05 травня 2026 р.Справа № 440/7673/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, по справі № 440/7673/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Снек Драйв" (далі - ТОВ "Снек Драйв" , позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі- відповідач), в якій просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області від 31.05.2024 №00080300701, №00080320701, №00080330701.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року по справі №440/7673/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Драйв" (вул. Овочева, 7-А, м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 404767576) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00080300701 від 31.05.2024.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00080320701 від 31.05.2024 в частині податкового зобов'язання у розмірі 356407,37 грн та за штрафними санкціями в розмірі 89101,84 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00080330701 від 31.05.2024 в частині суми 97965,37 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Драйв" (вул. Овочева, 7-А, м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 404767576) витрати зі сплати судового збору у розмірі 30216,41 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року по справі №440/7673/24 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірним.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС в Полтавській області від 03.02.2022 № 140-11, направлень ГУ ДПС в Полтавській області від 25.03.2024 та від 03.04.2024 №№1298, 1299, 1300, 1564, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.1 статті 82, пункту 44.5 статті 44, підпункту 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Снек Драйв" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 06.05.2016 по 30.09.2021 та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.
За результатами перевірки відповідачем складений акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Снек Драйв" від 13.05.2024 №6558/16-31-07-01-02/40467576 (далі - акт перевірки) /а.с. 10-82, том 1/.
В акті перевірки встановлені порушення, зокрема:
1) абзацу "а" підпунктів 14.1.13, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту п.44.1 статті 44, статті 46, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 3, абзацу восьмого статті 4, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", пунктів 5, 21 П(С)БО 15 "Дохід" (розділів "Визнання та класифікація доходу" за "Оцінка доходу"), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, НПСБО №16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 2.10 Методичних рекомендацій в бухгалтерському обліку запасів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.13, 3.1, 3.5, 3.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, у наслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 2104550,00 грн, у т.ч. 4 квартал 2018 - 113760,00 грн, 2019 рік - 197688 грн, 2020 рік - 1036346 грн, 9 місяців 2021 року - 756756 грн;
2) підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податковою кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.012016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, у наслідок чого занижено ІІДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на суму 358878,00 грн, у т.ч за листопад 2018 - 48680 грн, січень 2019 - 75087 грн, квітень 2019 - 42913 грн, серпень 2020 - 114075 грн, лютий 2021 - 44308 грн, квітень 2021 - 33815 грн;
3) підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податковою кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28,01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, у наслідок чого завищено від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту станом на 30.09.2021 в сумі 100436 грн, у т.ч. за вересень 2021 - 100436 грн.
За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.05.2024:
І. № 00080300701, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ та пунктом 123.2 статті 123, пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим та/або іншими зобов'язаннями на суму 2104550,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 28440,00 грн за порушення абзацу "а" підпунктів 14.1.13, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту п.44.1 статті 44, статті 46, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 3, абзацу восьмого статті 4, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", пунктів 5, 21 П(С)БО 15 "Дохід" (розділів "Визнання та класифікація доходу" за "Оцінка доходу"), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, НПСБО №16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 2.10 Методичних рекомендацій в бухгалтерському обліку запасів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.13, 3.1, 3.5, 3.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 /а.с.69-70, том 2/.
У зазначеному податковому повідомленні-рішенні, зокрема, визначено таке:
1) ТОВ "Снек Драйв" занижено дохід від безоплатно одержаних оборотних активів на суму 1091195 грн у результаті документального оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ "НАТ-ЕКС", ТОВ "ПАПАКАРЛО" та ТОВ "СТРІМ-КНК";
2) ТОВ "Снек Драйв" завищено витрати на 10142237 грн. У результаті:
- не підтвердження фактичного отримання товару від постачальників ПП "Альборз" (податковий номер 24932043) розміром 533400 грн, у т.ч. за 2020 - 533400 грн, та ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) розміром 4522718 грн, у т.ч. за 2020 рік - 1932000 грн, за 9 місяців 2021 - 2590718 грн;
- не підтвердження фактичного отримання транспортних послуг ФОП ОСОБА_2 (п.н., НОМЕР_2 ) - транспортні послуги (за період 01.10.2018-30.09.2021), всього на суму - 1447649 грн, ФОП ОСОБА_3 (п.н. НОМЕР_3 ) - транспортні послуги (за період 01.01.20- 30.09.21), всього на суму - 1975650 грн, та ФОП ОСОБА_4 (п.н. НОМЕР_4 ) - транспортні послуги (за період 01.01.2020 - 30.09.2021), всього на суму - 1662820 грн;
3) перевіркою встановлено придбання товарів (горіхів та сухофруктів) у нерезидентів, які зареєстровані у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1045, а саме: в країнах Ісламська республіка Іран (МОNТ AZERAN SAВZ AZARВAIJAN СО, Ехр, & Imp) та Республіка Узбекистан СП 000 "Best Veg", СП ООО "EXPORT-TRADE BiZNES") в розмірі 1528380,88 грн. ТОВ "Снек Драйв" не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму 30 відсотків вартості товарів, придбаних у цих нерезидентів, а саме: 458515 грн, у т.ч. за 2019 рік - 66332 грн, за 2020 рік - 392183 грн.
ІІ. № 00080320701, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ та пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) за податковим та/або іншими зобов'язаннями на суму 358878,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 89719,50 грн за порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податковою кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.012016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 /а.с. 73-74, том 2/.
