Справа № 560/17113/25
Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
05 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 25.04.2025 №16, щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , PHOKII: НОМЕР_1 ) про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував того, що позивач має достатні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що він має трьох неповнолітніх дітей, заборгованість зі сплати аліментів - відсутня. Однак, відповідач протиправно відмовив у наданні такої відстрочки.
Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - у зв'язку з утриманням трьох дітей віком до 18 років.
До заяви позивач додав: копії свідоцтв про народження дітей; копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про розірвання шлюбу; рішення суду про стягнення аліментів на користь матері однієї з дітей; довідку державної виконавчої служби про відсутність заборгованості за аліментами.
Під час розгляду документів комісією встановлено, що одна дитина проживає з матір'ю окремо від позивача. З огляду на це, комісія визнала за необхідне подати додатковий документ - письмовий договір між батьками дитини, який би засвідчував домовленість сторін про розподіл участі у матеріальному забезпеченні та вихованні дитини, що проживає окремо.
У зв'язку з ненаданням повного пакету документів рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.04.2025 №16 було відмовлено у наданні відстрочки до усунення недоліків у поданому пакеті документів.
Вважаючи вищезазначену відмову комісії протиправною, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" адже відсутні докази того, що всі три дитини проживають і перебувають на утриманні позивача, що не спростовується відсутністю заборгованості зі сплати аліментів.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду цієї справи.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (Порядок №560).
Згідно із пунктом 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії .
Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно із пунктом 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Встановлено, що повідомленням відповідача від 28.04.2025 №3/2244 позивача проінформовано про те, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки, оскільки відсутній договір між батьками щодо фактичного утримання та участі позивача у забезпеченні потреб дитини.
Статтею 121 Сімейного кодексу України (СК України) визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 - 4 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
У Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який є Додатком 5 до Порядку №560, щодо категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені документи, що підтверджують право на відстрочку для жінки та чоловіка, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (п.3), зокрема вказані: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Посилання відповідача в обґрунтування оскаржуваної відмови на те, що відсутній договір між батьками щодо фактичного утримання та участі позивача у забезпеченні потреб дитини, колегія суддів вважає помилковим.
Так, положення Додатку 5 Порядку №560 визначають альтернативний не виключний перелік документів, що підтверджують факт утримання дітей. Договір між батьками щодо фактичного утримання та участі у забезпеченні потреб дитини є лише одним із таких документів.
Суд наголошує, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
При цьому, укладення договору між батьками щодо фактичного утримання та участі у забезпеченні потреб дитини є правом, а не обов'язком батьків. Тобто, укладення такого договору під час розлучення не обов'язкове, а відтак, такий документ може бути відсутнім взагалі.
Варто зауважити, що п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII умовами надання відстрочки визначає виключно: факт перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років; відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Вказані положення Порядку №560 з огляду на ієрархію нормативно-правових актів повинні застосовуватися відповідно й у частині, які не суперечить Закону №3543-XII.
У даному випадку позивач є батьком трьох дітей віком до 18 років, яких він утримує, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості із сплати аліментів.
Таким чином, позивач має право на відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII.
Водночас, застосування відповідачем у даному випадку положення Додатку 5 до Порядку №560, що передбачають перелік документів на отримання відстрочки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, та як наслідок відмова позивачу у наданні відстрочки з огляду на відсутність договору між батьками щодо фактичного утримання та участі позивача у забезпеченні потреб дитини, є безпідставним, адже у даному випадку застосуванню підлягають саме положення Закону №3543-XII як акту, що має вищу юридичну силу, та які не передбачають додаткових умова для надання відстрочки, окрім наведених вище, у тому числі й надання документу згідно Додатку 5 до Порядку №560.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, про задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
За результатом розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 25.04.2025 №16, щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , PHOKII: НОМЕР_1 ) про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3028 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.