Справа № 561/348/26
Іменем України
04 травня 2026 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненької області в складі головуючого судді Дідика А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Зарічне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Підстава позову(позиція позивача).
Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ “Фінансова компанія “Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №100044634 від 07.01.2024 року в сумі 16915,78 та судовий збір в сумі 2422,40 грн а також витрати на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 07.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мілоан» та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір про споживчий кредит (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 4900 грн., а Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Згідно п. 7.1 кредитного договору, такий набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Згідно п. 2.1 кредитного договору кошти надаються Товариством у безготівковій формі на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .
Кредитний договір сторони уклали у вигляді електронного документа у відповідності до ст. ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором
28.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 108-МЛ/Т.
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, у відповідності до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги щодо до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 100044634 від 07.01.2024 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Так як згідно графіку платежів за кредитним договором термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось із даним позовом про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів.
Вказує на те, що сума заборгованості відповідача становить 16915,78 грн., з яких : прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4410,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 11672,78 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 833,00 грн.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою від 01.04.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 04.05.2026 року, витребувано в АТ «Ощадбанк» інформацію щодо надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів в розмірі 4900 грн в період з 07.01.2024 по 14.01.2024 року. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Зазначену ухвалу відповідачці було надіслано за місцем її реєстрації. Поштове відправлення, направлене на адресу відповідача з повідомленням про судове засідання, призначене на 22.04.2026 року, повернулось відправнику з відміткою - “адресат відсутній», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається врученням судової повістки.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ “Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №100044634 від 07.01.2024 року.
П. 7.1. Кредитного договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору № кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти у визначеній п.1.2. сумі та у визначений п.1.3. строк. Позичальник в свою чергу зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу.
Відповідно до п.1.2.-1.3. договору сума кредиту складає 4 900,00 грн.; строк кредиту 105 днів з 07.01.2024 і складається з пільгового та поточного періодів. У п. 1.3.1 та п.1.3.2 договору передбачено, що пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 22.01.2024 року, поточний період складає 90 днів, що настає з 22.01.2023 і закінчується 21.04.2024 року.
Згідно з п. 1.5.1. комісія за надання кредиту 833,00 грн., яка нараховується за ставкою 17,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно з п.1.5.2 та п.1.5.3 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1543,50 грн., які нараховуються за ставкою 2,10% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 10143,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,30%.
Укладаючи вищевказаний Кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 223103, що зазначено в довідці про ідентифікацію.
З огляду на викладене, можна стверджувати, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
На підтвердження виконання ТОВ “Мілоан» зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором АТ "Ощадбанк" на виконання вимог ухвали про витребування відомостей, надано відповідь №46/1211/53571/2026кт від 15.04.2026 року, згідно якого ОСОБА_1 07.01.2024 року отримала кошти в грошовій сумі 4900,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 від АТ "Ощадбанк".
21.01.2025 року між ТОВ “Мілоан» та ТОВ “ФК “Кредит-Капітал», укладений Договір відступлення прав вимоги 103-МЛ (а. с. 23), відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором. Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог 108-МЛ/т від 28.05.2024 року право грошової вимоги ТОВ “ФК “Кредит капітал» до відповідача складає 16915,78 грн., з них 44100,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 11672,78 грн. заборгованість по відсотках, 833,00 заборгованість по комісії.
Відповідачці було надіслано письмову Претензію вих. №23611838/2713 від 02.03.2026 року, у відповідності до якої ставилася вимога виконати зобов'язання за договором протягом 3 днів та сплатити заборгованість на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал» набуло права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 09.03.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 16915,78 грн., з них: 4410,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 11672,78 грн. заборгованість по відсотках, 833,00 заборгованість по комісії.
З цього розрахунку та кредитного договору вбачається, що заборгованість за процентами з 07.01.2024 по 22.01.2024 року розрахована за процентною ставкою 2,10 % в день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду, а в період з 23.01.2024 по 06.05.2024 року за процентною ставкою 2,30 % в день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
З таким розрахунком боргу суд не погоджується з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту було укладено 07 січня 2024 року а тому при його укладенні мають бути застосовані норми законодавства, чинні на дату його укладення.
Проте, умови Договорів в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані оскільки є нікчемними.
Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Зміни до цієї статті набрали чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Натомість відповідачу, всупереч вище наведених норм права нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1 % в день.
Укладений 07 січня 2024 року договір № 100044634 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ «Мілоан» не мало права визначати проценту ставку у розмірі 2.10 та 2,30% в день та розраховувати за нею заборгованість, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Договір з відповідачем укладено 07 січня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договорів щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,10% та 2,30 % є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому суд доходить висновку, що по зазначеному договору розмір заборгованості по процентах необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день за заявлений у позові період, а саме - з 07 січня 2024 року по 21 квітня 2024 року, тобто за 105 днів.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4900,00 грн, то 1 % в день становить 49,00 грн, у зв'язку із чим розмір заборгованості по процентах за 105 днів становить 5145,00 грн (49 х 105).
Доказів погашення усієї заборгованості ОСОБА_1 суду не надано.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.
Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.
Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення договору №100044634 від 07.01.2024 про сплату комісії за надання кредиту та обслуговування кредиту є нікчемними, суперечать положенням ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору - комісії за надання кредиту у розмірі 833,00 грн., задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини третьої ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ФК “Кредит капітал» та адвокатським обєднанням “Апологет» був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року (а. с 28 зворот). З Акту №Д/18358 наданих послуг від 09.03.2026 року вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу складає 8 000,00 грн.
Суд ураховує, що наданий позивачем розрахунок судових витрат є дещо завищеним, таким, що не відповідає складності справи та є неспівмірним з ціною позову з огляду на однотипність справ про стягнення заборгованості, формування позовної заяви з доданими документами, зазвичай, відбувається автоматизовано, що не вимагає значних затрат часу адвоката чи його помічника, крім того позивачем не надано доказів фактичної оплати послуг представника. Таким чином суд вважає, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, ціною позову буде 1500,00 гривень.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з наведеним, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за позов майнового характеру, який задоволений на 56,49% (9555*100/16915,78), відповідно з відповідача на користь позивача слід стягнути 1503 грн. 99 коп. судового збору (2662,40 * 56,49 % = 1503,99).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №100044634 від 07.01.2024 в розмірі 9555 гривень (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень) 00 коп., 1503 (одну тисячу п'ятсот три гривні) 99 коп. - судового збору та 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп. витрат з професійної правничої допомоги.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія “Кредит - Капітал», адреса місцезнаходження: 79028, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення суду виготовлено 04 травня 2026 року.
Суддя А. В. Дідик