У зазначеному податковому повідомленні-рішенні, зокрема, визначено таке:
1) при перевірці первинних документів на реалізацію, зведених регістрів бухгалтерського обліку по рахункам 361 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 31l "Розрахунковий рахунок", 643 "Податкове зобов'язання", даних ЄРПН встановлено, що платником виписано та зареєстровано податкові накладні у зв'язку зі здійсненням постачання товарів (робіт, послуг), але до складу податкових зобов'язань з ПДВ включені не були в розмірі 238605 грн;
2) при перевірці первинних документів на реалізацію, зведених регістрів бухгалтерського обліку по рахункам 361 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 311 "Розрахунковий рахунок", 643 "Податкове зобов'язання", даних ЄРПН встановлено, що платником двічі включено розрахунок коригування на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ по розрахунках коригування на суму 647,63 грн та перевіркою встановлено проведення коригування податкового зобов'язання в бік зменшення без реєстрації розрахунку коригування в розмірі 1823 грн;
3) перевіркою встановлено завищення податкового кредиту розміром 218238 грн за рахунок безпідставного включення до складу податкового кредиту товарів, придбаних у ТОВ "СТРІМ-КНК", ТОВ "НАТ-ЕКС", ТОВ "ПАПАКАРЛО", по яким не підтверджується їх фактична поставка.
ІІІ. №00080330701, яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 100436,00 грн та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість - 100436,00 грн (звітний (податковий) період, за який подано декларацію - вересень 2021 року) за порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податковою кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28,01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 /а.с.77-78, том 2/.
У зазначеному податковому повідомленні-рішенні, зокрема, визначено таке:
1) при перевірці первинних документів на реалізацію, зведених регістрів бухгалтерського обліку по рахункам 361 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 311 "Розрахунковий рахунок", 643 "Податкове зобов'язання", даних ЄРПН, встановлено, що платником виписано та зареєстровано податкові накладні у зв'язку зі здійсненням постачання товарів (робіт, послуг), але до складу податкових зобов'язань з ПДВ включені не були розміром 238605 грн;
2) при перевірці первинних документів на реалізацію, зведених регістрів бухгалтерського обліку по рахункам 361 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 311 "Розрахунковий рахунок", 643 "Податкове зобов'язання", даних ЄРПН встановлено, що платником двічі включено розрахунок коригування на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ по розрахунках коригування на суму 647,63 грн та перевіркою встановлено проведення коригування податкового зобов'язання в бік зменшення без реєстрації розрахунку коригування розміром 1823 грн.
Не погодившись з наведеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Полтавській області від 31.05.2024 №00080300701, від 31.05.2024 №00080320701 від 31.05.2024 в частині податкового зобов'язання у розмірі 356407,37 грн та за штрафними санкціями в розмірі 89101,84 грн., від 31.05.2024 №00080330701 від 31.05.2024 в частині суми 97965,37 грн.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом оскарження у справі є податкові повідомлення - рішення:
- від 31.05.2024 № 00080300701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим та/або іншими зобов'язаннями на суму 2104550,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 28440,00 грн;
- від 31.05.2024 №00080320701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) за податковим та/або іншими зобов'язаннями на суму 358878,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 89719,50 грн;
- від 31.05.2024 №00080330701, яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в частині суми 100436,00 грн та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість - 100436,00 грн (звітний (податковий) період, за який подано декларацію - вересень 2021 року).
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Згідно з абзацом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Як визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.
За приписами статті 1 вказаного Закону (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.
Усталеною є правова позиція Верховного Суду, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа № 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).
Водночас сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція вказана у постановах Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі №480/1798/22.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 640/38063/21.
З матеріалів справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ "ПАПАКАРЛО" , ТОВ "НАТ-ЕКС", ТОВ "СТРІМ-КНК", з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 ,ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ПП "Альборз".
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "НАТ-ЕКС", колегією суддів встановлено наступне.
Згідно до акту перевірки встановлено відсутність у ТОВ "НАТ-ЕКС" ланцюга постачання ядра з насіння гарбуза очищеного та не очищеного в кількості 6500 кг, що вказує на відсутність факту реального одержання (купівлі) ТОВ "Снек драйв" відповідної кількості ідентифікованого товару та засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу, всього на загальну суму 555491,53 грн, у тому числі ПДВ 92581,92 грн. Розрахунки проведено у безготівковій формі на суму 555491,53 грн, у тому числі ПДВ 92581,92 грн. Станом на 30.09.2021 по рахунку 631 по заборгованість по рахунках з ТОВ "НАТ-ЕКС" не обліковується.
Між ТОВ "Снек Драйв" (Покупець) та ТОВ "НАТ-ЕКС" (Постачальник) був укладений Договір поставки №102/18 від 05.11.2018 (а.с. 98-100 т.1)
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов?язаний поставити та передати у власність Покупця, а покупець зобов?язується прийняти та оплатити за товар асортимент, кількість та ціна якого вказана у Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до Специфікації №1 від 05.11.2018 сторонами договору визначено характеристику та номенклатуру товару, а саме: насіння гарбуза неочищене у кількості 200 кг, загальна вартість без ПДВ 16666,60 грн; ядро насіння гарбуза очищене у кількості 800 кг, загальна вартість без ПДВ 56666,40 грн (а.с. 103, том 1).
Згідно з накладними позивачем від ТОВ "НАТ-ЕКС" отримано наступний товар:
- накладна №79 від 05.11.2018 насіння гарбуза неочищене у кількості 200 кг та ядро з насіння гарбуза очищене у кількості 800 кг загальною вартістю 87999,60 грн, у т.ч. ПДВ 14666,60 грн (а.с. 107, том 1);
- накладна №102 від 05.12.2018 ядро з насіння гарбуза очищене у кількості 1500 кг загальною вартістю 127499,94 грн, у т.ч. ПДВ 21249,99 грн (а.с.109, том 1);
- накладна №124 від 17.01.2019 ядро з насіння гарбуза очищене у кількості 1000 кг загальною вартістю 85000,00 грн, у т.ч. ПДВ 14166,67 грн (а.с. 104, том 1);
- накладна №136 від 05.02.2019 ядро з насіння гарбуза очищене у кількості 1000 кг загальною вартістю 85000,00 грн. , в т.ч. ПДВ 14166,67 грн (а.с.105, том 1);
- накладна №147 від 26.02.2019 ядро з насіння гарбуза очищене у кількості 1000 кг загальною вартістю 84996,00 грн, у т.ч. ПДВ 14166,00 грн (а.с. 106, том 1).
