П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24131/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,
апелянта/позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року (суддя Стефанов С.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 25.02.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області", Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
21.07.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області", Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України", в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДУ "ГМЦ МВС України", оформлене протоколом ЦМ(ВЛ)К №20 від 30.04.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову ДУ "ТМО МВС України по Одеській області", оформлену Довідкою №570/4 від 20.09.2024;
- зобов'язати ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" та ДУ "ГМКЦ МВС України" повторно провести медичний (військово-лікарський) огляд ОСОБА_1 з обов'язковим урахуванням висновку судово-медичної експертизи №368 від 30.05.2025 року, наявного у матеріалах справи, без переоцінки встановлених експертизою медичних фактів, та за результатами такого огляду прийняти вмотивоване рішення щодо ступеня придатності до військової служби з урахуванням діагнозу, який підпадає під пункт "а" статті 42 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, та Положення про діяльність медичної (військово лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом МВС України 03.04.2017 №285.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з цим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимог.
На думку апелянта, суд першої інстанції:
- в порушення ст. 90 КАС України не надав правову оцінку доказу - Висновку експерта №368 від 30.02.2025;
- обмежився формальним переліком нормативних документів, але не виконав обов'язок перевірити, чи дійсно М(ВЛ)К та ЦМ(ВЛ)К врахували діагнози позивача, що суперечить статті 9 КАС України, яка зобов'язує суд активно досліджувати докази, а не просто погоджуватися з аргументами М(ВЛ)К та ЦМ(ВЛ)К;
- не звернув уваги на те, що Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, та Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затверджене Наказом МВС України 03.04.2017 №285 (в редакції наказу №331 від 23.05.2024р.) (п. 1 розд. Ш) прямо вказують: якщо дані не збігаються (М(ВЛ)К ставить С2 по СЕАР(придатний), а вузькі спеціалісти та експерт - С4 по СЕАР (непридатний), проводиться консиліум. М(ВЛ)К його не провела;
- не перевірив Протокол №20 від 14.05.2025, який був виданий на виконання попереднього рішення суду по справі №420/6594/25 від 30.04.2025 на його вмотивованість;
- безпідставно надав перевагу суб'єктивній думці М(ВЛ)К та ЦМ(ВЛ)К перед висновком судового експерта, який несе кримінальну відповідальність. Суд мав оцінити, чому М(ВЛ)К та ЦМ(ВЛ)К ігнорує встановлені експертизою факти, що є ознакою необґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 2 КАСУ);
- не звернув уваги на те, що відповідачі фактично ухилилися від виконання попереднього судового рішення, не навивши жодного медичного контраргументу проти діагнозів, підтверджених експертним висновком ПП "Експертно-консультативний центр Ергард та партнери" судово-медичної експертизи №368 від 30.05.2025.
Апелянт вважає, що якщо за діагнозом Варикозна хвороба ніг С4 по СЕАР (підтвердженим вузькими спеціалістами та експертизою) передбачена стаття 42 "а" (непридатність), то у М(ВЛ)К та ЦМ(ВЛ)К немає "дискреції" визнати його придатним. Це обов'язок, а не вибір.
