Справа № 120/9290/25
Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач: Томчук А.В.
05 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Томчука А.В.
суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 за вимогами якого просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно в заниженому розмірі;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 27 червня 2024 року включно;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 27 червня 2024 року включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - березень 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 27 червня 2024 року включно;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 27 червня 2024 року включно з розрахунку 4 031,21 гривня на місяць в сумі 305 968,83 гривень (триста п?ять тисяч дев?ятсот шістдесят вісім гривень вісімдесят три копійки);
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2024 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2019 роки, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпусти як учаснику бойових дій за 2018-2024 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2017 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, без урахування при їх обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити одноразові додаткові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2017 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 , у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (одноразових додаткових видів грошового забезпечення та індексації) за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 адміністративний позов задоволено частково.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4031,21 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром-підвищення доходів відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2022 роки без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу на оздоровлення за 2017-2022, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2019 роки, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2018-2022 роки з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2017 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без урахування при їх обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2017 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", та провести виплату таких з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті; базовим місяцем для нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року; починаючи з березня 2018 року позивачу належить індексація-різниця у фіксованому розмірі 4031,21 грн; індексація входить до складу грошового забезпечення для розрахунку одноразових виплат; щомісячна додаткова грошова винагорода за постановою № 889 має постійний характер і підлягає включенню до розрахунку одноразових видів грошового забезпечення. Водночас суд відмовив у задоволенні вимог щодо індексації за 2023 рік (у зв'язку із зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік) та за період з 01.01.2024 по 27.06.2024 (у зв'язку з тим, що індекс споживчих цін не перевищив поріг 103% до моменту виключення позивача зі списків особового складу), а також у перерахунку одноразових видів грошового забезпечення за 2024 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
За доводами апеляційної скарги, Військова частина НОМЕР_1 вказує про наступне.
Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, у березні 2018 року відбулось підвищення посадового окладу, тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці мало прийматися за 1 або 100 відсотків. Згідно з розрахунком відповідача різниця щодо збільшення грошового забезпечення становить 6748,50 грн, що перевищує поріг індексації 4463,15 грн, а тому нарахування індексації з 01.03.2018 є безпідставним. Чинна редакція Порядку не передбачає поняття «базовий місяць» та збереження фіксованої суми індексації. Індекс споживчих цін перевищив 103% лише у жовтні 2018 року, тому індексацію необхідно було проводити з грудня 2018 року, що відповідач і здійснював.
Щодо включення індексації грошового забезпечення до одноразових видів грошового забезпечення відповідач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 2 розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення (наказ Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260) індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а отже не може включатися до одноразових грошових допомог. Це підтверджується також тим, що з індексації не здійснюється нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди до одноразових видів грошового забезпечення відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 30.06.2015 у справі № 335/7227/14-а, від 16.07.2020 у справі № 820/5473/17, від 13.10.2020 у справі № 240/9504/19, згідно з якими щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога.
Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач зазначає, що позивач не звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату компенсації, а тому право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення до суду є передчасним. Посилається на правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а.
Позивач також звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, в якій просив скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду в оскаржуваній частині та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови ухвалене з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність у нього права на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.06.2024 є помилковими. Посилається на те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не містить застережень щодо зупинення нарахування та виплати індексації грошових доходів населення, на відміну від Закону про Державний бюджет на 2023 рік. Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 зміна місяця для обчислення індексу споживчих цін жодним чином не впливає на право позивача на виплату «індексації-різниці». Ключовим фактором є зміна розміру тарифної ставки (окладу), яка у період з 01.03.2018 по 27.06.2024 не відбувалась. Тому позивач мав право на виплату індексації-різниці у фіксованому розмірі 4031,21 грн на місяць за період з 01.01.2024 по 27.06.2024.
Щодо перерахунку одноразових видів грошового забезпечення за 2024 рік позивач зазначає, що оскільки індексація грошового забезпечення повинна була виплачуватись у 2024 році, то розрахунок одноразових видів грошового забезпечення повинен був проводитись з урахуванням сум індексації. Відмова у задоволенні цих вимог не відповідає принципу забезпечення ефективного захисту порушеного права.
