Справа № 569/2179/26
1-кс/569/2631/26
25 березня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна,-
До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим управлінням ГУ НП у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026180000000056 від 27.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
30.01.2026 року у вказаному кримінальному провадженні слідчим суддею Рівненського міського суду постановлено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 .
В ході виконання вказаної ухвали співробітниками ГУ НП у Рівненській області вилучений автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , синього кольору.
В подальшому 03.02.2026 року ухвалою Рівненського міського суду (справа №569/2179/26 - провадження 1-кс/569/1002/26) на вилучене в ході вказаного обшуку майно накладено арешт.
Однак, встановлено, що житель м.Києва гр. ОСОБА_7 звернувся з заявою про незаконне заволодіння невстановленими особами його транспортним засобом марки «Mercedes Benz Sprinter» д.н.з НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , білого кольору 2000 року випуску, який належав йому на праві приватної власності.
Співробітники ГУ НП у Рівненській області під час обшуку вилучили у гр. ОСОБА_5 автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , синього кольору та згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу даний автомобіль 2004 року випуску.
Крім того, згідно інформації з митної декларації 24 UA205140069088U0 в жовтні 2024 року на митну територію України (Львівська митниця) з республіки Польща була ввезена повністю укомплектована кабіна інтегрована в раму до вантажного автомобіля «Mercedes Benz Sprinter», ідентифікаційний номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2004 та інші деталі та агрегати до даного автомобіля, тобто фактично автомобіль, який вилучений у гр. ОСОБА_5 під час обшуку і який їм же був знайдений на платформі «Авторіа» та придбаний.
Вказане, свідчить про те, що автомобіль, яким згідно заяви ОСОБА_7 незаконно заволоділи невстановлені особи та автомобіль, який співробітники ГУ НП у Рівненській області вилучили в гр. ОСОБА_5 , добросовісного набувача, - це абсолютно різні транспортні засоби і по ідентифікаційним ознакам і по походженню і по рокам виготовлення.
В даному кримінальному провадженні жодній стороні про підозру не повідомлялось, тобто виходячи з наведеного власником майна (транспортного засобу, ключів до нього та документів), яке вилучене під час обшуку будинку АДРЕСА_1 є третя особа.
Вважає, що арешт накладено незаконно та необґрунтовано, а клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст.171 КПК України.
Однак, вилучене в ході обшуку майно, а саме: автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2004 року виготовлення, синього кольору, ключі до автомобіля, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу та документи не відповідають жодному з визначених ст. 98 КПК України критеріям речового доказу, тому що не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди, не містять відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій та не набуті кримінально протиправним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, все вилучене в ході обшуку майно має повністю легальне походження.
Матеріали не містять будь-яких даних, які б документально підтверджували той факт, що вилучене під час обшуку будинку АДРЕСА_1 майно, а саме: автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2004 року виготовлення, синього кольору, ключі до автомобіля, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу та документи є доказом кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється досудове розслідування.
Враховуючи викладене, стороною обвинувачення не дотримано вимог ч. 6 ст. 132 КПК України, відповідно до якої під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні, своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні заперечили з приводу задоволення клопотаня частково. З приводу поверення майна на відповідальне зберігання не заперечили.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026180000000056 від 27.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
30.01.2026 року у вказаному кримінальному провадженні слідчим суддею Рівненського міського суду постановлено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 .
В ході виконання вказаної ухвали співробітниками ГУ НП у Рівненській області вилучений автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , синього кольору.
В подальшому 03.02.2026 року ухвалою Рівненського міського суду (справа №569/2179/26 - провадження 1-кс/569/1002/26) на вилучене в ході вказаного обшуку майно накладено арешт.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні, що згідно інформації з митної декларації 24 UA205140069088U0 в жовтні 2024 року на митну територію України (Львівська митниця) з республіки Польща була ввезена повністю укомплектована кабіна інтегрована в раму до вантажного автомобіля «Mercedes Benz Sprinter», ідентифікаційний номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2004 та інші деталі та агрегати до даного автомобіля, тобто фактично автомобіль, який вилучений у гр. ОСОБА_5 під час обшуку і який їм же був знайдений на платформі «Авторіа» та придбаний.
Вказане, свідчить про те, що автомобіль, яким згідно заяви ОСОБА_7 незаконно заволоділи невстановлені особи та автомобіль, який співробітники ГУ НП у Рівненській області вилучили в гр. ОСОБА_5 , добросовісного набувача, - це абсолютно різні транспортні засоби і по ідентифікаційним ознакам і по походженню і по рокам виготовлення.
В даному кримінальному провадженні жодній стороні про підозру не повідомлялось, тобто виходячи з наведеного власником майна (транспортного засобу, ключів до нього та документів), яке вилучене під час обшуку будинку АДРЕСА_1 є третя особа.
Згідно зі ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.82, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.86, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 7.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 2.11.2004, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме:
чи є втручання законним;
чи має воно «суспільний», «публічний» інтерес;
чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна - задоволити.
Скасувати повністю арешт майна, який накладений, ухвалою слідчої судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03.02.2026 у справі №569/2179/26 (провадження 1-кс/569/1002/26), а саме на автомобіль марки «Mercedes Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2004 року випуску, синього кольору; ключі до автомобіля; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes Benz Sprinter 316 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01102-00748-25;поліс №ЕР-228646690.
Зобов'язати слідчого СУ ГУ НП у Рівненській області, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026180000000056 від 27.01.2026 чи іншу уповноважену особу повернути майно, власнику ОСОБА_5 або його адвокату.
Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_8