Справа № 761/14997/26
Провадження № 1-кп/761/3694/2026
30 квітня 2026 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, укладену в рамках кримінального провадження № 72026111500000035 від 13.04.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України, -
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в рамках кримінального провадження № 72026111500000035 від 13.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити укладену угоду.
Обвинувачений у судовому засіданні просив затвердити угоду та вказав, що визнає себе винним в інкримінованих йому кримінальним правопорушеннях.
Захисник у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду, зазначивши, що угода про визнання винуватості була укладена в присутності захисника, жодних порушень під час складання угоди винуватості не було.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, суд приходить до наступного висновку.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Сторони угоди (незалежно від її виду) зобов'язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди).
Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 4 ст. 474 КПК України встановлено, що перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:
1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Однак, у підготовчому судовому засіданні на запитання суду обвинувачений ОСОБА_4 не зміг пояснити суті пред'явленого обвинувачення, в якому він визнає себе винуватим, у своїх відповідях плутався у викладенні обставин, які вказані в обвинувальному акті, за наслідком чого суд встановив, що обвинувачений не повністю розуміє характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим.
Крім того, варто вказати, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і закону України про кримінальну відповідальність (зокрема, щодо узгодженої міри покарання, звільнення від його відбування з випробуванням), наявність підстав для відмови в її затвердженні (ч.7 ст.474 КПК України), заслуховує думку сторін щодо можливості затвердження угоди, яка розглядається.
Так, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, а також в набутті та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції особою, яка знала, що таке майно частково одержано злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення є нетяжким та тяжким злочинами.
При цьому, відповідно до угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості сторони погодились на призначення ОСОБА_4 покарання:
- за ч. 2 ст. 212 КК України, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 53 КК України, яким передбачено, що розмір штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у виді штрафу у розмірі 453 024 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 7 701 408 (сім мільйонів сімсот одна тисяча чотириста вісім) грн. з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з бухгалтерським обліком строком на 1 рік.
- за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з бухгалтерським обліком строком на 1 рік 1 місяць, не застосовуючи додаткове покарання у виді конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України.
Також, згідно угоди про визнання винуватості сторони погодились на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого більш суворим призначити підозрюваному ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з бухгалтерським обліком строком на 1 рік 1 місяць, а також на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, з урахуванням того, що в ході досудового розслідування встановлено обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди, а також згоду на добровільне відшкодування заподіяної державі шкоди у повному обсязі та надання фінансової допомоги Збройним Силам України, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів, сторони погоджуються, що виправлення підозрюваного можливе без ізоляції від суспільства, та погодилися на звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням за умови, що він протягом іспитового строку, встановленого судом, виконає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Згідно ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: ступінь тяжкості та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.п. 1,2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінально покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.
Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Статтею 2 КПК України визначено, що одними із завдань кримінального провадження є захист суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Крім того, виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України, обов'язковою умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність обставин, які б переконливо свідчили про можливість його виправлення без відбування покарання. Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені ст. 76 цього Кодексу наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абз. 5 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 23.12.2005 «Про практику розгляду судами справ про звільнення особи від кримінальної відповідальності», згідно з якими щире каяття характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює бажання виправити ситуацію, відшкодовує заподіяну злочином шкоду.
На думку суду, лише визнання своєї винуватості у скоєнні інкримінованих злочинів, зазначене в угоді "надавання правдивих викривальних показань, повідомлення всіх відомих йому обставин" та його згода із видом та мірою покарання, вказаною в угоді, є недостатньою підставою для затвердження зазначеної угоди.
Що ж стосується наявності пом'якшувальної обставини у вигляді активного сприяння розкриттю злочину суд зазначає, що під час затвердження угоди не подано будь-яких доказів на підтвердження інформації, повідомленої ОСОБА_4 , яка б мала важливе значення для досудового розслідування.
Абстрактний підхід сторони обвинувачення до вказаної законодавчої вимоги не дає суду права на затвердження угоди. Натомість відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, 13.11.2025 службові особи ТОВ "Автомагістраль Інвест" відмовилися надати доступ до речей та документів, фактично перешкодили виконання відповідної ухвали слідчого судді, що протирічить наявності вищевказаної пом'якшувальної обставини.
Також варте уваги віднесення в угоді до обставин, що помякшують покарання "згоди на добровільне відшкодування заподіяної шкоди", що на думку сторін угоди "існтотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів". Суд не погоджується з таким твердженням, що згода з відшкодуванням шкоди у майбутньому, будь яким чином знижує ступінь тяжкості злочину і може беззаперечно розцінюватися як обставина, що пом'якшує покарання.
За таких обставин, відповідно до частини сьомої статті 474 КПК України, встановивши після перевірки угоди про визнання винуватості її суперечність цьому Кодексу, КК України та невідповідність інтересам суспільства, суд вважає за необхідне відмовити в затвердженні цієї угоди.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити у її затвердженні та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475КК України.
Пункт 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначає, що якщо угоди (незалежно від її виду) досягнуто під час досудового розслідування, після виконання процесуальних дій, передбачених статтями 290, 291 КПК України, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт разом із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Відповідно до п. 18 зазначеної Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7ст. 474 КПК України, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.
Враховуючи викладене, оскільки під час підготовчого судового засідання прокурор повідомив про виконання всіх необхідних дій, спрямованих на повне, об'єктивне та неупереджене досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, суд не вбачає підстав для повернення кримінального провадження прокурору.
Частиною 4 ст. 314 КПК України передбачено можливість оскарження повернення обвинувального акта. Між тим, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-47 5цього Кодексу, та така ухвала оскарженню не підлягає, що узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 25 квітня 2024 року по справі № 308/7233/23 (провадження № 51-1735ск24).
Також суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам п. 8 ст. 474 КПК України, згідно якого повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.
Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», ст. ст. 314,369-372,468,470,472,474 КПК України, суд, -
У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 16.04.2026 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю захисника ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження № 72026111500000035 від 13.04.2026 - відмовити.
Продовжити розгляд кримінального провадження № 72026111500000035 від 13.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1