Справа № 372/3071/25
2/368/214/26
"04" травня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області
у складі: головуючого - судді Шевченко І.І.
за участі секретаря Назаренко А.І.
представника позивача адвоката Чарухи Р.Р.
та позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кагарлику в режимі відео конференції клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Чаруха Ростислав Ростиславович до ОСОБА_2 про стягнення подвійного розміру завдатку та додаткових платежів у зв'язку з невиконанням умов договору, -
встановив:
В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Чаруха Ростислав Ростиславович до ОСОБА_2 про стягнення подвійного розміру завдатку та додаткових платежів у зв'язку з невиконанням умов договору.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, в якій просить його клопотання слухати у його відсутність та зупинити судове провадження у справі № 372/3071/25 до усунення обставин, що перешкоджають її розгляду, а саме - до звільнення з військової служби ОСОБА_2 , обґрунтовуючи наступним.
У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Чаруха Ростислав Ростиславович до ОСОБА_2 про стягнення подвійного розміру завдатку та додаткових платежів у зв'язку з невиконанням умов договору.
Згідно з частиною 1 статті 251 ЦПК України, підставою для зупинення провадження є, зокрема, така обставина, як неможливість участі сторони у провадженні через мобілізацію.
ОСОБА_2 був мобілізований 29 березня 2023 року до Національної гвардії України для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується витягом з наказу № 100 від 30.03.2023 р. командира ВЧ НОМЕР_1 Оперативно - тактичного з'єднання - 1 Корпусу Національної гвардії “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ». На даний він час залучений до складу сил та засобів 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України тактичної групи оперативно-тактичного з'єднання - 1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Управління військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України та не має можливості повноцінно брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення, знайомитися з матеріалами справи та захищати свої права.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чаруха Р.Р. категорично заперечував проти клопотання відповідача та вважає, що цим він зловживає, при цьому він під час підготовчого засідання визнав позовні вимоги і лише заперечував проти подвійного стягнення, і суду нічого не заважає як прийняти заочне рішення, яке відповідачем не буде оскаржене, тому просить у задоволенні клопотання відповідача відмовити. Позивач ОСОБА_1 підтримує думку свого представника.
Суд, вислухавши думку позивача та його представника щодо клопотання відповідача, вивчивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_2 від 25.09.2025 року громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний до військової частини НОМЕР_1 (підпорядковується Національній гвардії України) 29.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Пунктом 12 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Отже, аналіз пункту 12 Положення № 1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, конструкція норми пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.
Також норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
До вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22.
Як зазначено у пункті 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №754/947/22, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
У вказаній постанові ВП ВС відступила від попередніх правових висновків ВС (справи № 756/3462/20, 557/1226/23, 904/4027/22, 852/2а-1/24) та вказала, що військові ЗСУ та інших формувань автоматично перебувають на воєнному стані - додаткові підтвердження не потрібні.
Належними доказами для зупинення провадження є: військовий квиток, наказ командира, довідка форми №5.
Висновки щодо застосування норми права до спірних правовідносин відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов'язковими для суду при виборі і застосуванні норми права.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 29.03.2023 (а.с. 136).
Подання заяви про зупинення провадження у справі є реалізацією передбаченого законом процесуального права та саме по собі не може свідчити про зловживання процесуальними права.
Таким чином, враховуючи факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі у розгляді справи, то суд вважає, що є всі підстави для задоволення заяви відповідача та необхідності зупинити провадження по справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статі 251 цього Кодексу, зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Керуючись ст. ст. 251, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задовольнити.
Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Чаруха Ростислав Ростиславович до ОСОБА_2 про стягнення подвійного розміру завдатку та додаткових платежів у зв'язку з невиконанням умов договору до закінчення перебування відповідача ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
Зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повідомити Кагарлицький районний суд Київської області про припинення перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - протягом 10 днів з дня звільнення останнього зі служби.
Ухвалу суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосереднього до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 05.05.2026 р.
Суддя І.І. Шевченко