Додатково, на обґрунтування порушення судом норм процесуального права зазначається:
- розгляд справи відбувся формально та без належного дослідження доказів, що є порушенням конституційних гарантій, відповідно до ст. 3, 8, 55, 129 Конституція України;
- неправильне застосування спрощеного провадження позбавило позивача можливості повноцінно представити докази, суд не дослідив ключові матеріали, процес мав формальний характер;
- невиконання судом обов'язку щодо з'ясування обставин, відповідно до ст. 9, 72-77 КАС України: суд зобов'язаний вжити заходів для повного з'ясування обставин, докази підлягають всебічному та об'єктивному дослідженню. Проте суд не дослідив судово-медичну експертизу, не встановив значення спірної довідки для кримінального провадження, не з'ясував фактичні обставини, що мають істотне значення;
- не належний розгляд доводів сторін є порушенням права на справедливий суд, згідно зі ст. 6 Конвенції та практикою Європейський суд з прав людини.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, пояснення апелянта/позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (надалі - Позивач) 20 вересня 2024 року проведено медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії Державної установи "Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області", за результатом якого встановлено діагноз: Варикозна хвороба обох нижніх кінцівок, СЕАР С2, ХВН Ост.. Вертеброгениа цервік - та люмбалгія, незначний больовий синдром на тлі поширеного остеохондрозу, спондилоартрозу, дископатії на рівнях C3-C5, Th10-Th11, L4-S1 хрящових вузлів Шморля тіл Th9-Th12, LI-L4 без порушення статико-динамічної функції хребта. Двобічний деформуючий гонартроз ІІ ст., незначний синовіїт лівого колінного суглоба, кальцифікуючий тенденіт сухожилка прямого м'яза лівого стегна без порушення функції опори та ходьби обох нижніх кінцівок. Червоний плоский лишай обох гомілок, гіпергрофічна форма. Початковий церебральний атеросклероз з церебро-васкулярною недостатністю, компенсованою, переважно в вертебрально-базилярному басейні. Сольовий діатез. Пресбіонія обох очей. Захворювання, Так, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статті 42б, 23в, 64в, 61в, 57в графи І Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві "Положення про діяльність М(ВЛ)К МВС", затвердженого Наказом МВС України від 03.04.2017року №285 (в редакції наказу №331 від 23.05.2024р.). Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Не погоджуючись із встановленими діагнозами та встановленим ступенем придатності до військової служби позивачем направлено скаргу на зазначене рішення Державної установи "Територіальному медичному об'єднанні Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області", оформлене Довідкою №570/4 від 20.09.2025 року до Державної установи "Головного медичного центру Міністерства внутрішніх справ України".
Відповідь на скаргу позивачем отримано 05.12.2024 року (підтверджується витягом з трекінгу відправлень Укрпошта) у формі листа №33/4-Ш-564 від 29.11.2024, зміст якого полягає в наступному: " встановлено, що рішення комісії від 20.09.2024 №570/4 приймалось за результатами Вашого обстеження/лікування у відповідності до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331. Підстав для перегляду зазначеного рішення М(ВЛ) К та визнання Вас непридатним до військової служби у відповідності до вимог Положення немає.".
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року по справі №420/6594/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області", державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" про визнання протиправним та скасування рішення, постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 на постанову державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області", оформленої довідкою №570/4 від 20.09.2024 року.
Зобов'язано державну установу "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" розглянути скаргу ОСОБА_1 на постанову державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області", оформлену довідкою №570/4 від 20.09.2024 року, та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року Центральною медичною (військово - лікарською) комісією ДУ "ГМКЦ МВС України" (далі - ЦМ(ВЛ)К) повторно розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 19.10.2024 року з приводу незгоди з рішенням медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області" (далі - М(ВЛ)К) від 20.09.2024 року №570/4. Так, за результатами розгляду наданої медичної документації ЦМ(ВЛ)К встановлено, що рішення М(ВЛ)К у довідці від 20.09.2024 року №570/4 про придатність ОСОБА_1 до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони приймалось за результатами актуальних фізикальних обстежень та спеціальних досліджень у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331. Підстав для скасування зазначеного вище рішення М(ВЛ)К та визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби у відповідності до вимог Положення немає.
Не погоджуючись із рішенням Державної установи "Головного медичного центру Міністерства внутрішніх справ України" оформленим протоколом ЦМ(ВЛ)К №20 від 30.04.2025 року та постановою Державної установи "Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області" оформленою Довідкою №570/4 від 20.09.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем оскаржуються рішення ВЛК в контексті його незгоди з визначенням його медичного діагнозу, та не врахування ВЛК медичних даних, які на думку позивача повинні бути враховані. Проте, суд позбавлений можливості надати оцінку медичному діагнозу, оскільки це питання спеціальної компетенції, а не питання права.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної установи "Головного медичного центру Міністерства внутрішніх справ України", оформленого протоколом ЦМ(ВЛ)К №20 від 30.04.2025, судом не встановлено протиправності дій військово-лікарської комісії під час складання висновку щодо придатності позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступного.
Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма Основного Закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 70 "Основ законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 №2801-XII військово - лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статей 50, 61, 65, 77 Закону України "Про Національну поліцію", частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України", статті 70 "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 року №285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за №559/30427, затверджено "Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Положення №285), яке визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Пунктом 2 Розділу І Положення 285 встановлено, що медичні (військово-лікарські) комісії МВС (далі - ВЛК) - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров'я МВС та Національної гвардії України (далі - НГУ) для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Підпунктом 3 пункту 3, підпунктом 1 пункту 4 Розділу I Положення №285 встановлено, що одним із основних завдань ВЛК є визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ.
ВЛК відповідно до покладених на них завдань проводять лікарську експертизу кандидатам на службу в поліцію, поліцейським і колишнім поліцейським, кандидатам до вступу до вищих навчальних закладів, здобувачам вищої освіти навчальних закладів.
Відповідно до абзацу 5 пункту 5 Розділу I Положення №285 постанови ВЛК щодо придатності (непридатності) осіб до служби в поліції приймаються відповідно до Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції (далі - Перелік захворювань) (додаток 1) та Пояснень щодо застосування статей Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції (далі - Пояснення щодо застосування Переліку захворювань) (додаток 2).
Абзацом 9 пункту 5 Розділу I Положення №285 встановлено, що постанови щодо ступеня придатності до служби колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу, причинного зв'язку їх захворювань, травм (поранень) приймаються ВЛК відповідно до цього Положення, законодавства чинного на момент звільнення зазначених осіб зі служби.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу II Положення №285 лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК.
Штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС (далі - ЦВЛК), медична (військово-лікарська) комісія державної установи "Територіальне медичне об'єднання" МВС (далі - ДУ ТМО) в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО).
Підпунктами 1, 2, 3 пункту 16 Розділу II Положення №285 передбачені такі функції штатних ВЛК:
1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контроль за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги;
2) розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи, аналіз та узагальнення результатів цієї роботи;
3) перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках.
Згідно із пунктами 1, 11, 19 Розділу III Положення №285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи за формою (додаток 4) здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин НГУ.
Медичний огляд осіб у ВЛК проводиться з обов'язковим обстеженням лікарями-спеціалістами: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, дерматологом, стоматологом, психіатром та лікарем-психологом або практичним психологом закладів охорони здоров'я МВС.
Постанова ВЛК щодо придатності (непридатності) особи до служби, яка приймається за результатами медичного огляду, заноситься до Акта медичного огляду, Книги (журналу) обліку документації ВЛК (додаток 9) і оформлюється Довідкою (додаток 10) або свідоцтвом про хворобу.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Положення №285 за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).
Пунктом 21 розділу ІІІ Положення №285 передбачено, що у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Пунктом 13 Розділу VI Положення №285 встановлено, що колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. Перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК проводиться за заявою колишнього поліцейського, колишньої особи рядового чи начальницького складу.
Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 розділу VII Положення №285 Медичний огляд з метою проведення військово-лікарської експертизи проводиться М(ВЛ)К для визначення придатності зокрема військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до пунктів 4, 6, 8 підрозділу 3 розділу VII Положення №285 у разі виявлення під час обстеження або лікування в ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ у військовослужбовця захворювання, наслідків поранення (травми, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ця особа направляється на медичний огляд для встановлення придатності до військової служби за рішенням керівника ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ на підставі подання керівника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, з одночасним інформуванням військової частини за місцем служби, про що робиться запис у медичній карті амбулаторного хворого (медичній карті стаціонарного хворого, медичній книжці), який підписується керівником ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ.
Військовослужбовці оглядаються М(ВЛ)К у ЗОЗ МВС за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, поранення (травми, каліцтва, контузії), з метою визначення придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, поранення (травми, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави М(ВЛ)К винести рішення про придатність до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби. У разі якщо військовослужбовець визнається непридатним до служби в підрозділах спеціального призначення, М(ВЛ)К одночасно приймає постанову про придатність його до військової служби.
