П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15651/25
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Тарновецького І.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо встановлення з 24.01.2022 розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704);
- зобов'язати відповідача з 24.01.2022 по 31.12.2022, на підставі Постанови №704 перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 2, 13, 14 до Постанови № 704;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення 01.01.2023 перерахунку, на підставі Постанови №704 грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023(але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 2, 13, 14 до Постанови № 704;
- зобов'язати відповідача з 01.01.2023 по 31.12.2023 на підставі Постанови №704 перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 законом на 01 січня календарного року па відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 2, 13, 14 до Постанови № 704;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення з 01.01.2024 перерахунку на підставі Постанови №704 грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
- зобов'язати відповідача з 01.01.2024 по 31.12.2024 на підставі Постанови №704 перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення з 01.01.2025 перерахунку на підставі Постанови №704 грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
- зобов'язати відповідача з 01.01.2025 по 23.02.2025 на підставі Постанови №704 перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
- зобов'язати відповідача, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 24.01.2022 по 23.02.2025, включно, за весь час затримки виплати, а саме за період з 24.01.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.01.2022 по 19.05.2023, включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) за 24.01.2022 по 31.12.2022, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) за 01.01.2023 по 19.05.2023, включно, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Мотивуючи свою позицію про помилковість висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог за період з 20.05.2023 по 23.02.2025 зазначає, що суд помилково вважав законним застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» (далі - Постанова №481).
На переконання апелянта, з огляду на визначені в частинні 3 статті 7 КАС загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 2 Постанови № 481 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним й такий, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
Як зазначає апелянт, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Водночас, керуючись положеннями статті 308 КАС України, апеляційний суд переглядає висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та не входить в обговорення та оцінку рішення суду першої інстанції в тій частині, яка позивачем не оскаржена.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема у період з 24.01.2022 по 23.02.2025 у ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.02.2025 №55, капітан ОСОБА_1 звільнений наказом командира НОМЕР_2 від 19.02.2025 №48 за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий облік та військову службу», виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини з 23.02.2025.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.02.2025 №55 вбачається, що позивачу проведені такі виплати:
- грошова компенсація за 110 діб невикористаної щорічної основної відпустки (з них за 2022 рік - 36,3 діб, за 2023 рік - 20 діб, за 2024 рік - 13 діб, за 2025 рік - 40 діб) у розмірі 104 914,70 грн.;
- грошова компенсація за 28 діб щорічної додаткової відпустки (з них за 2024 рік - 14 діб, за 2025 рік - 14 діб) у розмірі 26 705,56 грн., як учаснику бойових дій;
- одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 3 календарних роки (за період з 14.01.2022 року по 21.02.2025 року) у розмірі 42 919,65 грн.
Згідно наданої довідки ВЧ НОМЕР_1 від 07.06.2025 за №920 у період з 24.01.2022 по 23.02.2025 грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалося зі застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018 у сумі 1762,00 грн. відповідно до п. 4 Постанови №704.
Також із вищевказаної довідки вбачається, що позивачу нараховувалась та виплачувалась у спірний період грошова допомога на оздоровлення (квітень 2022 року, серпень 2023 року, травень 2024 року, лютий 2025 року).
Разом з тим, як стверджує позивач, грошове забезпечення за період з 24.01.2022 по 23.02.2025 мало бути нараховане шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Вважаючи, такі дії протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 позивач має право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих шляхом застосування положень пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Водночас суд врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, внесені зміни, згідно яких розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, які набули чинності 20.05.2023, а тому суд задовольнив позов частково.
Окрім цього, позовні вимоги в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 24.01.2022 по 23.02.2025 суд визнав передчасними та відмовив у задоволенні таких вимог
Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі і вище - Постанова № 704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Постановою №704 встановлена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пункт 2 Постанови № 704 встановлює, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначені тарифна сітка розрядів і коефіцієнти посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пункт 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладений в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнаний протиправним та скасований пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Вказаним судовим рішенням скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі № 400/6214/21 від 19.10.2022.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про відсутність підстав для обрахунку грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого 01 січня відповідного року.
12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», (далі і вище - Постанова №481) пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частинні 3 статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню, як такий, що є протиправним і не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Згідно зі сталою правовою позицією Верховного Суду, наведеною, в тому числі, у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі № 340/507/22 такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.
З огляду на викладене, слід констатувати, що пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Варто також зазначити, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і становить 3028,00 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зокрема станом на 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025, у позивача виникли підстави на виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 23.02.2025, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004, Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016).
Так, у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов'язані з особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
У первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.
Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.
Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2025 у справі № 600/3516/24-а та від 22.10.2025 у справі № 420/3824/25, зазначив, що пункт 4 постанови № 704 підлягає застосуванню у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Зазначені висновки є цілком релевантними до спірних правовідносин, а тому в силу положень частини 5 статті 242 КАС України підлягають застосуванню при вирішенні цієї адміністративної справи.
Суд першої інстанції під час ухвалення рішення об'єктивно не міг врахувати зазначену позицію Верховного Суду, оскільки вона ухвалена пізніше ніж рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2025.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно виникнення у нього права на нарахування і виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 23.02.2025, з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року, а саме: станом на 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025.
Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення, виплачених за спірний період (одноразові, щомісячні та основні), то відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам № 260, такі розраховуються із місячного грошового забезпечення військовослужбовця чи основних його складових. Отже, у зв'язку із перерахунком основних видів грошового забезпечення, що має наслідком перерахунок місячного грошового забезпечення, перерахунку підлягають всі нараховані виплати, які обраховуються з урахуванням цих величин.
За таких підстав слід констатувати, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, а висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині є помилковими.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог, які стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) за період з 20.05.2023 по 23.02.2025 та прийняття постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Водночас, враховуючи, що в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути задоволена частково.
Так, приписи пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України визначають, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що в даному випадку має місце неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, лише в частині позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 23.02.2025 скасувати.
Ухвалити в цій частині постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 23.02.2025, включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) за 20.05.2023 по 31.12.2023, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, а також грошової компенсації за невикористані 13 днів щорічної основної відпустки та 14 днів щорічної додаткової відпустки за 2024 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) за період з 01.01.2025 по 23.02.2025, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані 40 днів щорічної основної відпустки та 14 днів щорічної додаткової відпустки за 2025 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя І.І. Тарновецький