Справа № 555/999/26
Номер провадження 1-кс/555/166/26
"05" травня 2026 р. м.Березне
Слідчий суддя Березнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області, яка, на думку скаржниці, полягає у неналежному розгляді у визначений законом строк клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12013190060000021 від 09.01.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,
04 травня 2026 року до Березнівського районного суду Рівненської області надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області, яка, за твердженням скаржниці, полягає у неналежному розгляді у визначений законом строк її клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12013190060000021 від 09.01.2013.
Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_2 зазначає, що 24 квітня 2026 року звернулася до Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження № 12013190060000021, а саме просила накласти арешт та заборонити державним органам і органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрацію, перереєстрацію, відчуження, зміну, поділ, заставу або інші дії щодо земельної ділянки за адресою: вул. Нова, буд. 4, м. Березне, Рівненська область, Рівненський район, Березнівська міська рада.
У поданій скарзі ОСОБА_2 просить визнати бездіяльність Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області, посилаючись на те, що її клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12013190060000021 не було належним чином розглянуто у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження за скаргою, слідчий суддя виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора у випадках, прямо передбачених цією нормою.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає, зокрема, у нездійсненні процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк.
Разом із тим право на звернення зі скаргою у порядку ст. 303 КПК України належить не будь-якій особі, а лише визначеним законом суб'єктам кримінального провадження або особам, права чи законні інтереси яких безпосередньо обмежуються під час досудового розслідування.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України такими суб'єктами можуть бути заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володілець тимчасово вилученого майна, а також інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. КПК також передбачає, що скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права її подавати, а повернення скарги не позбавляє права повторного звернення в порядку, передбаченому КПК України.
Отже, саме по собі зазначення особою себе у скарзі як «заявника» не є безумовним та достатнім підтвердженням наявності права на оскарження будь-якої дії чи бездіяльності прокурора. Слідчий суддя має перевірити, чи належить особа до кола суб'єктів, яким КПК України надає право на звернення зі скаргою, а також чи стосується оскаржувана бездіяльність саме її прав, свобод чи законних інтересів.
Скарга ОСОБА_2 стосується не бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР за її заявою, а бездіяльності прокурора, яка, на думку скаржниці, полягає у неналежному розгляді її клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12013190060000021.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання під час досудового розслідування мають право подавати сторона захисту, потерпілий, його представник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також у випадках, установлених КПК України, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Таке клопотання розглядається у строк не більше трьох днів з моменту його подання.
Отже, право на оскарження бездіяльності прокурора щодо нерозгляду або неналежного розгляду клопотання у порядку ст. 220 КПК України має лише та особа, яка є належним суб'єктом подання такого клопотання та підтвердила відповідний процесуальний статус або обставини, що свідчать про обмеження саме її прав чи законних інтересів під час досудового розслідування.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням із прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Таким чином, оскільки скарга стосується саме питання неналежного, на думку скаржниці, розгляду її клопотання про арешт майна, ОСОБА_2 повинна була підтвердити, що вона є суб'єктом, який має право ініціювати відповідне питання у межах кримінального провадження та оскаржувати бездіяльність прокурора щодо його розгляду.
Однак зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що ОСОБА_2 зазначила себе лише як «заявник».
Водночас до скарги не додано належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 має процесуальний статус потерпілої у кримінальному провадженні № 12013190060000021, є представником потерпілої, законним представником потерпілої, цивільним позивачем, власником чи володільцем майна, щодо якого порушується питання арешту, або іншою особою, права чи законні інтереси якої безпосередньо обмежуються під час досудового розслідування.
Із тексту скарги вбачається, що скаржниця посилається переважно на обставини, які, на її думку, стосуються прав її матері ОСОБА_3 та інших членів родини. При цьому у скарзі зазначено, що саме її мати ОСОБА_3 , за твердженням скаржниці, була визнана потерпілою у кримінальному провадженні.
Натомість належних доказів того, що сама ОСОБА_2 визнана потерпілою або уповноважена представляти інтереси потерпілої ОСОБА_3 , до скарги не додано.
Саме лише посилання на родинні зв'язки, зацікавленість у результатах досудового розслідування або можливе порушення прав інших осіб не є достатнім для висновку про наявність у ОСОБА_2 права на подання скарги в порядку ст. 303 КПК України.
Слідчий суддя також враховує, що скарга не містить належного обґрунтування того, яким саме чином оскаржувана бездіяльність прокурора безпосередньо обмежує особисті права чи законні інтереси саме ОСОБА_2 як скаржниці.
До скарги не додано документів, які б підтверджували її право власності, користування, володіння чи інший безпосередній правовий зв'язок із майном, щодо якого вона просила ініціювати арешт.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що формулювання скаржниці про «неналежний розгляд у визначений законом строк клопотання про арешт майна» є неконкретизованим та не дає змоги однозначно встановити, у чому саме, на думку скаржниці, полягає оскаржувана бездіяльність прокурора.
Зокрема, зі змісту скарги неможливо чітко встановити, чи скаржниця фактично оскаржує повний нерозгляд клопотання, порушення строку його розгляду, ненадання відповіді за результатами розгляду, невинесення прокурором процесуального рішення у формі постанови, чи незгоду зі змістом наданої відповіді або прийнятого прокурором рішення.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України предметом оскарження може бути саме бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальної дії, яку відповідна службова особа зобов'язана вчинити у визначений КПК України строк.
Натомість загальне посилання на «неналежний розгляд» клопотання саме по собі не конкретизує, яка саме процесуальна дія не була вчинена прокурором та який саме обов'язок, передбачений КПК України, не виконано.
На стадії вирішення питання про відкриття провадження за скаргою слідчий суддя не уповноважений самостійно змінювати предмет скарги, уточнювати замість скаржниці її вимоги чи припускати, яку саме бездіяльність прокурора вона мала на увазі.
Отже, зміст скарги не містить належної конкретизації предмета оскарження, що додатково свідчить про відсутність належного обґрунтування підстав для відкриття провадження за такою скаргою.
За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що ОСОБА_2 не підтвердила належними доказами наявність у неї права на подання скарги на бездіяльність прокурора щодо неналежного розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12013190060000021.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має права її подавати.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не надала належних доказів на підтвердження свого процесуального статусу або обставин, які свідчили б про обмеження саме її прав чи законних інтересів під час досудового розслідування, скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України.
Керуючись ст.ст. 220, 303, 304, 306, 307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області, яка полягає у неналежному розгляді у визначений законом строк клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12013190060000021 від 09.01.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що повернення скарги не позбавляє її права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України, за умови належного підтвердження права на подання відповідної скарги та конкретизації предмета оскарження.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати ОСОБА_2 разом зі скаргою та всіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1