Справа № 367/12870/25 Провадження № 2/710/456/26
05.05.2026 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Щербак О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 41983,58 грн, з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - 36 091,00 грн, інфляційні втрати - 614,40 грн, пеня - 4812,46 грн, 3 % річних - 465,72 грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивач покликався на те, що 31.07.2024 у м. Києві сталась ДТП за участю транспортного засобу Ford Fiesta номерний знак НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_1 та транспортного засобу Mazda 6 номерний знак НОМЕР_2 . У судовому порядку ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-219567164. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda 6 номерний знак НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ склала 37 965,30 грн.
Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 22.08.2022 між потерпілою особою та ТДВ «СГ «Оберіг» було узгоджено розмір страхового відшкодування у розмірі 36 091,00 грн, які виплачені.
Досудову вимогу було направлено відповідачу 27.03.2025 та відповідач кошти не сплатив.
Ураховуючи винність відповідача у настанні ДТП, здійснення виплати страхового відшкодування, приписи підпункту «в» підпункту 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 ЗУ № 1961-ІV, ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право звернутись до ОСОБА_1 за компенсацією виплаченого страхового відшкодування у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
26.02.2026 до Шполянського районного суду Черкаської області на підставі ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області від 19.01.2026 надійшла вказана цивільна справа за підсудністю.
Відповідно до ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 02.03.2026 позовну заяву залишено без руху.
11.03.2026 до суду надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви.
12.03.2026 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, вирішено розгляд цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Представник позивача, адвокат Войціховський А.В., у судове засідання не з'явився, в позові зазначив про розгляд справи без представника позивача.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
05.05.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини, правовідносини та норми права, які їх регулюють.
Із змісту постанови Дарницького районного суду м. Києва від 22.08.2024, у справі № 753/15754/24, провадження №3/753/5587/24, вбачається, що 31.07.2024 о 14 год. 56 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Форд Фієста», державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Дніпровська набережна, 33, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, при виїзді з двору не надав дорогу автомобілю, який рухався по дорозі, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем "Мазда" д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, тобто скоїв правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з протоколом серії ААД №964163 від 12.08.2024 , водій ОСОБА_1 31.07.2024 о 14 год. 56 хв., керуючи автомобілем «Форд Фієста», державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Дніпровська набережна, 33, будучи причетним до ДТП, місце ДТП залишив, чим порушив п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху, тобто скоїв правопорушення передбачене ст. 122-4 КУпАП. У судовому засідання ОСОБА_1 вину визнав, щиро розкаявся ( а.с. 11-12).
ОСОБА_1 визнано винним у скоєні правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності ( зворот а.с. 11).
Відповідно до відмітки на постанові, така набрала законної сили 02.09.2024.
Згідно з полісом # ЕР-219567164 Страхової групи « Оберіг» забезпеченим транспортним засобом є Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 , страхувальник ОСОБА_2 , строк дії договору з 24.02.2024 по 23.02.2025 ( зворот а.с.25).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 ( а.с.12-13).
08.08.2024 було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується актом огляду транспортного засобу (а.с. 14).
Проведено калькуляцію до справи №51380, відповідно до якої вартість ремонту зі зносом становить 37965,30 грн ( зворот а.с. 14).
11.10.2024 ОСОБА_3 звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просила у зв'язку з настанням страхового випадку 31.07.2024 за договором страхування №ЕР-219567164 від 23.02.2024, належне їй страхове відшкодування 36091,00 грн ( а.с. 15).
14.01.2022 складено страховий акт №51380/1, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 36091,00 грн ( зворот а.с. 15).
Виплата ОСОБА_3 страхового платежу у розмірі 36091,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №32442 від 28.10.2024 ( а.с. 16).
26.03.2025 за вих. №51380/1 ТДВ «СГ «Оберіг» ( список рекомендованих листів від , чек АТ «Укрпошта» від 27.03.2025) на адресу відповідача ОСОБА_1 направило вимогу про виплату грошових коштів в розмірі 36091,00 грн, що підтверджується (а.с. 16-19).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого ( ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV тут і далі у редакції на час настання події).
Пунктом 22.1статті 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом підпункту в підпункту 38.1.1пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду зокрема якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди .
Відповідно положень частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Верховний Суд у справі № 646/989/18 від 07.07.2021 року зазначив, що зі змісту глави 82ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Отже, оскільки відповідач ,залишив місце дорожньо-транспорної пригоди , яка мала місце 31.07.2024, та у спричиненні якої відповідач винен, страховик ТзДВ « Страхова компанія « Оберіг» 28.10.2024 здійснило виплату потерпілій у ДТП особі, тому позивач, має право зворотної вимоги у порядку, визначеному у підпунктом «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, вимоги про стягнення із відповідача коштів у розмірі 36091,00 грн є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України (ч. 41).
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).
У постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Позивач, зазначаючи, що відповідач порушив грошове зобов'язання, яке на його думку є підставою для нарахування пені, інфляційних, 3 % річних, надав суду письмову вимогу ТДВ "СГ "Оберіг" адресовану ОСОБА_1 про сплату на рахунок страхової компанії суми страхового відшкодування, разом з тим, лист, відповідно до долученого позивачем трекінгу відстеження поштового відправлення АТ « Укрпошта», повернувся позивачу з підстав не вручення « за закінченням терміну зберігання».
Вказані обставини впливають на момент, з якого починається строк нарахування трьох відсотків річних, інфляційних збитків, а за відсутності вказаної інформації відсутні підстави вважати, що відповідач порушив грошове зобов'язання.
При цьому, позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання, як і обґрунтовано вказану вимогу у позовній заяві.
При цьому, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За таких обставин, обов'язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.
Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому він не повинен нести наслідки у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати пропорційно до задоволених вимог, які складаються з судового збору 2082,29 грн (85,96%).
Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Нормами частин 2,3,4 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані : договір про надання правничої допомоги від 16.07.2025, укладений між ТДВ «СГ «Оберіг» та ФОП адвокатом Войціховським А.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВА №1208 адвоката Войціховського А.В., довіреність №2025/Ю/5 від 17.07.2025, акт прийому-передачі наданих послуг №15380 від 25.09.2025, відповідно до якого вартість робіт складає 7300,00 грн.
Вказані докази є належними та допустимими.
Ураховуючи наведене, те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, які понесені та належним чином підтверджені позивачем пропорційно до задоволених вимог у розмірі 6275,08 грн.
Керуючись статтями 13,16,79-81,141,247,258,259- 263,265,268, 280-284,354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» суму невиплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - 36 091,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судові витрати в розмірі 2082,29 грн зі сплати судового збору та 6275,08 грн витрати на правову допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Шполянським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» адреса: вул. Васильківська, 14, м. Київ, код ЄДРПОУ 39433769.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О.В. Щербак