Справа №760/11329/25
Провадження №2/760/1688/26
«05» травня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Верганівського Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець Виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
28 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець Виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в лютому 2025 року йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження № 68236554 про стягнення коштів за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем за № 47402 від 16.12.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро» за кредитним договором № А06720015 від 22.09.2019 року в сумі 26 346,00 гривень. Як вбачається з копії постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським Владиславом Юрійовичем 19.01.2022 року, стягувачем виступає ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро», код ЄДРПОУ - 41350844, боржником - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Предметом стягнення є заборгованість позивача перед ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро». З метою з'ясування причин і підстав виникнення заборгованості та для можливості досудового врегулювання спору позивач звертався в телефонному режимі до ТОВ "Фінансова Компанія «Дінеро». В телефонній розмові його повідомили, що заборгованість виникла внаслідок не виплачених в строк коштів відповідно до умов кредитного договору. Враховуючи той факт, що жодних кредитних договорів з «Фінансова Компанія «Дінеро» не підписував, вважає, що виконавчий напис вчинений незаконно і без підстав, за відсутності необхідних документів, якими підтверджується безспірність заборгованості. Виконавчий напис № 47402 від 16.12.2021 року приватним нотаріусом Бригідою В.О. вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5 у зв'язку з чим є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувала на стягнення грошових сум або витребування у боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує питання по суті. Тому вчинення виконавчого напису нотаріуса не породжує права стягувала на стягнення боргу, а підтверджує, що таке право виникло раніше. Отже, відповідне право стягувала, за захистом якого він звернувся до нотаріуса повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення повинна існувати, й крім того бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Вказані вимоги законодавства щодо вчинення виконавчого напису не могли бути дотримані нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису, оскільки, стягнення заборгованості проводиться згідно з умовами кредитного договору, однак кредитний договір між ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро» та ним не укладався. Отже, враховуючи вищевказану обставину, приватний нотаріус Бригіда В.О. не дотримався положень Закону України «Про нотаріат» та Постанови КМ України при вчиненні спірного виконавчого напису, у зв'язку з відсутністю кредитного договору між ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро» та позивачем. Звертав увагу Суду на те, що ТОВ "Фінансова Компанія «Дінеро» не було направлено жодних листів з вимогою про усунення порушення стосовно зобов'язання із зазначенням у листі стислого змісту порушених зобов'язання, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги відповідача, що не може свідчити про її безспірність, як основну умову вчинення виконавчого напису. Жодних первинних документів, які б підтверджували заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро» ніколи не надавав та не підписував. Тому нотаріус не міг отримати від Відповідача чи від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, його сплати (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), а отже у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що сама заборгованість перед банком та її сума є безспірною. Позивач не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, у свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її Позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмове згоди. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив норму Закону. Враховуючи все вищевикладене, є достатні правові підстави вважати виконавчий напис № 47402, вчинений приватним нотаріусом Бригідою В.О. 16.02.2021 р., вчиненим з порушенням вимог законодавства та таким, що не підлягає виконанню. З врахуванням наведеного просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 47402, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем 16.12.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія «Дінеро» заборгованості за кредитним договором № А06720015 від 22.09.2019 року в сумі 26 346,00 гривень.
28 квітня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи були передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 30 квітня 2025 року.
Судом в порядку ч. 2 ст. 27 ЦПК України направлявся запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження юридичної особи. Відповідь на такий запит надійшла до суду 19 червня 2025 року.
У період з 02 червня 2025 року по 18 червня 2025 року суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року, позовну заяву залишено без руху надано строк на усунення недоліків.
23 лютого 2026 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 04 травня 2026 року від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. Про причини неявки суд не повідомив.
Треті особи, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення судової повістки, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв та / або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128 - 131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.
Частина 1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 16 грудня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №47402, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО» заборгованість за договором №AG6720015 від 22 вересня 2019 року у розмірі 26 346,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 21 000,00 грн.; простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 4 696,00 грн.; плати за вчинення виконавчого напису - 650,00 грн. (а.с. 27).
Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманським В. Ю., про відкриття виконавчого провадження, ВП НОМЕР_2, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №47402 виданого 16 грудня 2021 року (а.с. 23).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, зі змінами та доповненнями до нього.
У статті 87 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано, а також: визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.»; зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 16 грудня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих написів), нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Тобто, на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Суду не надано доказів того, що укладений кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.
Тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса такими, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
У постанові від 13.10.2021 року у справі № 554/6777/17-ц Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення.
Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.11.2021 року у справі № 758/14854/20, учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Суду не надано доказів того, що укладений кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально. Разом із цим з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи направлялась стягувачем вимога боржникові про погашення суми заборгованості за кредитом (усунення порушень вимог кредитного договору).
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з принципу змагальності сторін, закріпленому в статті 12 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а виконавчий напис слід визнати такими, що не підлягає виконанню, оскільки при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано норм Закону України «Про нотаріат» та порядку вчинення нотаріальних дій.
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 133 ПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією № 15 від 24 квітня 2025 року, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 9).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 77-81, 89, 133, 141, 206, 258 - 259, 263 - 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець Виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №47402 від 16 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» у розмірі 26 346,00 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою з відповідальністю «ДІНЕРО» (місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, код ЄДРПОУ 41350844) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо-переміщена особа: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позову у розмірі 1 211,20 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо-переміщена особа: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою з відповідальністю «ДІНЕРО», місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, код ЄДРПОУ 41350844;
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: 02068, м. Київ, проспект Григоренка, буд. 15, приміщення 3;
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, місцезнаходження: 02089, м. Київ, вул. Радистів, буд. 34, корпус 1, приміщення 66.
Суддя І. О. Тесленко