Справа № 555/2233/25
Номер провадження 1-кп/555/113/26
"04" травня 2026 р. м.Березне
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора- ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого,адвоката - ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6
потерпілого - ОСОБА_7
законноного представника потерпілого- ОСОБА_8
потерпілої - ОСОБА_9
представни ка цивільного відповідача ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11
розглянувши в відкритому судовому засіданні у залі суду м.Березнекримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ч.2 ст.286 КК України,
У провадженні Березнівського районного суду Рівненської області, перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Представник позивачів (потерпілих) ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 подав до суду клопотання про арешт нерухомого майна та заборона його відчуження. В обгрунтвання клопотання вказав, що згідно ухвали Березнівського районного суду Рівненської області від 23.12.2025 року прийняті цивільні позови ОСОБА_7 , ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням до розгляду у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024181060000152 від 04.05.2024 року. Також, цією ухвалою визнані ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , цивільними позивачами, а ОСОБА_4 цивільним відповідачем у вказаному кримінальному провадженні.
02 квітня 2026 року ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області, замінено первісного відповідача ОСОБА_12 належним відповідачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Цією ухвалою, ОСОБА_14 визнано третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ФОП ОСОБА_15 у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР №12024181060000152 від 04.05.2024 р.
Підставою, заміни неналежного відповідача на належного було те, що на дату та час ДТП 03.05.2024 року о 16:20 год., водій ОСОБА_16 перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_17 і виконував покладені на нього трудові обов'язки, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_18 , в якій за номером 9 запису вказано 01.04.2015 року прийнятий на посаду водія (наказ №1 від 01.04.2015 р.), за номером 10 запису 03.11.2025 року звільнений з роботи за згодою сторін (наказ №4 від 03.11.2025 року), тому саме ФОП ОСОБА_17 відшкодовує шкоду завдану його працівником, як передбачено частиною 1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно позовної заяви від 04.03.2026 року, позивачка (потерпіла) ОСОБА_19 просить суд стягнути з ОСОБА_15 в її користь майнову шкоду в розмірі 109 532.00 (сто дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дві) гривень, з яких 57825 грн. на придбання ліків (медикаментів) і медичне обстеження, 51707 грн. на посилене харчування, моральну шкоду в розмірі 875 000.00 (вісімсот сімдесят п'ять тисяч) гривень та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 49 500.00 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) гривень, тобто на загальну суму стягнення 1 034 032.00 (один мільйон тридцять чотири тисячі тридцять дві) грн.
Згідно позовної заяви від 04.03.2026 року, позивач (потерпілий ОСОБА_20 просить суд стягнути з ОСОБА_15 в його користь моральну шкоду в розмірі 255 500.00 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот) гривень та судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 80200.00 (вісімдесят тисяч двісті) гривень.
В судовому засіданні представник потерпілих, потерпілі, законний представник потерпілої клопотання підтримали, просили задовольнити.
Прокурор не заперечив щодо задоволення клопотання.
Обвинувачений, його захисник висловили думку про вирішення даного питання на розсуд суду.
Представник цивільного відповідача ОСОБА_21 - адвокат ОСОБА_11 зазначила про відсутність у неї повноважень на висловлення думки щодо даного клопотання.
Суд, заслухавши пояснення представника потерпілих, потерпілих, законного представника потерпілої, прокурора, обвинуваченого, його захисника, представника цивільного відповідача, вивчивши доводи клопотання , прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно ч.3 ст.171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Частиною 2 п.4 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Враховуючи те, що сума стягнення шкоди є значною, відповідач в добровільному порядку не сприяє її відшкодуванню, а отже є ризики не виконання в майбутньому вироку в частині цивільного позову (відшкодування шкоди) та приховування майна шляхом відчуження, тощо, тому є обґрунтовані підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження майна відповідача.
В даному випадку обмеження права власності є тимчасовий і це не вплине на господарську діяльність відповідача та порушення інших прав.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід носить строковий характер, а саме до повного виконання рішення суду в майбутньому.
За таких обставин, обмеження, яких зазнає власник майна, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.
Загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, зокрема арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), що передбачено ч.1 п.4 ст.170 КПК України, тому виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Керуючись ст.ст.55, 56, 58, ч.1 п.7 ст.131, 170-173 КПК України, суд,
Накласти арешт на нерухоме майно комплекс (ковбасний цех), загальна площа 434.3 кв.м., реєстраційний номер майна: 1425822, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , належне на праві власності ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони його відчуження, здійснення реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна власнику та будь-яким іншим особам.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Рівненського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1