Крім того, матеріали справи містять сертифікати, що засвідчують відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001:2015 та ДСТУ ISO 22000:2007 (ISO 22000:2005) виробництва олії з насіння льону, олії з насіння гарбуза, олії з ядра волоського горіха, фруктів сушених, овочів сушених, ядра з насіння гарбуза, ядра волоського горіха (а.с.101-102, том 1).
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "СТРІМ-КНК", колегією суддів встановлено наступне.
Згідно до акту перевірки встановлено, що у періоді з листопада 2018 по травень 2019 роки ТОВ "СНЕК-ДРАЙВ" включає до складу податкового кредиту ПДВ від придбання стружки кокосової, родзинок, чорносливу відповідно до податкових накладних, які виписані та зареєстровані постачальником ТОВ "СТРІМ-КНК" на загальну суму 372660,00 грн, у т.ч. ПДВ 62110,00 грн. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 390578826543, Свідоцтво платника ПДВ № 200292694 від 01.02.2018 анульовано 17.12.2021, причина 22 - ненадання декларацiй протягом року. З листопада 2020 року не подає звітність по ПДВ, по податку на прибуток з 2020 року - не подає звітність.
Між ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" (Покупець) та ТОВ "СТРІМ-КНК" (Постачальник) був укладений Договір поставки від 17.01.2017 №СТ03/17П. (а.с.112 - 113 т.1)
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов?язаний передати належний йому товар у власність Покупця, а Покупець зобов?язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.
Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №133 від 10.01.2019 /а.с. 116, том 1/, №6035 від 28.11.2018 /а.с.118, том 1/, №6188 від 06.12.2018 /а.с. 119, том 1/, №6189 від 06.12.2018 /а.с. 121, том 1/, приймання покупцем також підтверджується ТТН. Отримання товару від продавця до покупця підтверджується видатковими накладними №6189 від 06.12.2018 /а.с. 114, том 1/, №133 від 10.01.2019 /а.с. 115, том 1/, №6035 від 28.11.2018 /а.с. 117, том 1/.
Факт оплати за договором поставки від 17.01.2017 №СТ03/17П підтверджується випискою по рахунку за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 (а.с.125-126 т 1).
При цьому, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач не заперечує факту використання сировини (ядра насіння гарбуза очищеного та неочищеного, чорносливу, родзинок та стружки кокосової) від ТОВ "НАТ-ЕКС", ТОВ "СТРІМ-КНК" та подальшої реалізації готової продукції.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ПАПАКАРЛО", колегією суддів встановлено наступне.
Згідно до акту перевірки встановлено, що у періоді з листопада 2018 по квітень 2021 роки ТОВ "ПАПАКАРЛО" включає до складу податкового кредиту ПДВ від придбання піддонів в кількості 5630 шт. відповідно до податкових накладних, які виписані та зареєстровані постачальником ТОВ "ПАПАКАРЛО" на загальну суму 381274,80 грн, у т. ч. ПДВ 63 545,80 грн.
Відповідно до наданих для перевірки документів взаємовідносини з ТОВ "ПАПАКАРЛО" здійснювались на підставі усного договору, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Підприємством надано накладні на придбання піддонів в кількості 5630 шт. на загальну суму 381274,80 грн, у тому числі ПДВ 63545,80 грн та ТТН на перевезення піддонів, перевізником є ФОП ОСОБА_2 , пункт навантаження Київ, вул. Бориспільська, 27, пункт розвантаження Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100.
На підставі первинних документів: видаткові накладні та товарно-транспортні накладні контролюючим органом встановлено придбання позивачем у ТОВ "ПАПАКАРЛО" піддонів у кількості 5630 шт. на загальну суму 381274,80 грн, у т.ч. ПДВ 63545,80 грн. Перевезення піддонів здійснювалось ФОП ОСОБА_2 з вулиці Бориспільської 27 у м. Києві до вулиці Шевченка, 100 у м. Бориспіль.
Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №Р20 від 07.11.2018 /а.с. 146, том 1/, №Р25 від 16.11.2018 /а.с.148, том 1/, №Р34 від 23.11.2018 /а.с. 150, том 1/, №Р41 від 05.12.2018 /а.с. 152, том 1/, Р68 від 22.12.2018 /а.с.154, том 1/, №Р77 від 28.12.2018 /а.с. 156, том 1/ №Р709 від 22.11.2019 /а.с. 158, том 1/, №Р726 від 29.11.2019 /а.с.160, том 1/, №Р727 від 29.11.2019 /а.с.162, том 1/, №Р736 від 02.12.2019 /а.с.164, том 1/, №Р746 від 05.12.2019 /а.с. 166, том 1/, №Р64 від 06.02.2020 /а.с. 168, том 1/, №Р68 від 07.02.2020 /а.с.170, том 1/, №Р79 від 28.02.2020 /а.с.172, том 1/, №Р69 від 05.03.2020 /а.с. 174, том 1/, №Р83 від 12.03.2020 /а.с.176, том 1/, №Р95 від 16.03.2020 /а.с.178, том 1/, №Р151 від 02.04.2020 /а.с.180, том 1/, №Р179 від 16.04.2020 /а.с. 182, том 1/, №Р188 від 23.04.2020 /а.с. 184, том 1/, №Р213 від 07.05.2020 /а.с. 186, том 1/, №Р222 від 14.05.2020 /а.с. 188, том 1/, №Р279 від 11.06.2020 /а.с. 190, том 1/, №Р295 від 19.06.2020 /а.с. 192, том 1/, №Р321 від 26.06.2020 /а.с. 194, том 1/, №Р346 від 06.07.2020 /а.с. 196, том 1/, №Р455 від 04.08.2020 /а.с. 198, том 1/, №Р484 від 12.08.2020 /а.с.200, том 1/, №Р704 від 26.10.2020 /а.с. 202, том 1/, №Р788 від 19.11.2020 /а.с. 204, том 1/, №Р830 від 01.12.2020 /а.с.206, том 1/, №Р646 від 07.12.2020 /а.с. 208, том 1/, №Р913 від 24.12.2020 /а.с. 210, том 1/, №Р140 від 18.02.2021 /а.с. 212, том 1/, №Р203 від 10.03.2021 /а.с.214, том 1/, №Р308 від 07.04.2021 /а.с.216, том 1/, №Р333 від 14.04.2021 /а.с. 218, том 1/.
