П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12106/25
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід головуючого судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи - Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.11.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 і третьої особи - Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, а також стягнення 2169,94 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.10.2025р. позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду поданого ОСОБА_1 16.10.2025р. електронною поштою рапорту. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 15.10.2025р. протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 24.04.2026р. подав апеляційну скаргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу адміністративної справи від 24.04.2026р. для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Коваль М.П., судді - Вербицька Н.В. та Джабурія О.В.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026р. апеляційну скаргу позивача - залишено без руху.
29.04.20246. на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі - Коваля М.П.
Вказана заява обґрунтована незгодою апелянта із висновками суду, викладеними в ухвалі від 27.04.2026р. про залишення апеляційної скарги без руху, що, на думку заявника, є відмовою йому у доступі до правосуддя. При цьому, заявник посилається на наявність судового рішення у іншій справі (№400/5060/25) за участю головуючого судді, з яким також не погоджується. Як наслідок, упередженість і необ'єктивність головуючого судді для нього є безсумнівною.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026р. заявлений позивачем відвід - визнано необґрунтованим та передано подану заяву про відвід для визначення судді для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Колегія суддів визнала необґрунтованим заявлений відвід з тих міркувань, що подана заява не містить посилань на обставини, які б за суб'єктивними або ж об'єктивними критеріями виключали можливість участі даного судді у розгляді цієї справи.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями вказану заяву передано для розгляду судді Осіпову Ю.В.
У відповідності до ч.8 ст.40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Перевіривши підстави відмови у задоволенні заяви про відвід, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді безпосередньо визначені у ст.36 КАС України, відповідно до якої, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або ж інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або ж об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст.31 цього Кодексу.
Однак, при цьому, слід звернути увагу на те, що частиною 4 ст.36 КАС прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За приписами ч.2 ст.37 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у ст.ст.36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Згідно з ч.3 ст.39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим та заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.3 ст.40 КАС України).
Зі змісту вказаних положень вбачається, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст.36 КАС України, згідно з ч.1 якої, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у тому числі, якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Отже, метою запровадження інституту відводу судді (або ж суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частина 1 ст.129 Конституції України чітко встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
А ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей п.1 ст.6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У цьому контексті, необхідно наголосити на тому, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз або ж втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також, неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Для підтвердження порушення (чи можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно, варто підкреслити і те, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому, відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Наведені ж позивачем підстави для відводу судді-доповідача Коваля М.П. є необгрунтованими і безпідставними, оскільки вони не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності даного судді, а матеріали заяви не містять жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі і достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді.
У даному ж випадку, доводи заявника, фактично ґрунтуються виключно лише на незгоді з попереднім судовим рішенням - постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025р. в іншій справі №400/5060/25 (за участю судді Коваля М.П.), що згідно ч.4 ст.36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою та достатньою підставою для відводу.
Таким чином, аналіз доводів заявника в обґрунтування своєї позиції дає підстави для висновку, що останні містять виключно припущення про існування відповідних обставин та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Як вже зазначалося вище, доводи заявника, якими він обґрунтовує власну заяву про відвід судді та які по суті полягають у незгоді з процесуальними діями та рішеннями такого судді, не можуть свідчити про упередженість та необ'єктивність судді і, за наведеними правилами процесуального закону, не є підставою для відводу колегії суддів.
Оскільки інших доказів у підтвердження прямої чи опосередкованої заінтересованості судді у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду при розгляді справи №400/12106/25, матеріали справи не містять, вважаю, що правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді - відсутні.
Керуючись ст.ст.36,39,40,242,311,325,328 КАС України, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Коваля М.П. у справі №400/12106/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Осіпов