виконавця визнано протиправними та скасовано. Описовою частиною цього рішення встановлено наступне: " державним виконавцем установлено факт невиконання рішення суду боржником без з'ясування і оцінки причин цього невиконання. Отже, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про недобросовісну поведінку позивача, чи вказували на те, що остання мала умисел ухилитися від виконання рішення суду. Беручи до уваги викладене, суд вважає, що державний виконавець не встановив факту відсутності поважних причин невиконання рішення суду боржником, не з'ясував та не оцінив причини такого невиконання, а тому оскаржувані постанови про накладення штрафу винесені державним виконавцем без урахування усіх обставин, що мають значення для її винесення, а відтак підлягають скасуванню, оскільки підстави для відповідальності боржника, які визначені статтею 75 Закону № 1404 VIII, відсутні".
Стягувачем також не на надано будь-яких доказів того, що він самостійно вчиняв якісь дії для того, щоб отримати доступ до квартири АДРЕСА_1 . Він не заперечує також тієї обставини, що з 2018 року в зазначеній квартирі не проживає та проживає на орендованій квартирі.
З позовом до суду про вселення в спірну квартиру стягувач не звертався. 18 вересня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про роз'яснення резолютивної частини Постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі №759/18167/18. Просив роз'яснити, що під зобов'язанням ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою мається на увазі саме вселення. Зазначав, що без такого роз'яснення резолютивної частини Постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі №759/18167/18 її виконання є не можливим. Ухвалою Київського апеляційного суду від від 15 жовтня 2024 року його заяву було залишено без задоволення. Ухвала наразі є чинною.
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди спричиненої ОСОБА_1 через невиконання нею Постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі №759/18167/18. На його думку, шкода полягала в тому, що він змушений був винаймати житло. Постановою Київського апеляційного суду від 01. 10. 2025 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23. 05. 2025 року ( справа №759/21995/24 ) скасовано та постановлено нове рішення, яким ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному об'ємі на тій підставі, що " суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 500 889,58 грн, оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідачка, після ухвалення рішення у справі № 759/18167/18, своїми діями чи бездіяльністю цілеспрямовано перешкоджала в доступі позивача до квартири АДРЕСА_1 , адже позивач протягом тривалого часу не намагався примусово вселитись та з такими позовами до суду не звертався. Також суд апеляційної інстанції вважає, що сторона потерпілого не може збагачуватись за рахунок винної сторони, так в спорі, що розглядається позивач винайняв житло та просив стягнути вартість оренди в районі міста, в якому в 2-3 рази житло дорожче, аніж в районі де знаходиться спірна квартира.
Щодо підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження. Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі винайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав. Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22). Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21.»
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням прав стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням всіх обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Однак, Постановою Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ від 06. 08. 2024 року виконавче провадження НОМЕР_1 закрито через неможливість його виконання на підставі п. 11 ст. 39 та ст. 40 Закону України " Про виконавче провадження". відповідно до вимог ст. 40 того ж Закону,, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, зокрема ст. 41 щодо його відновлення.
Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого майнового, або немайнового права та інтересу. Способами захисту серед інших можуть бути:
- припинення дії, яка порушує право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 353-355, 431, 432 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинського районний суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О.Петренко