Відповідно до пунктів 1 - 4, 6 - 8 Розділу VIII Положення №285 за результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва).
Постанови ВЛК приймаються на час фактичного огляду особи.
Постанови приймаються відповідно до мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної у направленні на медичний огляд.
Формулювання постанов ВЛК за ступенем придатності осіб.
Причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейським та військовослужбовцям встановлюється ВЛК у всіх випадках встановлення їм відповідного діагнозу.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2024 позивачу було проведено медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" за результатом якого встановлено діагноз: Варикозна хвороба обох нижніх кінцівок, СЕАР С2, ХВН Ост.. Вертеброгениа цервік та люмбалгія, незначний больовий синдром на тлі поширеного остеохондрозу, спондилоартрозу, дископатії на рівнях C3-C5, Th10-Th11, L4-S1 хрящових вузлів Шморля тіл Th9-Th12, LI-L4 без порушення статико-динамічної функції хребта. Двобічний деформуючий гонартроз ІІ ст., незначний синовії лівого колінного суглоба, кальцифікуючий тенденіт сухожилка прямого м'яза лівого стегна без порушення функції опори та ходьби обох нижніх кінцівок. Червоний плоский лишай обох гомілок, гіпергрофічна форма. Початковий церебральний атеросклероз з церебро-васкулярною недостатністю, компенсованою, переважно в вертебрально-базилярному басейні. Сольовий діатез. Пресбіонія обох очей. Захворювання, Так, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статті 42б, 23в, 64в, 61в, 57в графи І Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві "Положення про діяльність М(ВЛ)К МВС". затвердженого Наказом МВС України від 03.04.2017 №285 (в редакції наказу №331 від 23.05.2024р.). Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Не погоджуючись із встановленими діагнозами та встановленим ступенем придатності до військової служби позивач направив скаргу до ДУ "ГМКЦ МВС України".
За результатами розгляду наданої медичної документації ЦМ(ВЛ)К встановлено, що рішення М(ВЛ)К у довідці від 20.09.2024 №570/4 про придатність ОСОБА_1 до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони приймалось за результатами актуальних фізикальних обстежень та спеціальних досліджень у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331.
Підстав для скасування зазначеного вище рішення М(ВЛ)К та визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби у відповідності до вимог Положення немає.
Вважаючи зазначені рішення ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" та постанову ДУ "ГМКЦ МВС України" протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду.
На обґрунтування протиправності рішень відповідачів позивач посилається на те, що вони не відображають його реальних діагнозів, що суттєво впливає на визначений ступінь придатності до військової служби, на підтвердження чого надав до суду консультативний висновок спеціаліста КНП "Одеська клінічна лікарня" від 05.07.2024 року, консультативний висновок спеціаліста КНП "МКЛ №11" ОМР від 19.09.2024 року та консультативний висновок лікаря судинного хірурга від 19.09.2024 медичного закладу Odrex.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №420/6594/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 на постанову ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" оформленої довідкою №570/4 від 20.09.2024 року.
Зобов'язано ДУ "ГМКЦ МВС України" розглянути скаргу ОСОБА_1 на постанову ДУ "ТМО МВС України по Одеській області", оформленої довідкою №570/4 від 20.09.2024 та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" оформленої Довідкою №570/4 від 20.09.2024 та зобов'язання ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" повторно провести медичний огляд та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступені придатності до військової служби у відповідності до Положення про затвердження діяльності медичної (військово-лікарської) комісії МВС затвердженого Наказом МВС України 03.04.2017 №285.
