ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7651/26
провадження № 3/753/2435/26
"05" травня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
ОСОБА_1 , 23.03.2026 року о 19 год. 00 хв., рухаючись по вул. Є. Харченка, 25А, у м. Києві, в порушення вимог п. 2.1 а) ПДР, повторно, протягом року, керував транспортним засобом «BWM 73OI», н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом рішенням суду № 753/9199/25 від 15.50.2025 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 126 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 126 КУпАП не належить до цих випадків.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.
Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Так, пункт 1.3 ПДР, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до вимог п. 2.1 а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, при цьому відповідно до вимог п. 2.4 а) ПДР водій на вимогу поліцейського повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, та пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, за обставин, викладених у протоколі, повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме даними: протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 серії ЕПР1 № 622573; постанови серії ЕНА № 4518203 від 16.04.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП; постанови Дарницького районного суду м. Києва від 22.10.2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП капітана поліції С. Каська, відповідно до якої ОСОБА_1 вже притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП від 16.04.2025 року, а відтак просить суд кваліфікувати дану адміністративну справу за ч. 5 ст. 126 КУпАП; відеоматеріалами з боді-камер працівника поліції; поясненням свідка ДТП - ОСОБА_2 , відповідно до якого автомобіль марки «BWM 73OI», н.з. НОМЕР_1 , перед перехрестям, стоячи на світлофорі, різко увімкнув задню передачу і, рухаючись назад, вдарив автомобіль марки «MERCEDES», н.з. НОМЕР_2 , після чого вийшов із автомобіля. на думку свідка, водій «BWM 73OI» мав явні ознаки алкогольного сп'яніння; поясненням самого ОСОБА_1 , відповідно до якого він здавав на світлофорі назад, а автомобіль марки «Mercedes», н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи позаду, не дотримувався дистанції, внаслідок чого відбулось ДТП. Алкоголь почав вживати вже після ДТП.
З огляду на викладене, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Крім того, враховуючи те, що транспортний засіб не перебуває у приватній власності порушника, стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу накладено бути не може.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 126, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя