Справа № 569/5946/26
(заочне)
05 травня 2026 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
учасники справи в судове засідання не з'явились
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №10.05.2025-100000216 від 10.05.2025 в розмірі 39 120, 00 грн та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) №10.05.2025-100000216 шляхом підписання заявки. Відповідно до умов договору та заявки відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 168 днів.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 39 120, 00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 24 000, 00 грн., за процентами - 5 040, 00 грн та неустойка - 10 080, 00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом подав клопотання про розгляд справи без його участі, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, хоч про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином.
Відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідачки в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд встановив таке.
10 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою укладено кредитний договір (оферти) №10.05.2025-100000216 шляхом підписання заявки.
Відповідно до умов договору та заявки відповідачці надано кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 168 днів.
Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор E896 для підписання кредитного договору №10.05.2025-100000216 від 10.05.2025.
05 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту до 11 000, 00 грн; 23.06.2025 сторони знову за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшили суму кредиту до 17 200, 00 грн; 03.07.2025 сторони знову за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшили суму кредиту до 19 000, 00 грн; 17.07.2025 сторони знову за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшили суму кредиту до 20 000, 00 грн; 01.08.2025 сторони знову за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшили суму кредиту до 21 000, 00 грн; 14.08.2025 сторони знову за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшили суму кредиту до 22 000, 00 грн; 10.09.2025 сторони знову за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшили суму кредиту до 24 000, 00 грн
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір №10.05.2025-100000216 від 10.05.2025 на суму кредиту 24 000, 00 грн., отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачкою картковий рахунок. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржниця має доступ до своїх рахунків, і вона мала можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надала.
Як вказує позивач, за період користування кредитними коштами, позичальницею здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальниці за Кредитним договором в повному обсязі не погашена.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивач серед іншого просить стягнути неустойку, але, відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 10 080, 00 грн за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачкою не надано суду доказів на підтвердження належного виконання нею зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №10.05.2025-100000216 від 10.05.2025 в розмірі 29 040, 00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 24 000, 00 грн., за процентами - 5 040, 00 грн є обґрунтованими, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
У зв'язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача належить стягнути 1 976, 38 грн судового збору (29 040, 00 грн х 2 662, 40 грн/29 014,44 грн).
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №10.05.2025-100000216 від 10.05.2025 в розмірі 29 040, 00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 24 000, 00 грн., за процентами - 5 040, 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 976, 38 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суд
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганнського, 133-А, м. Київ, 01032, ІК 37356833);
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 05.05.2026.
Суддя О. Левчук