05 травня 2026 року
м. Київ
справа № 320/3329/22
адміністративне провадження № К/990/5268/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (суддя-доповідач Кузьменко В. В., судді Ганечко О. М., Карпушової О. В.) у справі № 320/3329/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій
1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, скаржник) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 10 листопада 2025 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08 березня 2022 року № 55 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Визнав протиправним та скасував наказ відповідача від 09 березня 2022 року № 45 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Бучанського районного управління поліції. Поновив на службі ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Бучанського районного управління поліції підполковника поліції з 10 березня 2022 року. Стягнув з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року по 10 листопада 2025 року в сумі 728 504,40 грн, з якої відрахувати обов'язкові податки та збори. Рішення суду в частині поновлення позивача начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Бучанського районного управління поліції підполковника поліції з 10 березня 2022 року підлягає негайному виконанню. Рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в сумі 16 309,80 грн, з відрахуванням при виплаті обов'язкових податків та зборів підлягає негайному виконанню. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач в межах строку на апеляційне оскарження подав апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання документа про доплату судового збору.
5. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло від відповідача клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
6. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 січня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків та повернув апеляційну скаргу відповідачу.
7. 09 січня 2026 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвалою від 14 січня 2026 року апеляційний суд залишив цю скаргу без руху та запропонував скаржнику подати належно обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та відповідних доказів. На виконання вимог цієї ухвали відповідач подав заяву про поновлення строку, посилаючись на відсутність коштів для повної сплати судового збору на час залишення первинно поданої апеляційної скарги без руху.
8. Оцінюючи наведені доводи, апеляційний суд зазначив, що повернення вперше поданої апеляційної скарги, відсутність фінансування державного органу, несвоєчасна сплата судового збору, необхідність дотримання внутрішніх процедур виділення та погодження коштів, а також тимчасова відсутність таких коштів не є об'єктивними та непереборними обставинами, які можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд також указав, що суб'єкт владних повноважень, який утримується за рахунок Державного бюджету України, не може отримувати вигоду від власних організаційних чи фінансових труднощів, а передбачена законом можливість повторного звернення до суду не звільняє особу від обов'язку дотримуватися процесуальних строків.
9. Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не навів інших причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали своєчасному зверненню з апеляційною скаргою. З огляду на викладене, а також, беручи до уваги обов'язок учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами і принцип правової визначеності, суд визнав наведені у заяві підстави неповажними та, застосувавши пункт 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Київській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
11. На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що первинну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, а більшу частину судового збору сплачено завчасно. На думку скаржника, недолік апеляційної скарги зводився лише до необхідності доплати частини судового збору та сам по собі не свідчив про недобросовісне користування процесуальними правами.
12. Скаржник стверджує, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до його електронного кабінету 23 грудня 2025 року о 18:00, а тому з урахуванням частини шостої статті 251 КАС України така ухвала вважається врученою 24 грудня 2025 року. Відтак, за доводами касаційної скарги, перебіг строку на усунення недоліків розпочався 25 грудня 2025 року, а його останнім днем з огляду на приписи статті 120 КАС України було 05 січня 2026 року.
13. Заявник також зазначає, що 02 січня 2026 року, тобто до спливу встановленого судом строку, ним подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. У зв'язку із цим скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував положення частини другої статті 121 КАС України, відповідно до яких встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення такого строку.
14. Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що неможливість своєчасної доплати судового збору була зумовлена об'єктивними обставинами бюджетного фінансування наприкінці бюджетного року, оскільки заявник є бюджетною установою, видатки якої здійснюються виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки цим обставинам, а також безпідставно виходив із можливості перерозподілу бюджетних коштів за фактичної відсутності асигнувань.
15. Окремо заявник наголошує, що після повернення апеляційної скарги вже наступного дня, після фактичного надходження коштів та доплати судового збору в повному обсязі, повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. На його думку, мінімальний проміжок часу між поверненням апеляційної скарги та її повторним поданням свідчить про сумлінну процесуальну поведінку, вчинення всіх залежних від нього дій для реалізації права на апеляційний перегляд та відсутність будь-яких невиправданих зволікань.
16. Узагальнюючи наведене, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції формально застосував положення статей 298, 299 КАС України, не надав належної оцінки сукупності істотних обставин, а саме: своєчасності первинного апеляційного звернення, частковій попередній сплаті судового збору, поданню заяви про продовження строку до його закінчення, обставинам бюджетного фінансування наприкінці року, а також мінімальному проміжку часу між поверненням апеляційної скарги та її повторним поданням після усунення недоліків.
