05 травня 2026 року справа №200/10221/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 200/10221/25 (головуючий суддя І інстанції - Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по досягненню нею 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 ХІІ;
- зобов'язати Головне Управління державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по досягненню нею 14-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про позивачку до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР та без надання згоди на обробку персональних даних.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 04.10.2025 року ОСОБА_3 звернулася із заявою про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.
Проте, відповідач протиправно відмовив у видачі паспорту у формі книжечки.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , яка оформлена листом від 12.11.2025 № У-366/6/1401-25/1401.2.4/504-25.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 968,96 гривень.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Оскаржувана відповідь за вих. № У-366/6/1401-25/1401.2.4/504-25 від 12.11.2025 містила роз'яснення вимог Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та норми Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України».
Отже лист від 12.11.2025 не є рішенням суб'єктів владних повноважень, не породжує правових наслідків та не може бути предметом оскарження в адміністративному суді, у розумінні статті 2 КАС України.
Також позивач разом з заявою не надала довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи.
Заява від 29.10.2025, з метою отримання вперше паспорта громадянина України, подана до досягнення 16 ти років та не є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка.
Оскільки ОСОБА_2 звернулася до відповідача засобами поштового зв'язку із заявою, без дотримання порядку щодо особистого звернення та долучення документів до заяви, передбачений вимогами чинного законодавства, з порушенням принципу підвідомчості ГУ ДМС України у Донецькій області, тому заяву від 29.10.2025 розглянуто відповідно до вимог Закону України “Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР з роз'ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України.
За таких умов у відповідача не виник обов'язок приймати рішення про оформлення паспорта або про відмову в його оформленні.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
04.10.2025 ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням 14-річного віку, засобами поштового зв'язку, звернулася до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
До заяви було надано наступні документи: заява за формою встановленою Міністерством внутрішніх справ України; копія свідоцтва про народження, дві фотокартки 35х45 мм; документи, що підтверджують громадянство України (копія паспорта матері).
Листом відповідача від 12.11.2025 № У-366/6-1401-25/1401-2.4/504-25 повернуто заяву про видачу паспорта від 04.10.2025 у зв'язку з тим, що заява була подана не особисто, а також до досягнення 16-річного віку громадяни можуть подати документи в порядку, передбаченому Постановою № 302, на оформлення виключно паспорта громадянина України у формі картки.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про отримання паспорту зразка 1994 року подавалась у встановленій законом формі та містила усі дані про особу та документи, необхідні для реалізації відповідного права, тому наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення № 2503-XII).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення № 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Таким чином, Положенням № 2503-XII, передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки та у формі картки.
Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI, зі змінами) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Частинами другою та третьою статті 4 Закону № 5492-VI встановлено, що визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи. Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних.
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед них - паспорт громадянина України.
Як передбачено частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відтак, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Отже, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Аналогічна правова позиція викладена за результатами розгляду зразкової справи у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Крім цього, з прийняттям Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України видається з 14 років та є обов'язком особи, яка досягла 14 років, його отримати.
Відсутність паспорту громадянина України з 14 років перешкоджає такій особі у реалізації її гарантованих Конституцією України прав та свобод.
У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що у свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.
Закон № 5492-VI має вищу юридичну силу ніж Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, то у спірних правовідносинах щодо віку видачі паспорту громадянина України мають бути застосовані приписи статті 21 Закону № 5492-VI.
Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У даному випадку суд застосовує положення Закону № 5492-VI, яким передбачено віковий ценз на оформлення та видачу паспорта громадянина України з 14-річного віку.
Положення статті 21 Закону України № 5492-VI мають імперативний характер щодо зобов'язання кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України.
Застосування Закону № 5492-VI в частині віку видачі паспорту громадянина України не позбавляє позивача права на вибір форми паспорта громадянина України.
Оскільки чинна редакція Закону № 5492-VI не передбачає альтернативи паспортам з безконтактним електронним носієм дітям з 14 до 16 років і не може забезпечити реалізацію такого права, то це право має реалізовуватися у спосіб, передбачений Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992, шляхом видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки без електронного носія до досягнення дитини 16 років.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.11.2021 в справі № 420/4049/20, від 21.12.2022 в справі № 420/5353/20.
Також окрему увагу Верховний Суд звернув на те, що відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Тому, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що, в свою чергу, може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.
У подальшому, аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 420/12574/21 та від 09.11.2023 у справі № 380/16510/22.
До прийняття Закону № 5492-VI єдиним нормативним актом, який визначав порядок формування, видачі паспорту громадянина України, було Положення № 2503-XII, вимогами якого визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).
Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Приписами пункту 24 Порядку № 302 закріплено дії працівників під час приймання документів для оформлення, обміну паспорта, зокрема передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.
Відповідно до пункту 101 Порядку № 302 у рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 внесені зміни до пункту 3 Порядку № 302, а саме: Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Пунктом 1 Тимчасового порядку № 456 визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Як свідчать матеріали справи, на час звернення ОСОБА_2 до відповідача діяло два нормативних акта: Положення № 2503-XII і Постанова № 302.
ОСОБА_3 звернулася із заявою від 04.10.2025 наступного змісту: «… прошу оформити і видати мені паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ…».
Позивачем до заяви додано копію свідоцтва про народження, дві фотокартки розміром 35х45 мм, документи, що підтверджують громадянство України ( копія паспорта матері з відміткою на підтвердження реєстрації місця проживання).
Відмова відповідача у видачі паспорта-книжечки (лист від 12.11.2025 № У-366/6-1401-25/1401-2.4/504-25) обмовлена тим, що заява позивачем не подана особисто, а також позивач не досягла 16-річного віку.
Інших підстав відмови у видачі паспорта зразка 1994 року відповідь не містить.
Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону № 5492 уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Зміст вищенаведеної норми свідчить, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.
З огляду на вищевикладене, що право особи отримати паспорт книжечку має реалізовуватися у спосіб, передбачений Положенням № 2503-ХІІ, до досягнення дитини 16 років, суд зазначає, що ч. 8. ст. 16 Закону № 5492 не містить такої підстави відмови у видачі паспорта, як не з'явлення особи до уповноваженого органу особисто.
Суд наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.
Позивач звернулася до відповідача з заявою, яка містить всю необхідну інформацію, визначену Порядком № 320, чітке волевиявлення позивача отримати паспорт у формі книжечки, до заяви ОСОБА_2 додала повний пакет документів, тому відповідач протиправно відмовив у видачі позивачу паспорта у формі книжечки за її заявою від 04.10.2025 року.
Оскільки листом ГУ ДМС України в Донецькій області від 12.11.2025 № У-366/6/1401-25/1401.2.4/504-25 фактично відмовлено позивачу в отриманні паспорта громадянина України у формі книжечки, тому цей лист відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону № 5492 є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Є неприйнятними доводи апелянта, що позивач не надала довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи, оскільки вони спростовуються наданням позивачем, яка є неповнолітньою, до заяви копії паспорта матері, в якому визначено місце реєстрації проживання особи.
За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 200/10221/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі № 200/10221/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 05 травня 2026 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв