Справа № 320/12217/25 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
22 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
пр-к позивача Данилова К.А.
пр-к відповідача Лукашенко Д.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЕРАМІКА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЕРАМІКА» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0123140/0706 від 28.10.2024.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги дублюють заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. На думку апелянта, оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 25 грудня 2025 року.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 лютого 2026 року.
Зважаючи на перебування головуючого судді Грибан І.О. на лікарняному, адміністративну справу № 320/12217/25 знято з розгляду.
30 березня 2026 року повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у відкритому судовому засіданні 22 квітня 2026 року.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 21.06.2024 №4307-п та повідомлень на перевірку від 30.07.2024 р. №16835/26-15-07-06-02-17, №16836/26-15-07-07-01, №16837/26-15-23-02, №16838/26-15-07-03-01, №16839/26-15-07 08-03, №16840/26-15-07-08-03, №16856/26-15-24-02-05, 16856/26-15-24-02-05/2, та від 18.09.2024 р. №18153/26-15-07-06-02-17, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЕРАМІКА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2017 по 31.03.2024, валютного за період з 01.10.2017 р. по 31.03.2024 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 р. по 31.03.2024 р. та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки до акта перевірки який є його невід'ємною частиною.
За наслідками проведеної перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено Акт документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЕРАМІКА» від 23.09.2024 №106128/Ж5/26-15-07-06-02-19/38321478.
23 жовтня 2024 року за результатом розгляду заперечень на Акт перевірки, ГУ ДПС у м. Києві листом «Про розгляд заперечень ТОВ «ГОЛД КЕРАМІКА» 39204/Ж12/26 15-07-06-02-09, ГУ ДПС у м. Києві внесено зміни до висновків Акта перевірки від 23.09.2024 та викладено у наступній редакції:
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ГОЛД КЕРАМІКА»:
- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 42, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140, підпункту 140.5.5№ пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України (далі ПК України у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), статті 1, статті 4 та статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 7 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №290 від29.11.1999, пунктів 30, 31 П (с)БО 13 Фінансові інструменти», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №559 від 30.11.2001, пункту 11, 14 П(с)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №817 від 24.12.2004, пункту 5, пункту 6, пункту 7, пункту 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України14.12.1999 за №860/4153 )зі змінами та доповненнями), підпункту 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 069 635,00 грн., у тому числі по періодах: за 2018 рік 377 280 грн.; за 2019 рік -1 692 355 грн., та занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 9 087 739 грн. за 1 квартал 2024 року.
- пункту 63.3 статті 63 ПК України, пункту 8.1, 8.2, 8.4, 8.5 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів» від 22.04.2014 №462 щодо: неподання Повідомлень за формою №20 ОПП стосовно використання 76 об'єктів оподаткування (4 об'єкта оподаткування земельні ділянки (закриття об'єкту нерухомого майна та початок оренди земельних ділянок), 4 об'єкта оподаткування (закриття об'єкту нерухомого майна, реєстрація майнового комплексу, реєстрація нежитлових приміщень та припинення речового права), 4 об'єкта оподаткування (взяття в оренду офісних приміщень та повернення з оренди), 2 об'єкта оподаткування (введення в експлуатацію придбаного автомобіля, виведення з експлуатації реалізованого автомобіля), 1 об'єкт оподаткування (взятому в оренду автобусу), та 61 об'єкт оподаткування (взятим в оренду по повернутим з оренди автомобілям).
- пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 «б» статті 172 ПК України та розділ 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, щодо подання з помилками податкового розрахунку за ІІІ квартал 2018 року.
- статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95 ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» щодо зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 72, офіс 320/1 без наявності ліцензії.
Дана відповідь є невід'ємною частиною акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГОЛД КЕРАМІКА» від 23.09.2024 №106128/Ж5/26-15-07-06-02-19/38321478.
28 жовтня 2024 року ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення рішення №0123140/0706, яким ТОВ «ГОЛД КЕРАМІКА» нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 587 044,00 грн., з яких 2 069 635,00 грн. за основним податковим зобов'язанням та 517 409,00 грн. сума штрафної санкції.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням рішенням №0123140/0706 від 28.10.2024 р., ТОВ «ГОЛД КЕРАМІКА» було подано до ДПС України скаргу про його скасування, яка була отримана ДПС України 12 листопада 2024 року.