30.04.2025 Центральною медичною (військово - лікарською) комісією ДУ "ГМКЦ МВС України" (далі - ЦМ(ВЛ)К) повторно розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 19.10.2024 з приводу незгоди з рішенням медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" (далі - М(ВЛ)К) від 20.09.2024 року №570/4. Так, за результатами розгляду наданої медичної документації ЦМ(ВЛ)К встановлено, що рішення М(ВЛ)К у довідці від 20.09.2024 року №570/4 про придатність ОСОБА_1 до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони приймалось за результатами актуальних фізикальних обстежень та спеціальних досліджень у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331. Підстав для скасування зазначеного вище рішення М(ВЛ)К та визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби у відповідності до вимог Положення немає.
Не погоджуючись із рішенням ДУ "ГМКЦ МВС України" оформленим протоколом ЦМ(ВЛ)К №20 від 30.04.2025 року та постановою ДУ "ТМО МВС України по Одеській області", оформленою Довідкою №570/4 від 20.09.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.
На думку позивача, рішення Відповідача 1 та Відповідача 2 є протиправними, такими, що не відображають реальних діагнозів Позивача, що суттєво впливає на визначений ступінь придатності до військової служби, оскільки відповідно до консультативного висновку спеціаліста КНП "Одеська клінічна лікарня" від 05.07.2024 встановлено діагноз: "варикозна хвороба, варикозна екзема обох гомілок С4 по САЕР".
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови ДУ "ТМО МВС України по Одеській області", не звернув увагу на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування постанови ДУ "ТМО МВС України по Одеській області", оформленої Довідкою №570/4 від 20.09.2024, є аналогічними предмету, підставам та вимогам його позовної заяви у справі №420/6594/25.
Як установлено вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №420/6594/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині вимог було відмовлено.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням суду у справі №420/6594/25 набрало законної сили 02.06.2025.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Отож, рішення суду першої інстанції у цій частині розглянуто з порушенням норм процесуального права.
Поряд з цім колегія суддів враховує межі перегляду судом апеляційної інстанції, що встановлені статтею 308 КАС України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308 цього ж Кодексу).
Порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, визначені частиною третьою статті 317 КАС України, а саме: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Нормами абзацу другого частини першої статті 319 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього ж Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Беручи до уваги викладене колегія суддів вимушена константувати, що повторний розгляд справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, не відноситься до порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, у зв'язку з чим наявність таких обставин не дає суду апеляційної інстанції повноважень для скасування рішення суду з власної ініціативи.
Поряд з цим, за наявності рішення суду в тотожній справі №420/6594/25 апеляційний суд не має підстав перевіряти рішення суду першої інстанції в частині висновків про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови ДУ "ТМО МВС України по Одеській області", оформленої Довідкою №570/4 від 20.09.2024.
Відтак, рішення суду першої інстанції в справі, що розглядається, в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо висновків суду в частині відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування рішення ДУ "ГМКЦ МВС України", оформленого протоколом ЦМ(ВЛ)К №20 від 30.04.2025, та зобов'язання ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" та ДУ "ГМКЦ МВС України" повторно провести медичний (військово-лікарський) огляд ОСОБА_1 , колегія суддів вважає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року по справі №420/6594/25 Центральною медичною (військово - лікарською) комісією ДУ "ГМКЦ МВС України" повторно розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 19.10.2024 року з приводу незгоди з рішенням медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Одеській області" від 20.09.2024 №570/4 та за результатами розгляду наданої медичної документації ЦМ(ВЛ)К встановлено, що рішення М(ВЛ)К у довідці від 20.09.2024 №570/4 про придатність ОСОБА_1 до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони приймалось за результатами актуальних фізикальних обстежень та спеціальних досліджень у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331. Підстав для скасування зазначеного вище рішення М(ВЛ)К та визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби у відповідності до вимог Положення немає.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що пунктами 1 - 3 розділу ІI Положення №285 встановлено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби).
Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" (далі - ЦМ(ВЛ)К), М(ВЛ)К державних установ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України" по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО), Державної лікарні МВС України в м. Кривий Ріг, М(ВЛ)К Медичного центру Національної гвардії України.
ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО, Державної лікарні МВС України в м. Кривий Ріг та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.
