04 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/61/25 пров. № А/857/14272/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року (головуючий суддя Смокович В.І., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області №2071/03-20-24-06 від 27.12.2023 про анулювання реєстрації платника єдиного податку; зобов'язати ГУ ДПС у Волинській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку 3 групи з дати анулювання такої реєстрації та включити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до Реєстру платників єдиного податку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області №2071/03-20-24-06 від 27 грудня 2023 року.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Волинській області поновити статус платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з внесенням відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації - 01 січня 2024 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) та 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що 27.12.2023 року ГУ ДПС у Волинській області проведено перевірку діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.
За результатами проведеної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 27.12.2023 №21871/03-20-24-06 (далі - Акт).
Перевіркою встановлено, що платником податків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу, абз. 3 п.299.10 ст.299 Кодексу 11152,58 грн.
На підставі вказаного акту та встановлених порушень, ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення №2071/03-20-24-06 від 29.12.2023 про анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до п.п.298.2.3 ст. 298 Кодексу платники податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
За результатами проведеного аналізу баз даних в ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку з 10.05.2002 р. по даний час за адресою АДРЕСА_1 . З 01.01.2012 по 31.12.2023 року платник перебував на спрощеній системі оподаткування (3 група 5%). Одночасно Матвіїв перебуває на обліку як фізична особа, яка проводить незалежну професійну діяльність: адвокат з 10.04.2013 року, арбітражний керуючий з 01.10.2017 року. В інтегрованій картці платника податку ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 18050400 єдиний податок з доходів фізичних осіб в період з 22.05.2023 по 01.12.2023 року (протягом двох послідовних кварталів) обліковувалась заборгованість в сумі 11152, 58 гривень (витяг з ІКП надавався суду І інстанції).
З даних інтегрованої картки вбачається, зокрема, що станом на 31.05.2023 року наявна недоїмка в сумі 11152,58, станом на 30.06.2023 та 31.07.2023 дана недоїмка збережена. Також недоїмка наявна станом на 31.08.2023, 30.09.2023 та 31.10.2023 (відповідні докази були надані до суду І інстанції).
При цьому, дані обставини були встановлені саме під час проведення перевірки, що відображене у акті про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 27.12.2023 №21871/03-20-24-06.
Таким чином, несплата позивачем суми грошового зобов'язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів підтверджується даними ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то апелянт зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, слід врахувати те, що дана справа є справою незначної складності та розглядалася судом без проведення судового засідання та без виклику сторін у судове засідання.
У даній справі позовні вимоги немайнового характеру, а представником позивача не обґрунтовано співмірність судових витрат, які були понесені у зв'язку з отриманням правничих послуг, та ціною позову, також не обґрунтовано формування ціни на вказані послуги.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 10.02.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 11.05.2002 взятий на облік як платник єдиного податку.
Також з наведеного витягу убачається, що у позивача наявні наступні класифікатори видів економічної діяльності (далі - КВЕД): 69.10 Діяльність в сфері права (основний); 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності (арк. спр. 62).
ГУ ДПС у Волинській області проведено перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 27.12.2023 №21871/03-20-24-06 (далі - акт перевірки).
Вказаним актом перевірки встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов'язання по єдиному податку, чим порушено абзац 8, підпункту 298.2.3, пункту 298.2 статті 298, абзац 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України на суму 11 152,58 грн (арк. спр. 10).
На підставі вказаного акту перевірки, ГУ ДПС у Волинській області 29.12.2023 прийнято рішення №2071/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.01.2024, у якому вказано підставу «наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу третього п.299.10 ст.299 Кодексу» (арк. спр. 11).
Рішенням ДПС України від 29.11.2024 №35854/6/99-00-06-03-03-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 від 07.11.2024 на рішення ГУ ДПС у Волинській області від 29.12.2023 №2070/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку залишено без розгляду (арк. спр.14-15).
Сторона позивача, не погоджуючись із прийнятими рішенням контролюючого органу, звернулось із даним позовом до суду.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно із пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно із пунктом 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
За приписами підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України.
Так, відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно із пунктом 299.2 статті 299 ПК України цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
За приписами абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Згідно із пунктом 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З огляду на вказане суд дійшов підставного висновку, що реєстрація особи платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу виключно у випадках, прямо передбачених законодавством. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Згідно матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийнято на підставі проведеної камеральної перевірки позивача.
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно із пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Тобто, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пункту 75 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).
З огляду на це суд підставно зауважив, що перевірка дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не належить до предмета камеральної перевірки.
Крім цього, що Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Однак, матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача, а, як уже зазначалось вище, відповідачем була проведена камеральна перевірка правомірності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та за її результатами складено акт перевірки правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.
Відтак, зважаючи на те, що оскаржуване рішення було прийнято не на підставі висновків документальної перевірки, як того вимагає чинне законодавства, правильним є твердження суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття оскаржуваного рішення та є самостійною підставою для скасування такого.
Також суд вірно врахував, що відповідно до пунктів 86.2, 86.7 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Таким чином, нормами ПК України передбачено право платника податків у разі незгоди з висновками камеральної перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, подати протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта, до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, які є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
При цьому судом першої інстанції зґясовано, що відповідачем складено акт перевірки 27.12.2023 та вже 29.12.2023 прийнято оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи.
За таких обставин, суд підставно зауважив, що акт перевірки та оскаржуване рішення прийнято без можливості реалізувати право на подання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 ПК України, зокрема, але не виключно, документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, які є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Тобто, прийнявши 29.12.2023 на підставі акта перевірки оскаржуване рішення, відповідач фактично позбавив позивача можливості подати свої заперечення (пояснення) та/або додаткові документи.
Також судом вірно враховано, що в силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, оскільки абзац 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України пов'язує втрату особою статусу платника єдиного податку із наявністю податкового боргу, а пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що наявність податкового боргу фіксується податковою вимогою і надіслання останньої є обов'язковим, то відповідач повинен був надіслати позивачу податкову вимогу, чого у даному випадку не вчинив. Жодних доказів зворотного відповідачем суду не надано і матеріали справи не містять.
Враховуючи вищезазначене, суд обґрунтовано вважав, що рішення ГУ ДПС у Волинській області про анулювання реєстрації платника податку третьої групи від 27.12.2023 №2071/03-20-24-06 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частини другої статті 2 КАС України, позаяк його прийнято на підставі перевірки, яка проведена не у спосіб, визначений ПК України, без урахування права позивача на участь в процесі прийняття рішення (позбавлено можливості на надання пояснень, заперечень), з порушенням процедури (порядку) його прийняття, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання податкового органу поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку, то суд першої інстанції правильно вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно пункту 19-3.1 статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Підпунктом 299.13 статті 299 ПК України передбачено, що з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Отже, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Тому, з урахуванням наведених вище обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що оскільки, як уже зазначалось, рішення ГУ ДПС у Волинській області №2071/03-20-24-06 від 27.12.2023 про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи є протиправним, то з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного податку третьої групи, починаючи з 01.01.2024 та включити до реєстру платників єдиного податку.
З урахуванням встановленого вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того колегія судів вважає, що з урахуванням положень ст.ст. 134, 139 КАС України, суд першої інстанції правильно вирішив питання про розподіл судових витрат, при цьому врахував, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним, відповідати критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №140/61/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко