Справа № 167/323/26
Номер провадження 2/167/440/26
(заочне)
04 травня 2026 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Гармай І. Т.,
з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Стислий виклад позицій учасників справи.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (далі - ТОВ «ФК «ПОЗИКА») Міньковська А. В. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову посилається на те, що 13 січня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» (далі - ТОВ «ФК «ІРБІС») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 45889665 (далі - Договір, Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Зазначає, що за даним Кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному Кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у Кредитному договорі. Вказує, що первісний кредитор виконав умови Договору перерахувавши кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000 грн. Однак, відповідач не виконувала умови Договору належним чином, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.
Вказує, що 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Зазначає, що відповідно до Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 14320 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту та 10320 грн - відсотки.
Ураховуючи вищенаведене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором № 45889665 від 13 січня 2022 року в розмірі 14320 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та 5500 грн - витрат на правничу допомогу.
Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Представник позивача будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася. В прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв/клопотань не подавала.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 24 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 13 січня 2022 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 45889665, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Пропозиція набирає чинності з 13 січня 2022 року та діє до 23 год 59 хв 13 квітня 2022 року (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 4000 грн з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 даного договору, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.
Згідно з п. 3.2 вказаного Договору за користування кредитом клієнт зобов'язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2 цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.
При цьому пільговий період становить 30 календарних днів з 13 січня 2022 року по 12 лютого 2022 року, пільгова процентна ставка (знижена) 2,6%, стандартний період 60 календарних днів з 13 лютого 2022 року по 13 квітня 2022 року, процентна ставка 3%.
Як вбачається із п. 4.2 Договору клієнт зобов'язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 13 квітня 2022 року, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.
Договір містить реквізити сторін, зокрема ім'я позичальника ОСОБА_1 , її реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу проживання, номер телефону, електронну пошту та електронний підпис одноразовим ідентифікатором 560070.
З довідки про ідентифікацію, вбачається, що ОСОБА_1 , з якою укладено Кредитний договір № 45889665 від 13 січня 2022 року ідентифікована ТОВ «ФК «ІРБІС» - одноразовий ідентифікатор 560070, дата та час підписання - 13 січня 2022 року, мобільний телефон НОМЕР_1 , картка № НОМЕР_2 .
13 січня 2022 року о 14:19 успішно перераховано на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іPay.ua 130968944 грошові кошти в сумі 4000 грн, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 21 жовтня 2025 року.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «ІРБІС» заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 45889665 від 13 січня 2022 року становить 14320 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту та 10320 грн - відсотки.
01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених цим Договором.
Згідно з витягом з додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 45889665 від 13 січня 2022 року становить 14320 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту та 10320 грн - відсотки.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем за Кредитним договором № 45889665 від 13 січня 2022 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 13 січня 2022 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем укладено Кредитний договір № 45889665, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора: 560070, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 4000 грн, який вона зобов'язалася повернути та сплатити відсотки за користування ним на визначених у Кредитному договорі умовах (строк кредитування - з 13 січня 2022 року по 13 квітня 2022 року, пільгова процентна ставка - 2,6%, стандартна процентна ставка - 3%).
Позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти у розмірі 4000 грн шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_3 .
Згідно Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило своє право грошової вимоги до відповідача - ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та відповідно до витягу з додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 45889665 від 13 січня 2022 року становить 14320 грн, з яких: 4000 грн - тіло кредиту та 10320 грн - відсотки.
Відтак, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за Договором позики.
Враховуючи те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач не надала, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором № 45889665 від 13 січня 2022 року у розмірі 14320 грн.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).
Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 2662,40 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи:
- Договір № 39493634/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року;
- Додаткову угоду № 45889665 до Договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 16 лютого 2026 року;
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Лівак І. М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» щодо стягнення кредитної заборгованості;
- акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841 від 22 липня 2016 року.
Ураховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 45889665 від 13 січня 2022 року в розмірі 14320 (чотирнадцять тисяч триста двадцять) гривень, з яких: 4000 (чотири тисячі) гривень - тіло кредиту та 10320 (десять тисяч триста двадцять) гривень - відсотки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного заочного рішення 04 травня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ 39493634.
Представник позивача: Міньковська Анастасія Володимирівна, адреса: пр-т Берестейський, 65, м. Київ, РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Головуючий суддя І. Т. Гармай