Факт оплати підтверджується фільтрованою випискою за період з 01.04.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 30.09.2021 /а.с. 219-224, том 1/.
Контролюючим органо в акті перевірки встановлено, що в бухгалтерському обліку ТОВ «СПЕК ДРАЙВ» придбання піддонів, їх оплату, оприбуткування та використання відображено кореспонденціями рахунків; Дт 204 «Тара і гарні матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311 «Розрахунковий рахунок в національній валюті» Дт 93 «Витрати на збут» Кт 204 «Тара і тарні матеріали».
Тобто, придбанні піддони у контрагента були фактично оприбутковані на баланс підприємства, оплачені постачальнику та в подальшому списані на витрати на збут, що свідчить про їх використання у господарській діяльності позивача.
Таким чином, відображення вказаної операції за рахунками бухгалтерського обліку підтверджує рух активу, зміну його економічного призначення та спрямованість на досягнення господарської мети.
Розрахунки проведені у повному обсязі на суму 381274,80 грн., відповідно до оборотно-сальдової відомості но бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» станом на 30.09.2021 по розрахунках з ТОВ «ПАПАКАРЛО» дебіторська/кредиторська заборгованість не обліковується.
При цьому, контролюючим органом поставлено під сумнів перевезення вказаного товару через те, що зазначений у ТТН транспортний засіб Вольво з державним номером НОМЕР_5 належить мотоциклу BENELLI TNT 251.
Разом з тим, поставки піддонів від ТОВ «ПАПАКАРЛО» до ТОВ «СНЕК ДРАЙВ» відбувались у період з листопада 2018 по квітень 2021 року, у матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (реєстраційний номер НОМЕР_5 , тип вантажний бортовий тентований, повна маса 9900 кг, дата реєстрації 10.01.2009), однак, 03.09.2021 року вперше з вказаним номерним знаком було зареєстровано мотоциклу BENELLI TNT 251, тобто вже після завершення зазначеного періоду поставок.
Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 , колегією суддів встановлено наступне.
Згідно до акту перевірки встановлено, що за період 2020 року - 9 місяців 2021 року ТОВ "Снек Драйв" оприбутковано товару (волоський горіх, квіти, насіння гарбузове, ядро соняшника, оргтехніка, серветки, фарба, бахіли тощо) на загальну суму 4522718 грн, у т.ч. за 2020 рік - 1932000 грн, 9 місяців 2021 року - 2590718 грн.
Між ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) був укладений договір №03/12-2020-1 від 03.12.2020. (а.с. 225-227 т.1)
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
ФОП ОСОБА_1 постачав ТОВ " Снек Драйв " горіх волоський, соняшник, насіння гарбуза, оргтехніку та канцтовари, що підтверджується видатковими накладними №1 від 04.12.2020 /а.с. 228, том 1/, №2 від 11.12.2020 /а.с. 231, том 1/, №3 від 16.12.2020 /а.с. 233, том 1/, №4 від 18.12.2020 /а.с. 235, том 1/, №6 від 18.12.2020 /а.с. 237, том 1/, №5 від 22.12.2020 /а.с. 239, том 1/, №1 від 11.02.2021 /а.с. 242, том 1/, №2 від 17.02.2021 /а.с. 244, том 1/, №3 від 01.03.2021 /а.с.246, том 1/, №7 від 01.07.2021 /а.с. 248, том 1/, №8 від 01.07.2021 /а.с. 250, том 1/, №11 від 23.09.2021 /а.с. 252, том 1/, №4 від 04.01.2021 /а.с.254, том 1/, №5 від 01.03.2021 /а.с.257, том 1/, №9 від 28.07.2021 /а.с. 260, том 1/, №10 від 09.09.2021 /а.с. 263, том 1/.
Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №Р1/1 від 04.12.2020 /а.с. 229, том 1/, №Р1/2 від 24.12.2020 /а.с. 230, том 1/, №Р2 від 11.12.2020 /а.с. 232, том 1/, №Р3 від 16.12.2020 /а.с. 234, том 1/, №Р4 від 18.12.2020 /а.с.236, том 1/, №Р6 від 18.12.2020 /а.с. 238, том 1/, №Р5/1 від 22.12.2020 /а.с. 240, том 1/, №Р5/2 від 22.12.2020 /а.с. 241, том 1/, №Р1 від 11.02.2021 /а.с. 243, том 1 /, №Р2 від 17.02.2021 /а.с. 245, том 1/, №Р3 від 01.03.2021 /а.с. 247, том 1/, №Р7 від 01.07.2021 /а.с. 249, том 1/, №Р8 від 01.07.2021 /а.с.251, том 1/, №Р11 від 23.09.2021 /а.с.253, том 1/, №Р4 від 04.01.2021 /а.с.255-256, том 1/, №Р5 від 01.03.2021 /а.с. 258-259, том 1/, №Р9 від 28.07.2021 /а.с.261-262, том 1/, №Р10 від 09.09.2021 /а.с.264-265, том 1/.