17. Також у касаційній скарзі наведено доводи про те, що оскаржувану ухвалу постановлено без урахування висновків Верховного Суду щодо необхідності оцінки у сукупності обставин первісного своєчасного звернення з апеляційною скаргою, причин її повернення, добросовісності процесуальної поведінки особи та розумності строку повторного звернення після усунення недоліків.
18. У зв'язку з наведеним скаржник вважає, що відмова у відкритті апеляційного провадження за встановлених у справі обставин є проявом надмірного формалізму, призводить до непропорційного обмеження права на апеляційний перегляд судового рішення та права доступу до суду.
19. У відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях у справі позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки повторне подання апеляційної скарги 09 січня 2026 року хоч і свідчить про певну активність, проте не усуває факту пропуску строку апеляційного оскарження з неповажних причин.
20. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 320/3329/22.
21. Ухвалою від 28 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
22. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених у справі обставин перевіряє правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини справи, вирішувати питання про достовірність доказів чи перевагу одних доказів над іншими, а також приймати до розгляду нові докази.
23. Оскільки предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, така ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до частини третьої статті 328 КАС України. Підставами касаційного оскарження такого судового рішення, згідно з частиною четвертою цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
24. За змістом частин першої - третьої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто в порядку письмового провадження, - з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, зокрема, у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
25. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 296 КАС України. За частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, оформленої з порушенням вимог статті 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
26. Водночас за частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху також у разі її подання після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо особа не порушує питання про поновлення цього строку або якщо наведені нею підстави визнані неповажними; у такому випадку особі надається десятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали для звернення із заявою про поновлення строку або для зазначення інших підстав для його поновлення.
27. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення такого строку визнані судом неповажними.
28. Питання обчислення та продовження процесуальних строків урегульовані статтями 120, 121 КАС України. За частиною першою статті 120 цього Кодексу перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а за частиною шостою цієї статті, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
29. За частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, або з ініціативи суду.
30. Частина шоста статті 251 КАС України передбачає, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення.
31. Крім того, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Саме на цей припис, серед іншого, послався суд апеляційної інстанції, мотивуючи висновок про відсутність поважних причин пропуску строку.
32. Право на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства, закріплених у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України. Реалізація цього права кореспондується з обов'язком учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та дотримуватися встановлених законом порядку, строків і умов апеляційного оскарження. Водночас процесуальні строки встановлені, зокрема, з метою забезпечення юридичної визначеності та стабільності публічно-правових відносин.
33. Отже, поважними можуть бути визнані лише такі причини пропуску процесуального строку, які є об'єктивними, не залежать від волевиявлення особи, безпосередньо унеможливлюють або істотно ускладнюють своєчасне вчинення процесуальної дії та підтверджені належними і допустимими доказами. Водночас оцінка поважності причин у кожній конкретній справі має здійснюватися з урахуванням усієї сукупності процесуально значущих обставин, а не ізольовано щодо лише однієї з них.
34. Як установив суд апеляційної інстанції та як це відображено в матеріалах справи, первинно відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у межах строку, встановленого процесуальним законом.
35. Ухвалою від 22 грудня 2025 року апеляційний суд залишив цю апеляційну скаргу без руху у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору в належному розмірі.
36. Після надходження клопотання про продовження строку для усунення недоліків ухвалою від 08 січня 2026 року в задоволенні такого клопотання було відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто.
37. 09 січня 2026 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу.
38. Ухвалою від 14 січня 2026 року цю апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано подати належно обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. На виконання цієї ухвали відповідач подав відповідну заяву, посилаючись на відсутність коштів для повної сплати судового збору на час залишення первинно поданої апеляційної скарги без руху.
39. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження ухвалою від 02 лютого 2026 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що повернення вперше поданої апеляційної скарги, відсутність фінансування державного органу, несвоєчасна сплата судового збору, необхідність дотримання внутрішніх процедур виділення та погодження коштів, а також тимчасова відсутність таких коштів не є об'єктивними і непереборними обставинами, які могли б бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд також зазначив, що суб'єкт владних повноважень не може отримувати вигоду від власних організаційних чи фінансових труднощів, а невжиття заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку.