З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника відділення передавальних радіопристроїв передавальних радіопристроїв інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2024 № 180 (по стройовій частині) позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 27.06.2024.
Позивач вказав, що у відповідь на запит, листом за вихідним № 1106/163/3/273/пс від 18.06.2025 відповідач надав довідку від 18.06.2025 № 1106/163/3/278/пс, зі змісту якої останньому стало відомо, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.06.2024 відбувалась у заниженому розмірі.
Крім того зі змісту довідки від 18.06.2025 № 1106/163/3/278/пс та довідки від 18.06.2025 позивачу стало відомо, що нарахування та виплата індексації-різниці, розрахованої відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у період з 01.03.2018 по 27.06.2024 відповідачем не проводилось; в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексацію грошового забезпечення позивачу не нараховано та не виплачено; нарахування та виплата одноразових видів грошового забезпечення у 2017-2024 роках здійснювалось без урахування при їх обчисленні сум індексації грошового забезпечення та щомісячної додатково грошової винагороди за відповідний місяць.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду.
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
За правилами частини 2 статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Як унормовано статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Наведені вище приписи свідчать про те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
На реалізацію вимог Закону № 1282-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Як унормовано абзацом 1 пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
За правилами абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Варто зауважити, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Щодо фіксованої суми індексації, то дійсно Закон № 1282-ХІІ і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Проте вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, у якій були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Однак постановою Уряду "Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" № 1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078 поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Так, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави дійти висновку, що нарахування та виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 та ряду інших.
Водночас, сторонами спору не спростовано, що позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця з 01.03.2018 по 27.06.2024.
При цьому з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Згідно матеріалів адміністративної справи судом встановлено наступне.
Відповідно до матеріалів справи, грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становило: посадовий оклад 760,00 грн; військове звання 60,00 грн; надбавка за вислугу років 30% - 246,00 грн; надбавка за кваліфікацію 4% - 30,40 грн; надбавка за таємність 10% - 76,00 грн, НОВЗ 50% - 533,00 грн, премія 488% - 3708,80 грн; ШДГВ 60% - 3248,52 грн, що становить 8662,72 грн.
Посадовий оклад позивача за березень 2018 підвищився та становив 3260,00 грн, військове звання 950,00 грн; надбавка за вислугу років 40% - 1684,00 грн; надбавка за кваліфікацію 5% - 163,00 грн; надбавка за таємність 10% - 326,00 грн, НОВЗ 10% - 589,40 грн, премія 65,1% - 2122,26 грн, що становить 9094,66 грн.
Отже, грошовий дохід позивача збільшився на 431,94 грн в порівняні з лютим 2018 (9094,66 грн - 8662,72 грн).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30% (з урахуванням підвищення посадового окладу з січня 2008 року), про що зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021р. №5211/0/290-21/51.
Як вже зазначалося, відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме:
1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у даному випадку: 4 463,15 грн - 431,94 грн = 4031,21 грн.
Отже, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованому розмірі щомісячно.
Що стосується права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за 2023 рік, то суд апеляційної інстанції зважає на ту обставину, що Відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є чинними та не визнавались неконституційними, а відтак підлягають застосуванню.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати індексацію позивачу за цей період.
Водночас статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
З огляду на викладене, суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов'язку нарахування та виплати позивачу фіксованої суми індексації у період з січня 2024 року по червень 2024 року у зв'язку із тим, що поріг індексації у вказаний період не перевищив 103%.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
На переконання апеляційного суду розмір "поточної" індексації, передбаченої у пункті 1-1 Порядку № 1078, із застосуванням січня 2024 року для обчислення індексу споживчих цін жодним чином не впливає на суму індексації, передбаченої пунктом 5 Порядку № 1078.