Розглянувши скаргу позивача, ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги №348/6/99-00-06-01-01-06 від 07.01.2025, яким скаргу ТОВ «ГОЛД КЕРАМІКА» в частині скасування ППР від 28.10.2024 залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0123140/0706 від 28.10.2024 без змін
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.
Відповідно до положень частини третьої статті 12-1 Закону № 996-XIV, підприємства (крім публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.
Згідно пункту 6 П(С)БО 11 «Зобов'язання», зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.
За пунктом 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Відповідно до абзаців першого та восьмого пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання», довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
Пунктом 7 П(С)БО 11 «Зобов'язання», передбачено, що до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.
Відповідно до пунктів 11, 12 П(С)БО 11 «Зобов'язання», поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання.
Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.
За визначенням в абзаці дев'ятому пункту 4 цього ж П(С)БО, сума погашення - не дисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Відповідно до пункту 10 П(С)БО 11 «Зобов'язання», довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.
Згідно з визначенням абзацу 10 п. 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання», теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.
Фінансове зобов'язання - контрактне зобов'язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого.
Фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента (пункт 10 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).
Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо) (пункт 29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).
Відповідно до положень пункту 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов'язань, призначених для перепродажу, і зобов'язань за похідними фінансовими інструментами.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 01 жовтня 2012 року між ТОВ «ГОЛД КЕРАМІКА» та Компанією «ZELDON INVESTMENTS LTD» (Кіпр) було укладено Договір позики № б/н, який зареєстровано у Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області 19.10.2012 за № 15774.
Строк дії даного Договору з 01.10.2012 року до 01.10.2017 року.
Мета використання позики поповнення обігових коштів.
Сума договору 5 000 000,00 дол. США.
Відсоткова ставка 11% річних. Термін погашення - 01.10.2017.
Також, сторонами було підписано ряд додаткових угод, зокрема:
Додаткова угода від 08.12.2014 р. про зміну банківських реквізитів Позичальника;
Додаткова угода №2 від 04.12.2015 р. про перенесення строку погашення з 01.10.2017 р. на 01.10.2021 р. та про зміну процентної ставки за користування позикою (в період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р. 11 %; в період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. 1,5 %; в період з 01.01.2016 р. по дату погашення позики 01.10.2021 р. 4,5 % річних;
Додаткова угода №3 від 29.09.2020 р. про зміну банківських реквізитів Позикодавця;
Додаткова угода №4 від 27.09.2021 р. про зміну строку погашення до 01.10.2022 р.
Протягом 2013 року на рахунок Позивача надійшли від Компанії «ZELDON INVESTMENTS LTD» згідно з Договором позики наступні кошти: 13.02.2013 р. 350 000,00 доларів США (еквівалент 2 797 550,00 грн.); 14.05.2013 р. 149 980,00 доларів США (еквівалент 198 790,14 грн.); 27.05.2013 р. 99 980,00 доларів США (еквівалент 799 140,14 грн.); 04.06.2013 р. 124 980,00 доларів США (еквівалент 998 965,14 грн.); 18.06.2013 р. 149 980,00 доларів США (еквівалент 1 198 790,14 грн.); 02.07.2013 р. 149 980,00 доларів США (еквівалент 1 198 790,14 грн.); 23.07.2013 р. 149 980,00 доларів США (еквівалент 1 198 790,14 грн.); 13.08.2013 р. 99 980,00 доларів США (еквівалент 799 140,14 грн.); 10.09.2013 р. 99 980,00 доларів США (еквівалент 799 140,14 грн.). Всього Позивачем за Договором позики від 01.10.2012 року отримано 1 374 840 доларів США.
За висновками акта перевірки, посилаючись на пункти ПСБО 13 «Фінансові інструменти», ПСБО 12 «Фінансові інвестиції», ПСБО 28 «Зменшення корисності активів», констатовано, що теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п'яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п'яти років.
Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами.
При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
Отже, на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов'язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов'язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.
Операція дисконтування зводиться до формули: PV = FV / (1 + і) п, де FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); п - строк (число періодів).
Розрахунок дисконту кредиторської заборгованості по кредитному договору наведено в додатку 14 «Зведені дані щодо нарахування дисконту та амортизації дисконту» до акта перевірки.
Для розрахунку ставки дисконту прийнято середньозважену ринкову ставку за довгостроковими кредитами в іноземній валюті за даними статистичної звітності банків (https://bank.gov.ua/files/Procentlastb KR.xls) станом на дату надходження коштів на поточний банківський рахунок.
Оскільки розраховані за теперішньою вартістю зобов'язання за позикою будуть менше їх фактичної вартості, то спочатку у підприємства-позичальника отриманий дисконт сформує дохід. Такий первісний дисконт довгострокової позики (різницю між номінальною і теперішньою вартістю) на найближчу після отримання дату балансу слід відобразити кореспонденцією рахунків: Дт 506 - Кт 733.
На наступну дату балансу позичальник знову повинен продисконтувати -відобразити за теперішньою вартістю своє довгострокове зобов'язання, тепер уже виходячи з нового (коротшого) строку до погашення і ринкової ставки відсотка. При цьому в загальному випадку отриману мінусову різницю між теперішньою вартістю на поточну дату балансу і теперішньою вартістю на попередню дату балансу відображаємо у складі витрат кореспонденцією рахунків: Дт 952 - Кт 506.
Слід звернути увагу на те, що контролюючим органом розраховано фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 17 621 255 грн. за 2017 рік, а тому загальна сума амортизованої собівартості дисконту за період з 01.01.2018 по 01.10.2022 складає 16 076 871 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, дисконтування зазначеної вище заборгованості позивач не здійснював.
Зобов'язання позивача, які виникли на підставі зазначеного договору, ураховуючи визначений строк користування кредитними коштами, за не встановлення за матеріалами справи факту дострокового повернення позивачем кредиту є довгостроковими зобов'язаннями, тому позивач мав визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов'язання.
При цьому, отримані позивачем кошти за вказаними договорами відповідають визначенню «фінансовий інструмент» у пункті 4 П(С)БО 13 у зв'язку з тим, що надана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом кредитора на отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов'язання позичальника (позивача), оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.
Водночас, як звернув увагу суд першої інстанції, норми П(С)БО 13 не дають визначення амортизованої собівартості фінансового зобов'язання, не встановлюють порядок визначення справедливої вартості фінансового зобов'язання, так само не відсилають в цих цілях до інших нормативно-правових актів.
Наведене дає підстави для висновку про те, що контролюючий орган безпідставно застосував порядок амортизації собівартості фінансових інвестицій, що визначений у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», адже не є тотожним фінансові інвестиції (активи) з фінансовими зобов'язаннями, що є різними поняттями в силу пункту 4 П(С)БО 13 «Зобов'язання».
За обставин отримання позивачем позики, це є фінансовим зобов'язанням, а не фінансовою інвестицією, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції.
Також, підлягає врахуванню й те, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, тоді як така методологія визначена Міжнародними стандартами фінансової звітності.
Однак, частиною третьою статті 12-1 Закону № 996-ХІV, встановлено, що підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності. Тобто, позивач, як особа, бухгалтерський облік якої базується на національних стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку, а не на міжнародних стандартах фінансової звітності, з урахуванням того, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, не зобов'язаний визначати таку методологію оцінки фінансових зобов'язань самостійно. В свою чергу, контролюючий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки такому платнику податків (який керується виключно національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку) щодо методики, про що було зазначено у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 160/6203/20.
Таким чином, визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах.
Отже, на переконання колегії суддів, позиція контролюючого органу щодо посилання на міжнародні стандарти у разі, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами, не відповідає положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на що, застосований відповідачем розрахунок за формулою дисконтування заборгованості позивача, є неправомірним, оскільки ґрунтується на нормах міжнародного стандарту фінансового обліку, в той час як позивач застосовує національне положення бухгалтерського обліку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 04 січня 2023 року у справі № 640/10524/20, від 26 липня 2023 року у справі № 640/15028/19, від 06 березня 2024 року у справі №160/10420/20.
Стосовно доводів ГУ ДПС у м. Києві про обґрунтованість застосування до спірних правовідносин П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень та ставки дисконту, суд зазначає, що П(С)БО 28 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності, та не визначає такі методологічні засади щодо зобов'язань. Крім того, в бухгалтерському обліку позивача обліковується кредиторська заборгованість, тобто фінансові зобов'язання, відповідно нормативно-правові акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи, є незастосовними в межах спірних правовідносин.
Такого ж висновку щодо застосування норм П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» Верховний Суд дійшов у постановах від 10 вересня 2021 року у справі № 160/6203/20, від 05 листопада 2021 року у справі № 640/2937/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 160/13265/19.
Таким чином, висновки контролюючого органу про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є помилковими.
Отже, висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими та правильними.
Крім того, контролюючим органом зазначається про порушення вимог підпункту 140.5.5№ пункту 140.5 статті 140 ПК України щодо правовідносин з контрагентами-нерезидентами: «Anchirbricks» SRL (Республіка Молдова), «Prokeram-Service» SRL (Республіка Молдова), «VERIX- Grup» SRL (Республіка Молдова) та ООО «Динарий» (Республіка Молдова) з приводу чого, суд зазначає наступне.
Так, згідно з підпункту 140.5.5№ пункту 140.5 статті 140 ПК України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:
- нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 пункту 39.2.1, пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;
- нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Абзац п'ятий підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України встановлює, що вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу «витягнутої руки», встановленого статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», та вартістю реалізації.
Згідно з підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.1 статті 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті - платників податку на особливих умовах - на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), а саме:
а) господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
За змістом підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті - платників податку на особливих умовах - на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема, але не виключно: а) операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо; б) операції з придбання (продажу) послуг; в) операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об'єктами інтелектуальної власності; г) фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо; ґ) операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів; д) операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні; е) операції, у результаті яких обсяг доходу та/або фінансовий результат платника податку зменшується внаслідок повної або часткової, безповоротної або тимчасової передачі функцій разом з матеріальними та/або нематеріальними активами (або без них), вигодами, ризиками та можливостями іншому платнику податку (іншій особі) в тих випадках, коли у взаємовідносинах між непов'язаними особами така передача не здійснювалася б без компенсації, незалежно від того, чи відображені такі операції у бухгалтерському обліку.
Відповідно до підпункту 39.2.1.6 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, неконтрольовані операції - будь-які господарські операції, не передбачені підпунктами 39.2.1.1 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, що здійснюються між непов'язаними особами.
Згідно з підпунктом 39.2.1.7 підпункту 29.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Підпунктом 39.1.4 пункту 39.1 статті 39 ПК України передбачено, що встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.
Наразі, як вбачається з матеріалів акта перевірки обсяг операцій з продажу товарів позивачем та «Anchirbricks» SRL (Республіка Молдова), «Prokeram-Service» SRL (Республіка Молдова), «VERIX- Grup» SRL (Республіка Молдова) та ООО «Динарий» (Республіка Молдова) не перевищував 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, а отже, операції з вказаними контрагентами не були віднесені до контрольованих, що вбачається і зі змісту акта перевірки та не заперечується відповідачем.
Отже, вимоги підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України щодо збільшення фінансового результату звітного року на суму 30 відсотків вартості експортованих товарів на користь нерезидентів Республіки Молдова не підлягають застосуванню, оскільки експортні операції вищенаведеним контрагентам не є контрольованими та суми таких доходів підтверджуються нами за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
При розгляді підтвердження суми витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» має надаватись оцінка факту економічного та порівняльного аналізу, обґрунтування вибору методу, який застосовано для визначення відповідності умов операції принципу «витягнутої руки», фінансового показника згідно з підпунктом 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статі 39 ПК України, а також сторони, що досліджувалася згідно з підпунктом 39.3.2.7 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статі 39 ПК України, обґрунтування вибору та інформація про зіставні операції та джерела інформації, які використовуються для аналізу, розрахунок діапазону цін (рентабельності) не в порівнянні з фактичними цінами, обсягами операцій, умовами поставок інших суб'єктів господарювання тощо. Натомість Акт перевірки від 23.09.2024 року не містить опису у чому безпосередньо полягає невідповідність наданого позивачем обґрунтування вимогам підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 93 Податкового Кодексу України.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем по операціях з Anchirbricks» SRL (Республіка Молдова), «Prokeram-Service» SRL (Республіка Молдова), «VERIX- Grup» SRL (Республіка Молдова) та ООО «Динарий» (Республіка Молдова) вимог підпункту140.5.5№ пункту 140.5 статті 140 ПК України є такими, що не знайшли свого підтвердження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 04.05.2026р.)