Cправа №333/1589/26
Провадження №2/333/2522/26
04 травня 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Круглікової А.В.,
при секретарі судового засідання Єрмоленко А.В.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521
до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості,
10.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (надалі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) заборгованості за кредитом в сумі 19 104 грн., яка утворилась за договором про споживчий кредит від 11.02.2022 № 6438182 та договором кредитної лінії від 23.02.2022 № 555168363432. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що відповідач за вказаними вище договорами отримав кредит, а саме: в сумі 10 000 грн. за договором від 11.02.2022 № 6438182 та в сумі 1 600 грн. за договором від 23.02.2022 № 555168363432. Однак, відповідач свої зобов'язання з повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом належним чином не виконав. У зв'язку з чим, за останнім за вказаними договорами утворилась заборгованість в сумі 19 104 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про судові засідання повідомлявся належним чином про що свідчать оголошення про виклик на офіційному сайті Судової влади України, про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність не надав, відзив на позов не подав.
У зв'язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідачки на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного вище Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 11.02.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») було укладено договір про споживчий кредит №6438182, на виконання умов якого відповідач отримав кредит від ТОВ «МІЛОАН» в сумі 10 000 грн. строком на 88 днів, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 7000 грн., які нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 30 000 грн., які нараховуються за процентною ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду, тип процентної ставки - фіксована.
Крім того, 23.02.2022 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») укладено договір №555168363432, на виконання умов якого відповідач отримав кредит від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» в сумі 1 600 грн., строком на 60 днів, тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка 990,00% річних (2,71% на день) за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка - 495,00% (1,36% на день).
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
25.07.2024 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС» було укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС» права вимоги за кредитним договором № 555168363432, укладеного між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 .
Також з матеріалів справи слідує, що 25.07.2024 між між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС» було укладено договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС» права вимоги за кредитним договором № 6438182, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено судом, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом в строк, визначений у договорі в повному обсязі не оплатив.
Як встановлено судом, відповідач прийняті зобов'язання з повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом за вказаними вище договорами не виконав, внаслідок чого за останньою виникла заборгованість в сумі 19 104 грн., з якої:
-10 000 грн. заборгованості за основним боргом (тіло кредиту), 3 000 грн. заборгованості за нарахованими процентами та 1 900 грн. заборгованість за комісіями за кредитним договором від 11.02.2022 № 6438182.
-1 600 грн. заборгованості за основним боргом (тіло кредиту), 2 604 грн. заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором від 23.02.2022 № 555168363432.
Факт наявності вище наведеної заборгованості підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами й не спростований відповідачем.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 загальної заборгованості у сумі 19 104 грн. за вказаними вище договорами є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Також, розглянувши вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн., суд дійшов до висновку про їх задоволення, виходячи з такого.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «ЛІГАЛ АССІСТАНС», копію заявки на надання юридичних послуг №2647 від 01.12.2025, копією витягу з акту №25 про надання юридичною допомоги від 31.12.2025 р.
Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» протии України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Від відповідачки не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно не співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 910/13071/19.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн., пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 2 662,40 грн. покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-274, 279, 280-282 ЦПК України суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) - 11 600 (одинадцять тисяч шістсот) грн. - заборгованості за основним боргом; 5 604 (п'ять тисяч шістсот чотири) грн. - заборгованості з процентів за користування кредитом; 1 900 (одну тисячу дев'ятсот) грн. - заборгованості за комісіями; 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору та 9 000 (дев'ять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В. Круглікова