Факт оплати підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 2020-2021 роки /а.с.266-267, том 1/.
Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Альборз", колегією суддів встановлено наступне.
Згідно до акту перевірки контролюючим органом встановлено, що перевіркою не підтверджується фактичне отримання товару від ПП «Альборз» - в розмірі 533400грн в т.ч. за 2020 - 533400 грн. Під сумнів контролюючим органом ставиться поставка за 2020 рік на суму 533400 грн та ПДВ 106680,00 грн фініка сушеного за видатковою накладною №275 від 02.09.2020 /а.с. 127, том 1/.
Так з акту перевірки та матеріалів справи встановлено, що позивачем у ПП "Альборз" придбавалися різного роду продукти харчування, у тому числі фініки, фундук, арахіс та інше. Указані взаємовідносини були оформлені договором поставки №01102018 від 01.01.2018, що відповідачем не заперечується. /а.с. 19, том 1./
Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №275 від 02.09.2020 /а.с. 128, том 1/.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки не було зазначено жодних зауважень щодо подальшої реалізації придбаного у вищезазначених контрагентів товару.
В судовому засіданні від 10.02.2026 позивачем зазначено, що подальше використання придбаного товару було здійснено шляхом пакування та постачання на торгівельні мережі, в тому числі «ФОЗЗІ», «Сільпо», «Еко-Маркет», «АТБ», відповідачем вищезазначене не спростовується.
Крім того, 01.02.2022 року між ТОВ "Снек Драйв" (поклажодавець) та ТОВ «ПАУЕР ФУД» (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №1 від 01.02.2022.
Згідно п.1.1 та.п.1.2 вказаного Договору встановлено, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку договору.Поліграфічку продукцію та бухгалтерську документацію ТОВ "Снек Драйв" згідно з переліком, визначених в акті приймання передачі.
Адреса зберігання: Київська область, Броварський район, село. Велика Димерка, вул. Соборна, 111.
В матеріалах справи міститься лист від ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" Вих.№13092022/1 від 13.09.2022 року, яким було повідомлено Головне управління ДПС у Полтавській області, що Товариством на підставі договору відповідального зберігання майна №01 від 01.02.2022 року, укладеного з ТОВ «ПАУЕР ФУД», у зв?язку з проведенням ремонтних робіт за місцем розміщення офісу Товариства у місті Борисполі, було передано на зберігання останньому поліграфічну продукцію (рекламні та пакувальні матеріали) та первинну бухгалтерську документацією для зберігання за адресою: Київська область, Броварський район, село Велика Димерка, вулиця Соборна, 11. Внаслідок збройної агресії російської федерації вказане приміщення було повністю знищено з усім вмістом, у тому числі і з продукцією товариства та первинною бухгалтерською документацією. У відповідь на адвокатський запит Броварська районна військова адміністрація 13.06.2022 року, що вказана будівля зазнала 100% руйнувань та не є придатною для використання. Також з вказаної відповіді слідує, що окупаційні війська перейшли адміністративні кордони Броварського району 08.03.2022 року та залишили межі Броварського району 29.03.2022 року. Більш точну дату, коли відбулося знищення будівлі та втрата первинної бухгалтерської документації встановити неможливо. За наявними у товариства даними у вказаному приміщенні зберігалася документація за періоди 2016 - 2022 роки, зокрема: накладні на реалізацію товарів за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік; акти виконаних послуг та робіт за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік; видаткові накладні за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік; ТТН за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік; договори з постачальниками за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік; договори з покупцями за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік.
Також, листом Броварської районної військової адміністрації Київської області від 13.06.2022 №941/вс зазначено, що за попередньою інформацією, будівля, яка розташована за адресою: вул. Соборна, 111 в смт. Велика Димерка, Броварського району Київської області, зазнала 100% руйнування, частково вцілілим залишився фасад, а тому вказана будівля не придатна для використання за цільовим призначенням. Крім того, селищна рада інформує, що експертне обстеження зазначеної будівлі не проводилося у зв'язку з відсутністю коштів. На виконання пункту 1 запиту інформує, що за наявною інформацією в Броварській районній військовій адміністрації, 08.03.2022 окупаційні війська перейшли адміністративні межі Броварського району і 29.03.2022 основні сили противника залишили населені пункти району.
Апелянт посилається на те, що контролюючим органом встановлено:
-факт відсутності ланцюга постачання, виробництва та іншого реального джерела введення в обіг ТМЦ (ядра насіння гарбуза очищеного та неочищеного, чорносливу, родзинок та стружки кокосової) у перевіреному та попередніх звітних періодах у ТОВ «НАТ-ЕКС», ТОВ «ПАПАКАРЛО» та ТОВ «СТРІМ-КНК», які у подальшому були реалізовані на адресу ТОВ «СНЕК ДРАЙВ»;
- відсутність придбання ПП «АЛЬБОРЗ» фініка сушеного протягом січня - вересня 2020 року та його імпорт, тобто відсутній ланцюг походження товару, який в подальшому був реалізований на ТОВ «Снек Драйв».
Вищезазначені доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Судом зазначається, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб'єкта господарювання податкового кредиту.
Колегія суддів зауважує, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.
Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.
Вказані висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2026 року у справі № 520/525/20.