В той же час, відповідно до згаданих вище приписів абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 зміна місяця для обчислення індексу споживчих цін жодним чином не впливає на право позивача на виплату "інднексації-різниці", нарахованої на виконання п. 5 Порядку № 1078, адже ключовим фактором для виникнення у працівника права на вказаний вид індексації є зміна розміру тарифної ставки (окладу) за займаною посадою, чого в розглядуваному випадку не відбулось.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 27.06.2024 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 27.06.2024, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4031,21 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром-підвищення доходів відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Продовжуючи перегляд цієї адміністративної справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
До складу грошового забезпечення, як установлено у пункті 2 статті 9 Закону №2011-XII, входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
Приписами пункту 4 статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У пунктах 2, 3 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 260), у пункті 2 розділу І якого внормовано, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану (доповнено згідно із наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, який застосовується з 01 лютого 2023 року); допомоги.
Водночас у пункті 16 розділу І Порядку № 260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Згідно із пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
За приписами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Нормами пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Згідно із абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються КМУ.
Відповідно до пунктів 5-6 розділу XXXI Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
За правилами пункту 5 розділу XXXII Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються, зокрема, звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Субсидіарне застосування зазначених правових норм вказаних нормативно-правових актів дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, який суд враховує в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.
Індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразова грошова допомога при звільненні.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на виплату індексації-різниці за період з 01.01.2024 по 27.06.2024, то індексація грошового забезпечення має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір одноразових видів грошового забезпечення, зокрема у цьому випадку у складі: грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 та 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2019 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Посилання відповідача на ненарахування єдиного внеску з індексації не спростовує її правової природи як складової грошового забезпечення, визначеної Законом № 2011-XII.
Таким чином доводи позивача зайшли своє підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги у цій цій частині, відповідно рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати позивачу одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами 1, 2 частини 4 вказаної статті, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За приписами частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Варто зауважити, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.
Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Окрім цього, суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вищеозначеній справі Велика Палата дійшла наступних висновків:
"Згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат".
Відповідно до довідки від 18.06.2026 (а.с. 42) щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу за 2017 рік, тому така винагорода не може вважатися одноразовою.
Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року (справа № 817/1427/17).
За наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2017 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без урахування при їх обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" є протиправними, відтак для захисту прав позивача слід зобов'язати суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2017 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", та провести виплату таких з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, то тут слід врахувати наступне.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).
На реалізацію положень Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 подібні за змістом положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050 та в пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30.09.2020 у справі № 2-а-1/11, від 31.08.2021 у справі № 264/6796/16-а та ряду інших.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає слушними аргументи суду першої інстанції, що відповідач, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено позивачеві грошове забезпечення в повному обсязі, повинен був здійснити виплату таких коштів з одночасною виплатою сум компенсації. Невиплата позивачеві суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата окремих складових грошового забезпечення позивача, є порушенням прав військовослужбовця на отримання такої компенсації.
Таким чином, варто погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення є протиправною.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права щодо визначення базового місяця для нарахування індексації, розрахунку індексації-різниці, включення індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення для розрахунку одноразових виплат, а також щодо компенсації втрати частини доходів.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, оскільки суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог щодо виплати індексації-різниці за період з 01.01.2024 по 27.06.2024 та перерахунку одноразових видів грошового забезпечення за 2024 рік, не розмежувавши «поточну» індексацію та «індексацію-різницю» і не врахувавши, що фіксована сума індексації-різниці, у разі поновлення виплати індексації у 2024 році, підлягає виплаті до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), яке у спірний період не відбувалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо індексації-різниці за 2024 рік та перерахунку одноразових видів грошового забезпечення з прийняттям у цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги сторони позивача, апеляційний суд, зважає на те, що оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору, а інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл таких не вирішується.
Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.06.2024 та стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01.01.2024 по 27.06.2024;
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення та зобов'язанні Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.06.2024.
Зобов'язати Військової частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.01.2024 по 27.06.2024, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4031,21 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром-підвищення доходів відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року по справі № 120/9290/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий Томчук А.В.
Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.