Справа № 373/1192/26 Провадження № 2/373/1250/26
27 квітня 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебедя В.В.,
за участю секретаря судових засідань Герасько К.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Міньковська А.В. через підсистему «Електронний суд» подав позов, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за кредитним договором № 1855955 від 25.10.2024 у розмірі 136146,58 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.10.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит за продуктом «NewShort» № 1855955 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 35000,00 грн на строк 350 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Селфі кредит» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, кошти відповідачу надано в порядку та в строки, визначені кредитним договором, відповідач умови кредитного договору в повному обсязі не виконала.
28.08.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу № 28082025, згідно з яким до нового кредитора перейшло право вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Селфі кредит», в тому числі й до відповідача.
Станом на 28.08.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 136146,58 грн, з яких: 34998,97 грн - заборгованість за основного сумою боргу, 83647,61 грн - заборгованість по нарахованих процентах, 17500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.
Ухвалою судді від 06.04.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 27.04.2026. Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів із дня вручення копії ухвали подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову.
На виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач додав до позовної заяви докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача Міньковська А.В. через підсистему «Електронний суд» подав заяву про те, що позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без їх участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив таке.
25.10.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит за продуктом «NewShort» № 1855955, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 35000,00 грн, шляхом їх перерахування на рахунок відповідача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 (п. 1.2, 2.1 договору).
Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору, строк кредиту 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
Пунктами 1.5, 1.5.1, 1.7.1 договору встановлено, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Денна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день.
Відповідно до пункту 3.1 договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється
на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Згідно з пунктами 1.10, 1.10.1 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 157500,00 грн.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог закону та умов договору.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
ТОВ «Селфі кредит» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кошти на умовах, передбачених кредитним договором.
Факт надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 28.08.2025, з якого вбачається, що 25.10.2024 було зараховано кошти в сумі 35000,00 грн на картку № НОМЕР_2 .
Суд, ураховуючи зміст означених доказів, уважає доведеними обставини перерахування відповідачу коштів у розмірі 35000,00 грн.
28.08.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу № 28082025, згідно з яким до нового кредитора перейшло право вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Селфі кредит», в тому числі й до відповідача.
Пунктом 4.1 договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025 передбачено, що фінансування (ціна договору) складає 2531756,70 грн. без ПДВ.
Копія платіжної інструкції № 6054373 від 28.08.2025 свідчить про перерахування ТОВ «ФК «Позика» коштів в сумі 2531756,70 грн на рахунок ТОВ «Селфі кредит», призначення платежу - оплата суми фінансування згідно з договором факторингу № 28082025 від 28.08.2025.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до даного договору факторингу ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1855955 від 25.10.2024 на загальну суму 136146,58 грн, з яких: 34998,97 грн - заборгованість за основного сумою боргу, 83647,61 грн - заборгованість по нарахованих процентах, 17500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.
Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом у розмірі 34998,97 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 83647,61 грн підлягають задоволенню.
Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 роз'яснив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Судом встановлено, що кредитний договір був укладений між сторонами 25.10.2024, тобто в період звільнення позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, а тому нарахування штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним.
Суд уважає, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 17500,00 грн слід відмовити.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернула вказаний борг. Суд зауважує, що протягом розгляду справи відповідач жодних пояснень не подала та не скористалася своїм правом на подачу відзиву на позов.
Відповідно ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду подано письмові документи: договір про надання правової (правничої) допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, укладений між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_2 ; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 ; акт наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 17.03.2026 на суму 6000,00 грн; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Лавентс проти Латвії» від 21.12.2001 (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн, оскільки був витрачений час лише на складання позовної заяви, безпосередньої участі в судових засіданнях укладач позову не брав, інших процесуальних документів не подав, що узгоджується з принципом розумності та об'єктивності.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, задовольняючи позовні вимоги в розмірі 118646,58 грн (87 % від заявлених позовних вимог у розмірі 136146,58 грн), стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 2316,00 грн.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 1855955 від 25.10.2024 у розмірі 118646,58 грн (сто вісімнадцять тисяч шістсот сорок шість гривень 58 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 2316,00 грн (дві тисячі триста шістнадцять гривень).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», адреса місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри,
буд. 21/1; код ЄДРПОУ 39493634;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