Також, колегія суддів зазначає, що твердження податкового органу про ризиковість контрагентів у зв'язку з наявними рішеннями комісії регіонального рівня щодо відповідності постачальників платників ТОВ "Снек Драйв" сама по собі не може слугувати підставою для настання негативних наслідків для платника податків.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.04.2023 по справі № 640/26988/21, від 07.04.2020 по справі №820/2665/16, які суд, з урахуванням приписів ч.5 ст. 242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.
Також, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у постанові від 13 листопада 2024 року у справі №160/31872/23, зазначав про те, що висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій, які зроблені виключно на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів платника податків, є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб'єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб'єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.
Вказаний висновок також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 16 липня 2024 року у справі № 826/13753/17, від 18 червня 2025 року у справі № 160/21748/24.
Стосовно доводів контролюючого органу щодо того, що позивачем не надано до перевірки копій сертифікатів якості, які б дозволили ідентифікувати товар, виробника та визначити походження товару, чи недоліки в оформленні таких сертифікатів, колегія суддів звертає увагу на те, що такі доводи не можуть свідчити про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, а відтак не можуть бути визнані первинними документами, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт здійснення господарської операції, оскільки не містять у собі тих ознак, які характеризують документ як первинний.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 11 травня 2023 року у справі №815/1809/17, від 18 березня 2024 року у справі № 480/1798/22.
Щодо доводів відповідача, що нереальність здійснених операцій з ФОП ОСОБА_1 підтверджується тим, що транспортування здійснювалось ФОП, у яких відсутні наймані працівники та/або інші виплати доходів фізичним особам, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки Верховний Суд у постановах у справах №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 надав оцінку посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані підприємством копії первинних документів по господарським операціям у перевіряємий період за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Відповідачем не доведено, що первинні документи позивача є дефектними або містять неправдиву, недостовірну інформацію.
Таким чином, інформація, що висвітлена без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку контрагентів постачальника позивача, не може бути використана в якості доказів здійснення безтоварних операцій та впливати на господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом у вигляді застосування до позивача фінансової відповідальності.
Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 04.01.2024 року у справі №120/9359/21-а.
Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори з ТОВ "ПАПАКАРЛО" , ТОВ "НАТ-ЕКС", ТОВ "СТРІМ-КНК", з ФОП ОСОБА_1 , учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між позивачем та контрагентом націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов'язані з рухом активів підприємств. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 28.02.2023 року у справі №640/16421/19.
Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , колегією суддів встановлено наступне.
Між ТОВ "Снек Драйв" та ФОП ОСОБА_5 укладено договір №29/08-2 від 29.08.2016, відповідно до якого цей договір регулює відносини між виконавцем та замовником, пов'язані з проведенням транспортно-експедиторського обслуговування з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом /а.с.268-269, том 1/.
В підтвердження наданих послуг позивачем надані акти надання послуг №31/10/18-1 від 31.10.2018 /а.с. 270, том 1/, №30/11/18-1 від 30.11.2018 /а.с. 271, том 1/, №31/12/18-1 від 31.12.2018, /а.с. 272, том 1/, №31/01/19-1 від 31.01.2019 /а.с. 273, том 1/, №28/02/19-1 від 28.02.2019 /а.с. 274, том 1/, №31/03/19-1 від 31.03.2019 /а.с. 275, том 1/, №30/04/19-1 від 30.04.2019 /а.с. 276, том 1/, №31/05/19-1 від 31.05.2019 /а.с. 277, том 1/, №30/06/19-1 від 30.06.2019 /а.с. 278, том 1/, №31/07/19-1 від 31.07.2019 /а.с. 279, том 1/, №31/08/19-1 від 31.08.2019 /а.с. 280, том 1/, №30/09/19-1 від 30.09.2019 /а.с.281, том 1/, №31/10/19-1 від 31.10.2019 /а.с. 282, том 1/, №30/11/19-1 від 30.11.2019 /а.с.283, том 1/, №31/12/19-1 від 31.12.2019 /а.с.284, том 1/, №31/01/20-1 від 31.01.2020 /а.с. 285, том 1/, №29/02/20-1 від 29.02.2020 /а.с.286, том 1/, №31/03/20-1 від 31.03.2020 /а.с. 287, том 1/, №30/04/20-1 від 30.04.2020 /а.с.288, том 1/, №31/05/20-1 від 31.05.2020 /а.с.289, том 1/, №30/06/20-1 від 30.06.2020 /а.с.290, том 1/, №31/07/20-1 від 31.07.2020 /а.с.291, том 1 /, №31/08/20-1 від 31.08.2020 /а.с. 292, том 1/, №30/09/20-1 від 30.09.2020 /а.с. 293, том 1/, №31/10/20-1 від 31.10.2020 /а.с. 294, том 1/, №30/11/20-1 від 30.11.2020 /а.с.295, том 1/, №31/12/20-1 від 13.12.2020 /а.с.296, том 1/, №31/01/21-1 від 31.01.2021 /а.с. 297, том 1/, №28/02/21-1 від 28.02.2021 /а.с.298, том 1/, №31/03/21-1 від 31.03.2021 /а.с. 299, том 1/, №30/04/21-1 від 30.04.2021 /а.с. 300, том 1/, №31/05/21-1 від 31.05.2021 /а.с.1, том 2/, №30/06/21-1 від 30.06.2021 /а.с.2, том 2/, №31/07/21-1 від 31.07.2021 /а.с.3, том 2/, №31/08/21-1 від 31.08.2021 /а.с.4, том 2/, №30/09/21-1 від 30.09.2021 /а.с. 5, том 2/.
Факт оплати за договором №29/08-2 від 29.08.2016 підтверджується випискою з рахунка за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 /а.с. 6, том 2/.
Разом з цим, акти надання послуг містять лише формальний опис послуг, відсутня дата надання послуг та виконання зазначених послуг, відсутня адреса навантаження та відвантаження, а також не зазначено, що саме перевозиться.
Крім того, товарно-транспортні накладні в матеріалах справи відсутні.
Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 , колегією суддів встановлено наступне.
Згідно до акту перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 надавала послуги з перевезення на підставі актів виконаних робіт та договору №01-0401/21 від 04.01.2021.
В підтвердження наданих послуг позивачем надані акти виконаних робіт та договори-заявки у проміжок часу з лютого 2020 року по вересень 2021 року /а.с. 20-285, том 4, том 5, том 6, том 7, том 8, том 9, том 10/.
Між тим, в договорах заявках зазначено, що адреса завантаження та розвантаження «згідно ТТН», однак, товарно-транспортні накладні в матеріалах справи відсутні та податковому органу не надані.
Крім того, акти виконаних робіт та договори-заявки містять лише зазначення міст та селищ без конкретної адреси, не зазначено отримувача товару, що перевозиться.
Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_4 , колегією суддів встановлено наступне.
Згідно до акту перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4 надавала послуги з перевезення на підставі актів надання послуг та договору №03/01.3 від 03.01.2020.
В підтвердження наданих послуг позивачем надані акти надання послуг, послуги за договором надавалися у проміжок часу з вересня 2020 року по вересень 2021 року /том 3- а.с. 1-19 том 4/.
Разом з цим, акти надання послуг містять лише формальний опис послуг, в маршруті зазначено місто, без адреси навантаження та відвантаження, а також не зазначено, що саме перевозиться, в якій кількості, не зазначено отримувача товару, що перевозиться.
Крім того, товарно-транспортні накладні в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів зазначає, що абзацом двадцять п'ятим та двадцять шостим глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 11.1 Правил № 363, зокрема, встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Таким чином, документи, які передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, є документами, які підтверджують факт передавання, перевезення придбаних та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Разом з тим, наявність первинних документів є обов'язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов'язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.
Указані висновки знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 05 травня 2023 року у справі № 1340/5998/18, від 08 листопада 2023 року у справі № 280/4704/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 380/18276/21 тощо.
А тому, наявність товарно-транспортної накладної та належне її оформлення є належним доказом переміщення (транспортування) товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 травня 2025 року у справі № 560/2607/20.
Пунктом 11.3 та 11.4 Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Оформлення товарно - транспортної накладної є обов'язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).
Отже, ТТН оформляється в підтвердження виконання договору про надання послуг з перевезення вантажу, укладеним між двома суб'єктами підприємницької діяльності.
Колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження виконання контрагентами перевезення не було надано товарно-транспортні накладні, в яких була б зазначена адреса пунктів поставки товарно-матеріальних цінностей (склад, пункт навантаження тощо), що не дає можливість встановити приналежність пункту (об'єкта) навантаження до конкретної юридичної особи та встановити факт перевезення.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що, враховуючи характер господарських операцій, пов'язаних із наданням контрагентами (ФОП ОСОБА_2 ,ФОП ОСОБА_3 ,ФОП ОСОБА_4 ) послуг перевезення позивачу, товарно-транспортні накладні є невід'ємною складовою цих правовідносин.
У наявних в матеріалах справи актах зазначено лише назву міста/селища навантаження та відвантаження, без зазначення отримувача та товару, що перевозиться, що не дає можливості встановити факт перевезення.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з відповідачем, що надані для перевірки акти не містять документального фіксування суті наданих послуг з перевезення та не підтверджує виконання вказаних послуг, а тому податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 00080300701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим та/або іншими зобов'язаннями на суму 915 502,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5105,25 грн. є законним та обґрунтованим, а тому рішення суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні вказаної частині вимог.
Щодо висновків контролюючого органу про порушення пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено значення рядка 03 Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -) у розмірі 458515 грн, в т.ч. за 2019 - 66332 гри, за 2020 рік - 392183, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно до акту перевірки встановлено придбання товарів (горіхів та сухофруктів) у нерезидентів, які зареєстровані у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1045, а саме: в країнах Ісламська республіка Іран (МОNТ AZERAN SAВZ AZARВAIJAN СО, Ехр, & Imp) та Республіка Узбекистан СП 000 "Best Veg", СП ООО "EXPORT-TRADE BiZNES"), у розмірі 1528380,88 грн.
ТОВ "Снек Драйв" не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму 30 відсотків вартості товарів, придбаних у цих нерезидентів, а саме: 458515 грн, у т.ч. за 2019 рік - 66332 грн, за 2020 рік - 392183 грн.
Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних, зокрема, у: нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.
Підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу передбачено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:
а) господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни.
Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами "а" - "в" цього підпункту, визнаються неконтрольованими;
ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.
Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з ним за відсутності критеріїв, визначених підпунктами "а"-"в" цього підпункту, визнаються неконтрольованими.
Відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України під час визначення переліку держав (територій) для цілей підпункту "в" підпункту 39.2.1.1 цього підпункту Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:
держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або які надають суб'єктам господарювання пільгові режими оподаткування, або в яких особливості розрахунку бази оподаткування фактично дозволяють суб'єктам господарювання не сплачувати податок на прибуток підприємств (корпоративний податок) або сплачувати його за ставкою, на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні;
держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією;
держави, компетентні органи яких не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією на запити центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з 1 січня звітного року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку.
Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2017 №1045 "Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України" із змінами та доповненнями затверджено перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, зокрема:
- Ісламська Республіка Іран
- Республіка Узбекистан.
Водночас, підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2.1 підпункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Дані операції не підпадають під визначення контрольованих, оскільки відповідно до підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, не перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, а саме:
- CП ООО "Best Veg" Узбекистан - 221105,52 грн;
- CП ООО "EXPORT-TRADE BIZNES" Узбекистан - 450200,00 грн;
- MONTAZERAN SABZ AZERBAIJAN CO, Exp, & Imp, Іран Ісламська республіка - 857075,36 грн.
Вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки" (підпункт 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України).
Оскільки вимоги зазначеного підпункту пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат/доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, обставина відповідності вартості товару цінам, визначеним за принципом "витягнутої руки", становить предмет доказування для цілей вирішення питання про необхідність збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів.
Стаття 39 Податкового кодексу України визначає трансферне ціноутворення, зокрема, пункт 39.1 цієї статті - принцип "витягнутої руки".
Так, згідно з підпунктам 39.1.1-39.1.4 пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки".
Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.
Якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу "витягнутої руки", прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку.
Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.
У пункті 39.3 цієї статті зазначено, що встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" здійснюється за одним із таких методів: 39.3.1.1. порівняльної неконтрольованої ціни; 39.3.1.2. ціни перепродажу; 39.3.1.3. "витрати плюс"; 39.3.1.4. чистого прибутку; 39.3.1.5. розподілення прибутку.
Відносини щодо складення та подання звітності по контрольованим операціям врегульовані пунктом 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, до складу якого входить й підпункт 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України.
Відповідно до підпунктів 39.4.3, 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період. На запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, зазначених у запиті. Документація з трансфертного ціноутворення подається платником податків до контролюючого органу, зазначеного у запиті.
Контролюючим органом у запиті № 1 запитувались висновки експертів (самостійний розрахунок, аудиторської компанії тощо) або інші документи, які підтверджують витрати платника податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 Кодексу, але без подання звіту.
При цьому представником позивача подано запити до Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 30.04.2024 та Торгова-промислової палати України від 07.11.2024.
Відповідно до листа Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" №3 від 03.05.2024 ДП "Держзовнішінформ" здійснює постійний моніторинг цінової інформації лише відносно товарів, які користуються сталим попитом на ринку інформаційно-аналітичних послуг. Інформація, яка є предметом запиту (щодо рівня ринкових цін на чорнослив та сливу сушену 3 сорту, країна походження - Республіка Узбекистан за 2019-2020 роки)0 не відповідає предмету постійного моніторингу, який здійснює підприємство, у зв'язку з чим така інформація відсутня на підприємстві /а.с. 29, том 13/.
Також, у листі від 18.11.2024 №2641/08.0-7.3 Торгово-промислова палата України зазначила, що не має можливості надати запитувану ретроспективну інформацію (щодо ринкових цін на фініки, фініки 2 сорту, фініки сушені, виноград сушений, фісташки обсмажені та солоні країна походження Ісламська Республіка Іран за 2020-2021 роки), оскільки її фіксація Торгово-промисловою палатою не здійснюється /а.с. 29 зворот, том 13/.
Разом з тим, з додаткових поясненнях від 08.11.2024 позивач зазначив, що ним здійснювався моніторинг таких цін самостійно у період закупівлі. Проте через бойові дії на території Київської області у березні 2022 року документи, у тому числі каталоги з рівнем цін та інші джерела, з яких позивач отримував інформацію для визначення ринкової ціни, були знищені /а.с.187-191, том 11/.
Так, 01.02.2022 року між ТОВ "Снек Драйв" (поклажодавець) та ТОВ «ПАУЕР ФУД» (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №1 від 01.02.2022.
Згідно п.1.1 та.п.1.2 вказаного Договору встановлено, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку договору.Поліграфічку продукцію та бухгалтерську документацію ТОВ "Снек Драйв" згідно з переліком, визначених в акті приймання передачі.
Адреса зберігання: Київська область, Броварський район, село. Велика Димерка, вул. Соборна, 111.
Також, листом Броварської районної військової адміністрації Київської області від 13.06.2022 №941/вс зазначено, що за попередньою інформацією, будівля, яка розташована за адресою: вул. Соборна, 111 в смт. Велика Димерка, Броварського району Київської області, зазнала 100% руйнування, частково вцілілим залишився фасад, а тому вказана будівля не придатна для використання за цільовим призначенням. Крім того, селищна рада інформує, що експертне обстеження зазначеної будівлі не проводилося у зв'язку з відсутністю коштів. На виконання пункту 1 запиту інформує, що за наявною інформацією в Броварській районній військовій адміністрації, 08.03.2022 окупаційні війська перейшли адміністративні межі Броварського району і 29.03.2022 основні сили противника залишили населені пункти району./а.с. 193-194, том 11/.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, в Акті перевірки контролюючим органом не доведено, що позивач діяв недобросовісно або умисно не зберіг документи, а також, відповідачем не проаналізовано та не запропоновано альтернативного методу з відповідним економічним обґрунтуванням.
Таким чином, контролюючим органом не доведено недоцільність застосованого платником методу, з огляду на відсутність частини документів зумовлена об'єктивними обставинами їх знищення.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 №00080320701 в частині податкового зобов'язання у розмірі 356407,37 грн та за штрафними санкціями в розмірі 89101,84 грн., від 31.05.2024 №00080330701 в частині суми 97965,37 грн. та від 31.05.2024 № 00080300701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим та/або іншими зобов'язаннями на суму 1 106 516 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 23334,75 грн. є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
При цьому, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 № 00080300701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим та/або іншими зобов'язаннями на суму 915 502,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5105,25 грн. є законним та обґрунтованим, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення вказаної частини позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 440/7673/24 скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Драйв" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.05.2024 № 00080300701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим та/або іншими зобов'язаннями на суму 915 502,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5105,25 грн. та прийняти в цій частині постанову про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року по справі №440/7673/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 05.05.2026 року