Відповідно до пункту 14 розділу II Положення №285 функції штатних М(ВЛ)К є:
1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз;
2) розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду;
3) контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги;
4) перевірка і узагальнення результатів роботи підзвітних М(ВЛ)К;
5) надання роз'яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертиз підзвітним М(ВЛ)К;
6) організація навчання лікарів ЗОЗ МВС з питань проведення лікарської і військово-лікарської експертиз;
7) організація роботи ЛЛК у ЗОЗ МВС (за потреби);
8) подання до ЦМ(ВЛ)К річних звітів.
Згідно пункту 15 розділу II Положення №285 штатні М(ВЛ)К мають право:
1) запитувати за потреби документацію, яка необхідна для виконання покладених на них функцій;
2) залучати лікарів ЗОЗ МВС до розв'язання питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз;
3) направляти особу, яка проходить лікарську або військово-лікарську експертизу, на обстеження до ЗОЗ МВС, інших ЗОЗ;
4) переглядати власні рішення і рішення підзвітних М(ВЛ)К (за наявності підстав).
Пунктом 16 пункту 14 розділу II Положення №285 встановлено, що ЦМ(ВЛ)К здійснює, крім функцій, зазначених у підпунктах 1-7 пункту 14, пункту 15 цього розділу, такі функції:
1) спільно із структурним підрозділом апарату МВС з охорони здоров'я та лікарями ЗОЗ МВС розробляє проєкти нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз;
2) організовує та проводить наради і збори з питань лікарської та військово-лікарської експертиз;
3) на постійній основі контролює якість проведення лікарської, військово-лікарської, лікарсько-льотної експертиз та організацію роботи підпорядкованих М(ВЛ)К.
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402, в редакції, чинній за час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі-ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 передбачено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п.2.4.10 розділу І Положення №402).
Згідно пункту 2.3.3 розділу І Положення №402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Відповідно до п.п.2.3.4 розділу І Положення №402 ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно пункту 2.3.5 розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Аналізуючи норми Положення №402 та Положення №285 у їх взаємозв'язку колегія суддів зазначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку етапу здоров'я і фізичного розвитку громадян саме на момент його огляду.
З огляду на наведене у суду відсутні підстави для визнання протиправним рішення ДУ "ГМЦ МВС України", оформленого протоколом ЦМ(ВЛ)К №20 від 30.04.2025, та зобов'язання відповідачів повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 з обов'язковим урахуванням висновку судово-медичної експертизи №368 від 30.05.2025, оскільки згадана експертиза була проведена значно пізніше його медичного огляду, результат якого був оформлений Довідкою №570/4 від 20.09.2024.
При цьому колегія суддів роз'яснює апелянту/позивачеві, що в даному випадку, згідно положень вищевказаних нормативно-правових актиів, він не позбавлений права у разі погіршення стану здоров'я, після відповідного обстеження, пройти повторний медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про допущену відповідачами протиправної бездіяльності, що стосується ігнорування наявних у нього діагнозів, за якими має бути встановлена непридатність до військової служби згідно зі статтею 42-а додатка 4 до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, оскільки аналіз формулювання статті 42 "за наявності показань громадянам та військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього придатність до військової служби визначається залежно від вираженості патологічного процесу" дає підстави стверджувати, що непридатність до військової служби визначається залежно від вираженості патологічного процесу і тільки після незадовільних результатів хірургічного лікування за наявності показань або відмови від нього.
Проте доказив зазначеного в матеріалах справи відсутні, що не дає суду стверджувати про необґрунтованість (протиправність) рішення ДУ "ГМЦ МВС України", оформленого протоколом ЦМ(ВЛ)К №20 від 30.04.2025
Водночас слід зазначити, що в межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі №806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
У разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він має право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови з підстав наявних хвороб позивача.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та прийняв рішення, яке ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, оскільки у відповідності до частини другої статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого у даній справі колегією суддів не встановлено. Суд першої інстанції правомірно відніс дану справу до категорії незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного провадження.
З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А.Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов
Повне судове рішення складено 5 травня 2026 року.