40. Водночас колегія суддів вважає, що за обставин саме цієї справи наведений судом апеляційної інстанції мотивувальний підхід не є достатнім для висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України. Такий висновок зумовлений не тим, що суд касаційної інстанції наперед вирішує питання про поважність чи неповажність причин пропуску строку, а тим, що зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається належної правової оцінки всіх обставин, на які посилався заявник у сукупності.
41. Із доводів касаційної скарги та змісту поданих відповідачем процесуальних документів убачається, що заявник обґрунтовував своє клопотання не лише посиланням на відсутність коштів для доплати судового збору, а й низкою інших обставин, які, на його переконання, мали значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Йшлося, зокрема, про своєчасне первинне звернення з апеляційною скаргою, завчасну сплату більшої частини судового збору, подання 02 січня 2026 року клопотання про продовження строку для усунення недоліків до спливу наданого судом строку, а також про повторне звернення з апеляційною скаргою без істотних зволікань, уже наступного дня після її повернення та після фактичної доплати судового збору.
42. За обставинами цієї справи зазначені доводи не можуть вважатися юридично байдужими для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Вони прямо стосуються застосування статей 120, 121, 251, 295, 298, 299 КАС України, оскільки потребують встановлення дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, правильного обчислення перебігу строку на усунення недоліків, своєчасності подання заяви про його продовження, а також оцінки послідовності і добросовісності процесуальної поведінки скаржника після повернення апеляційної скарги.
43. Однак зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, що суд апеляційної інстанції надав самостійну і повну оцінку зазначеним доводам саме у такому взаємозв'язку. Мотиви ухвали зведено переважно до висновку про те, що відсутність бюджетного фінансування, необхідність дотримання внутрішніх процедур погодження видатків і несвоєчасна сплата судового збору не є поважними причинами пропуску строку.
44. Водночас суд апеляційної інстанції не надав окремої та належної правової оцінки доводам заявника, які стосувалися не лише посилання на відсутність коштів для своєчасної доплати судового збору, а й інших обставин, що могли мати істотне значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у цій конкретній справі. Йдеться, зокрема, про первинне своєчасне подання апеляційної скарги, звернення із заявою про продовження строку до його закінчення, належне обчислення процесуального строку з урахуванням моменту вручення ухвали через електронний кабінет, а також про незначний проміжок часу між поверненням апеляційної скарги та її повторним поданням після усунення недоліків. Саме ці обставини у своїй сукупності підлягали оцінці при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
45. Однак зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, що наведені доводи були предметом самостійної, повної та взаємопов'язаної оцінки суду апеляційної інстанції. Наведені в ухвалі мотиви не дають достатніх підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином перевірив усю сукупність обставин, релевантних для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження саме за встановлених у цій справі процесуальних обставин.
46. Сам по собі висновок суду про неповажність однієї із наведених заявником причин не звільняв його від обов'язку перевірити інші обставини, якщо вони також стосувалися своєчасності, послідовності та добросовісності вчинення процесуальних дій.
47. У спірних правовідносинах вирішальним було не лише те, чи визнав суд поважною причину, пов'язану з відсутністю коштів, а й те, чи надав він належну оцінку всій процесуальній ситуації, яка передувала повторному поданню апеляційної скарги. Саме така оцінка, з огляду на конкретні обставини цієї справи, мала значення для належного застосування пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
48. Такий підхід узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, відповідно до якої при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги оцінці підлягає сукупність обставин, зокрема своєчасність первинного звернення, оперативність повторного подання, добросовісність процесуальної поведінки особи, фактичне усунення недоліків та наявність об'єктивних обставин, які могли ускладнювати своєчасне вчинення процесуальної дії. При цьому наведена правова позиція не підміняє оцінки у кожній окремій справі, але вказує на необхідність комплексного, а не ізольованого підходу до аналізу відповідних процесуальних обставин.
49. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що, застосовуючи пункт 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, оскільки не надав належної правової оцінки всім обставинам, на які заявник посилався на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Такий висновок у межах касаційного перегляду стосується саме достатності процесуальної мотивації оскаржуваної ухвали у цій справі.
50. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349, частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи до цього суду для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
51. Оскільки встановлені порушення стосуються саме суду апеляційної інстанції та пов'язані з неповнотою процесуальної оцінки обставин, справа підлягає направленню до цього суду для продовження розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
53. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 327, 341, 349, 353, 355, 356 КАС України,
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області задовольнити.
2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 320/3329/22 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська